Справа № 643/11408/20
Провадження № 2/643/141/24
05.12.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Задорожна А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тугайбей В.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв Ігор Юрійович, про визнання недійсним договору довічного утримання та заповіту -,
Позивач ОСОБА_3 , в особі представника, звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., в якій просила визнати договори довічного утримання, укладені ОСОБА_2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25.05.2020, посвідчені приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю. недійсними; визнати заповіт, укладений ОСОБА_4 29.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю. недійсним.
03.08.2020, на виконання ухвали суду від 23.07.2020 про залишення позовної заяви без руху, позивач ОСОБА_3 , в особі представника, надала до Московського районного суду м. Харкова уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., про визнання недійсним договорів довічного утримання та заповіту.
В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною тіткою ОСОБА_3 . Протягом останніх років ОСОБА_5 мала суттєві вади здоров'я, у тому числі онкологічне захворювання, гіпертонічну хворобу, тощо. Під час медичного лікування ОСОБА_5 у 2020 році призначались медичні наркомісткі препарати з великим дозуванням. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла. Після її смерті позивачу стало відомо, що за три дні до своєї смерті, 28.05.2020року ОСОБА_5 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2 . Так, медичні препарати, які були призначені ОСОБА_5 могли вплинути на її здатність розуміти та усвідомлювати значення своїх дій, у тому числі щодо оскаржуваного укладення договору довічного утримання. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доводиться дядьком ОСОБА_3 та чоловіком померлої ОСОБА_5 . На протязі останніх двох-трьох років у ОСОБА_4 постійно погіршується стан психічного здоров'я. Неодноразово ОСОБА_4 не міг самостійно повернутися до місця свого проживання. Окрім цього, він неодноразово залишав місце проживання, йшов в невідомому напрямку, після чого його доводилося шукати. У ОСОБА_4 постійно знижується пам'ять на поточні та минулі події, існує розгубленість, метушня, упертість, порушення сну, постійні скарги на головні болі, неадекватна поведінка в звичайних життєвих ситуаціях, потяг до безцільних мандрів, з яких він не повертається самостійно. Протягом останнього часу ОСОБА_4 перестав впізнавати знайомих йому осіб. Крім того, ОСОБА_4 в січні 2020року був госпіталізований та знаходився на лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №7». За результатами лікування ОСОБА_4 було рекомендовано лікування в психоневрологічному диспансері. Вбачається, що розлад його здоров'я носить характер хронічного стійкого прогресуючого ускладнення, що істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення свої дій та (або) керувати ними. Після смерті ОСОБА_5 , позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_4 уклав договір довічного утримання з ОСОБА_2 25.05.2020року та заповіт на користь ОСОБА_2 29.04.2020року. Стан здоров'я ОСОБА_4 міг вплинути на здатність розуміти та усвідомлювати значення своїх дій, у тому числі при укладенні оскаржуваних договору довічного утримання та заповіту. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на момент укладення оскаржуваних правочинів хворіли на тяжкі хвороби, могли бути під дією медичних препаратів та під моральним примусом ОСОБА_2 , що зумовило не розуміння ними значення своїх дій, тому позивач, керуючись ст.ст. 203, 216, 225 ЦК України, просить визнати договори довічного утримання та заповіт недійсними. Крім того зазначає, що права позивача порушенні під час укладення оскаржуваних правочинів, у зв'язку із тим, що за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали заповіти від 09.03.2005 року, на користь другого з подружжя, а у випадку його смерті, на користь позивача. Позивач подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
07.09.2020 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подала відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що волевиявлення сторін при укладенні оспорюваних договорів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, не залежало від лікарських засобів, які б могли впливати на розуміння. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не перебували на обліку у психіатричному закладі, не зверталися за допомогою до психіатричного закладу, відсутні документи щодо психічного розладу ОСОБА_9 . Крім того, інформація про заповіт, факт його укладення та зміст є закритою і таємною. Заповіт можна оскаржити виключно після відкриття спадщини, тобто після смерті заповідача, вважає позовну вимогу про оскарження заповіту, укладеного ОСОБА_4 такою, що заявлена передчасно, а тому у її задоволенні має бути відмовлено. Позивачнм не обґрунтовано у чому полягає порушення її прав укладенням договору про довічне утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та оскаржуваного нею заповіту. Доказів, які б підтверджували вказані у позові обставини, обґрунтовували позовні вимоги та доказів, які б свідчили про недійсність оспорюваних правочинів, позивач не надав.
08.09.2020року представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, тих підстав, що відсутні докази визнання ОСОБА_4 недієздатним чи обмежено дієздатним у встановленому законом порядку. Посилання ОСОБА_3 на наявність у ОСОБА_4 хвороб чи розладів здоров'я не є належним доказом наявності у ОСОБА_4 саме на момент складання заповіту та/або укладення договору довічного утримання неспроможності усвідомлювати свої дії та/або керувати ними. Також відсутні відомості про захворювання ОСОБА_4 пов'язані із психічним розладом здоров'я та про відповідне лікування, яке б впливало на усвідомлення вчинюваних ним дій. Отже, доводи позивача щодо недійсності оспорюваних правочинів з підстав недієздатності відчужувала ОСОБА_4 є безпідставними.
16.09.2020 представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала відповідь на відзив ОСОБА_2 та ОСОБА_4
30.10.2020року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю. подав до суду письмові пояснення , в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю. Зазначає, що приблизно 25 квітня 2020 року до нього зателефонувала ОСОБА_11 і спитала, чи вчиняє він договори довічного утримання і нотаріальні дії поза приміщенням свого робочого місця, на виїзді. Її сестра, ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , останнім часом допомагає своїм сусідам, подружжю ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які проживають в квартирі АДРЕСА_2 , і вони прийняли рішення та мають намір оформити цей правочин. Він, з'ясувавши, що правовстановлюючий документ на квартиру - це Свідоцтво про право власності на житло, видане Центром приватизации, без уточнення часток, роз'яснив, що власникам квартири треба зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, після реєстрації права власності укласти договір про визначення часток в квартирі, а вже потім можна укладати договір довічного утримання с кожним відчужувачем окремо. Так як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть самостійно поїхати в Центр надання адміністративних послуг, то треба зробити від кожного з них доручення на представництво інтересів з питань реєстрацій права власності і підготовки необхідних для правочину документів. Він запропонував підготувати і надати для ознайомлення проекти довіреностей і договору довічного утримання з умовами, які сторони бажають включити до цього договору. Ним роз'яснено ОСОБА_9 всі умови підготовки до укладання правочинів та наслідки цієї події, після чого подружжя попросили надати проекти договору і довіреностей. Оскільки реєстрація права потребує певного часу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також попросили підготувати заповіт на ім'я ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_4 пояснив що йому буде важко підписати документи у зв'язку з похилим віком. Він роз'яснив, що в таких випадках Закон передбачає присутність двох свідків і рукоприкладчика, які не є родичами заповідача або особами, на користь яких складено заповіт, членами їх сімей та близькими родичами спадкоємців за заповітом. Подружжя ОСОБА_9 надали йому всі необхідні документи на підставі яких він підготував проекти. Ці проекти передав подружжю ОСОБА_9 для ознайомлення, з текстом вони були згодні і запросили його для оформлення цих документів. 29 квітня 2020 року він приїхав до Кобилкіних в квартиру АДРЕСА_3 . Там знаходились: їх сусідка, ОСОБА_14 , свідки, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , та рукоприкладчик, ОСОБА_17 . Познайомившись з присутніми, він поспілкувався з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Ще раз пояснив значення та умови правочинів, які подружжя збирається вчинити, їх правові наслідки для кожної із сторін, встановив дійсні наміри сторін правочинів і їх відповідність наслідкам, які настануть. Він прочитав Кобилкіним проекти довіреностей і заповіту. Потім попросив кожного з подружжя ОСОБА_9 по черзі прочитати в голос в його присутності ці документи і, встановивши, що вони розуміють значення, умови правочинів та їх правові наслідки і почувши від них згоду на оформлення цих правочинів, оформив нотаріальні дії. У з в'язку з похилим віком ОСОБА_4 , на його прохання в довіреності та в заповіті, розписався рукоприкладчик, ОСОБА_17 . ОСОБА_4 і ОСОБА_18 йому розповіли, що крім ОСОБА_2 , яка їм за рідну дочку і завжди допомагає по господарству, готує їсти, ходить в магазин, надає іншу необхідну допомогу, є племінниця, на яку вони робили заповіти, але вона не хоче їм допомагати і вони хочуть зробити нові заповіти на ОСОБА_2 і укласти з нею договір довічного утримання. Всі ці факти подружжя ОСОБА_9 розповіли в присутності всіх присутніх громадян і підтвердили свій намір укласти договори довічного утримання з ОСОБА_2 . За оформленими довіреностями від імені довірителей, подружжя ОСОБА_9 , було зареєстровано право власності на квартиру номер АДРЕСА_3 і 21 травня 2020 року йому прийшлось знову приїхати до дому до ОСОБА_19 , щоб оформити від імені ОСОБА_20 довіреність на оформлення і підписання від її імені договору про визначення часток у квартирі, тому що обидві довіреності від 29.04.2020 року були оформленні на ім'я ОСОБА_11 . Приїхавши до дому до подружжя ОСОБА_9 з довіреністю від ОСОБА_20 на ім'я ОСОБА_16 , він знову спитав у ОСОБА_9 чи не передумали вони укладати договори довічного утримання і почувши їх відповідь, що вони не передумали, роз'яснив, що після оформлення цієї довіреності буде укладено від їх імені договір про визначення часток у квартирі та реєстрація права за кожним власником по 1/2 частці, а після цього можна оформляти договори довічного утримання. ОСОБА_18 прочитала довіреність і власноручно підписала цю довіреність. 22 травня 2020 року було оформленно договір про визначення часток у квартирі, а 25 травня 2020 року він знову приїхав за місцем проживання подружжя ОСОБА_9 , ще раз пояснив значення укладання кожним із подружжя ОСОБА_9 договорів довічного утримання щодо своєї частки в квартирі, роз'яснив істотні умови майбутніх правочинів, які подружжя збирається вчинити, їх правові наслідки для кожної із сторін. Кобилкіни ще раз ознайомившись з договорами довічного утримання, підтвердили свій намір укласти договори довічного утримання з ОСОБА_2 , після чого обидва договори були посвідчені. За ОСОБА_4 , на його прохання, в його присутності, розписалася рукоприкладчик, ОСОБА_16 . Таким чином, до вчинення вищевказаних правочинів він встановлював дійсні наміри кожної зі сторін, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочинів та настання правових наслідків для кожної із сторін договору. І подружжя ОСОБА_9 , і ОСОБА_2 однаково розуміли значення, умови правочинів та їх правові наслідки, про що свідчать їх підписи на правочинах, а тому він діяв в межах норм чинного законодавства України. Вважає позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними та необґрунтованими фактичними обставинами подій і, відповідно, нормами чинного законодавства. Все, чим обґрунтовані вимоги ОСОБА_3 - це немов би, неможливість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій і неможливість керувати ними під час вчинення правочинів: заповіту ОСОБА_4 та двох договорів довічного утримання кожного із подружжя. Це не відповідає дійсності, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово самостійно виявили намір на ці правочини, свідомо брали участь у обговоренні та визначенні умов цих правочинів, ясно розуміли мету цих дій та наслідки, в чому дали йому кілька разів пересвідчитись під час особистого спілкування.
16.07.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подала заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.07.2020, в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.08.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.11.2020, призначено по справі судово-психіатричну експертизу та посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.01.2021, поновлено провадження у справі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.02.2021 витребувано докази по справі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.03.2021 провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Матеріали справи №643/11408/20 надано експертам Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» для проведення експертизи призначеної ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.11.2020.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2021, поновлено провадження у справі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2021 витребувано докази по справі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.07.2021року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
16.08.2022 на виконання розпорядження голови Верховного Суду України від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» цивільну справу направлено до Октябрського районного суду м. Полтави для розгляду по суті.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів довічного утримання та заповіту передано на розгляд Московського районного суду м. Харкова за підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.05.2023 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., визначено до розгляду судді Московського районного суду м. Харкова Задорожній А.М.
Ухвалою судді від 30.05.2023 прийнято до розгляду цивільну справу за правилами загального позовного провадження.
08.06.2023 до початку судового розгляду позивач ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву, в якій просила суд визнати договір довічного утримання, укладений між відчужувачем ОСОБА_4 та набувачем ОСОБА_2 від 25.05.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю., за реєстровим № 1335, недійсним. Припинити право власності ОСОБА_2 на частку квартири номер АДРЕСА_3 , житловою площею 28, 2 кв.м, загальною площею 49, 6 кв.м., яка в цілому складається з двох кімнат. Поновити право власності за ОСОБА_4 на частку квартири номер АДРЕСА_3 , житловою площею 28, 2 кв.м, загальною площею 49,6 кв.м., яка в цілому складається з двох кімнат. Визнати недійсним заповіт, укладений від імені ОСОБА_4 , від 29.04.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. за реєстровим № 1207, 1208. Визнати чинним заповіт від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 09.03.2005, державним нотаріусом Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори, Тимофієвою Т.О., реєстровий № 1-292.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. посвідчено договори довічного утримання в яких відчужувачами були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а набувачем ОСОБА_2 . Договори були посвідчені 25.05.2022 з реєстровими номерами №1335, 1332. Також Приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. було посвідчено заповіт від 29.04.2020 від імені ОСОБА_4 з реєстровими номерами №1207, 1208. Крім того, від імені ОСОБА_4 09.03.2005 державним нотаріусом Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори нотаріусом Тимофієвою Т.О. посвідчено заповіт, реєстровий № 1-292, на належну йому частку квартири АДРЕСА_3 . За цим заповітом у разі смерті заповідача ОСОБА_4 частина квартири переходить ОСОБА_5 , а у разі смерті ОСОБА_5 раніше, або не прийняття нею спадщини, або усунення від спадкування то спадкоємцем є позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . По справі були призначені посмертна судово - психіатрична експертиза відносно ОСОБА_5 та судово - психіатрична експертиза відносно ОСОБА_4 . Згідно висновку судово - психіатричної експертизи № 203 - ОСОБА_5 за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання, 25.05.2020, ознак хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла. ОСОБА_5 , за представленими даними, в момент укладання договору довічного утримання, 25 .05.2020, за своїм психічним станом була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно висновку судово - психіатричної експертизи №251 - ОСОБА_4 за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання, 25.05.2020 та в момент укладення заповіту, 29.04.2020, виявляв ознак хронічного, стійкого психічного розладу у формі судинної деменції. ОСОБА_4 за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання, 25.05.2020, та в момент укладення заповіту, 29.04.2020, за своїм психічним станом був не здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.07.2023 заяву позивача ОСОБА_3 про заміну відповідача задоволено, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., про визнання правочинів недійсними.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягала на задоволені позову, підтримала його в повному обсязі. Надала заяву до суду про розгляд справи за її відсутності, просила суд задовільнити позов.
Представник позивача - адвокат Садовський М.М., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовільнити. Надав заяву до суду про розгляд справи в його відсутності, вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вважала їх безпідставними, просила суд у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Царьов Р.В. проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, вказав, що підстави для задоволення позову відсутні. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки сімейне подружжя ОСОБА_9 було покинутим своїми родичами і сусіди ОСОБА_21 допомагали їм - купували харчі та воду, готували обід, допомагали по господарству. Турбота про похилих сусідів ОСОБА_2 та членами її родини була задовго до вчинення цих правочинів. Ініціатива про укладення вказаних договір виходила не від ОСОБА_22 чи її родини, а саме від ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які в свій похилий вік залишилися без догляду, спілкування та турботи з боку рідних. Всі правочини вчинялися відкрито, подружжя не приховувало ані своїх намірів, ані дати їх укладення, в присутності свідків, навіть з попереднім повідомленням ОСОБА_3 . Вчиняючи правочини ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не перебували під тиском, розуміли значення своїх дій та бажали настання реальних наслідків цих правочинів. Тому доводи позивача є безпідставними. Волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, не залежало від лікарських засобі, які б могли впливати на розуміння своїх дій.
Третя особа - приватний нотаріус ХМНО Зубарєв І.Ю. в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.03.2005, про що свідчить копія актового запису про шлюб №242 від 18.03.2005 (т.1, а.с. 218).
09.03.2005 було складено та посвідчено державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори заповіти, згідно з якими на випадок своєї смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заповіли належні їм частини квартири АДРЕСА_3 , на користь другого із подружжя, а у разі його смерті, не прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини чи усунення від права на спадкування, на користь позивача ОСОБА_3 (т.1, а.с. 199-200).
Одночасно, як вбачається з копій довіреностей від 29.04.2020, посвідчених приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю., ОСОБА_4 та ОСОБА_23 уповноважили ОСОБА_11 бути їх представником з питань реєстрації права власності та будь-яких інших питань щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (т.1, а.с. 114-117).
Того ж дня, 29.04.2020 було складено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповів усе своє майно відповідачу у справі ОСОБА_2 . У зв'язку з похилим віком ОСОБА_4 , за його дорученням, у його та нотаріуса присутності, текст заповіту підписано ОСОБА_17 , вдома за адресою: АДРЕСА_4 (т.1, а.с. 187).
Крім того, з копії довіреності від 21.05.2020, посвідченої приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю., вбачається, що ОСОБА_23 уповноважила ОСОБА_16 бути її представником з питань укладення та підписання договору про визначення часток у квартирі щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (т.1, а.с. 118-119).
25.05.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю., та зареєстрований в реєстрі за №1335. Відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності частку квартири АДРЕСА_3 , на умовах довічного утримання, а ОСОБА_2 зобов'язалась довічно утримувати відчужувача. Відчужувач ОСОБА_4 письменний, але через похилий вік не має можливості розписатися. На його особисте прохання, в його та нотаріуса присутності розписалася ОСОБА_16 . Договір підписано вдома за адресою: АДРЕСА_4 , у зв'язку із похилим віком ОСОБА_4 (т.1, а.с. 183-184).
25.05.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю., та зареєстрований в реєстрі за №1331. Відповідно до якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності частку квартири АДРЕСА_3 , на умовах довічного утримання, а ОСОБА_2 зобов'язалась довічно утримувати відчужувача. Договір підписано вдома за адресою: АДРЕСА_4 , у зв'язку із похилим віком ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 185-186).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового запису про смерть №7916 від 01.06.2020 (т.2, а.с. 44).
Як вбачається з виписки із медичної картки стаціонарного хворого №706 від 30.01.2020 КНП «Харківська клінічна лікарня №7» ХМР, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на стаціонарному лікування з 23.01.2020 по 30.01.2020 з діагнозом повторний ішемічний інсульт (лакунарний 01.2020) у басейні лівої середньої мозкової артерії з сенсорно-амнестичною афазією. Скарги зі слів родичів на порушення мови, неправильно називає предмети, плутає інформацію, дезорієнтований в часі та просторі, хиткість при ходьбі, зниження пам'яті, загальну слабкість. Рекомендовано: спостереження у терапевта, невропатолога, психіатра поліклініки за місцем проживання (т.1, а.с.195).
КНП «Міська поліклініка №6» ХМР листом №255 від 15.02.2021 повідомила, що надати інформацію про звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікаря психіатра неможливо, у зв'язку із тим, що згідно ліцензії на медичну практику, така послуга у поліклініці №6 не передбачена (т.2, а.с.46).
Відповідно до повідомлення Московського ВП ГУНП в Харківській області від 21.10.2020, 22.10.2019 о 18-39 год зі служби «102» до Московського ВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що заявниця ОСОБА_5 , 1939 року народження, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , розмовляє по телефону зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , 84 роки, страждає на втрату пам'яті, який о 16-00 год вийшов на прогулянку і зараз не знає де він знаходиться, просить поліцію допомогти знайти чоловіка. Дане повідомлення було зареєстровано до ЖЕО №48903 від 22.10.2019 Московського ВП, матеріал розглянуто згідно ЗУ «Про звернення громадян» (довідка №16326 за 2019 рік) (т.1, а.с.189).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №203 від 26.04.2021 складеного КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ОСОБА_5 , за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання, 25.05.2020 ознак хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла. ОСОБА_5 за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання, 25.05.2020, за своїм психічним станом була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вирішення питання №2, №3 ухвали не є компетенцією судово-психіатричної експертизи (т.2, а.с.54-56).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №251 від 21.05.2021 складеного КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ОСОБА_4 , за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання 25.05.2020 та в момент укладення заповіту 29.04.2020 виявляв ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у формі судинної деменції. ОСОБА_4 за представленими даними, в момент укладення договору довічного утримання, 25.05.2020 та в момент укладення заповіту 29.04.22020, за своїм психічним станом був не здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вирішення питання №2, №3 ухвали не є компетенцією судово-психіатричної експертизи (т.2, а.с.57-60).
Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Частиною 2 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.
Згідно із ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ст.225 ЦК України визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання є правочином, тому його чинність пов'язується з вимогами, встановленими для чинності будь-якого правочину (Цивільного кодексу України).
Так, в ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідност.745 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 1 ст.748 ЦК України визначено, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст.334 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч.2 ст.1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також не охоплення заповітом всієї спадщини.
Згідно ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Статтею 1248 ЦК України встановлено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст.1253 цього Кодексу).
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Згідно з ч.2 ст.1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Заінтересованими особами, повноважними пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб'єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказ одержувачів), порушені у зв'язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст.1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
Отже, недійсними є заповіти в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що слід визнати недійсним заповіт, укладений від імені ОСОБА_4 , від 29.04.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. за реєстровим №1207, 1208, та одночасно слід визнати чинним заповіт від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 09.03.2005, державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Тимофієвою Т.О., реєстровий № 1-292.
В Постанові Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016, №36-9цс12 від 29.02.2012, №6-9цс12 від 29.02.2012 зазначено, що підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19), у якій, крім наведеного, зазначив, що для визнання правочину недійсним за цією нормою необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Під час розгляду справи суд також враховує судову практику, яка викладена у постанові Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у п. 16 передбачено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.
При цьому, суд критично ставиться до пояснень відповідачки ОСОБА_2 щодо відмови у допиті судом свідків, а також щодо відсутності узгодженої позиції з її попередніми представниками і що вони діяли всупереч її волі, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідачці було достеменно відомо про процесуальні дії та рішення її представників, про що вона особисто повідомила у судовому засіданні, так, серед іншого з нею погоджувалося питання щодо мирового вирішення справи. Також, клопотання про допит свідків заявлено представником відповідачки в ході судового розгляду, тобто в тій стадії розгляду справи, коли вирішенню вони не підлягають тощо. Одночасно суд звертає увагу, на те, що протягом усього часу розгляду даної цивільної справи, відповідачка неодноразово залучала до участі у справі різних представників, позиція яких різнилася та не була погоджена із позицією попереднього представника, в деяких процесуальних питаннях була протилежною попередній. Так, 21.04.2023 на адресу Октябрського районного суду м. Полтави від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сібільової О.В. надійшло клопотання про передачу даної справи для подальшого розгляду до Московського районного суду м. Харкова. В обгрунтування заявленого клопотання, представником відповідача Бровкіної А.В. було зазначено, що по справі заявлено декілька свідків, які проживають в Московському районі м. Харкова, забезпечити явку яких до м. Полтави немає можливості або вкрай складно. Кожна поїздка до м. Полтави з м. Харкова - це загалом 300 км шляху та близько п'яти годин дороги, не враховуючи часу, витраченого на очікування судового засідання та самого засідання. Також це досить накладно (коштовно) в плані як оплати квитків на громадський транспорт, так і поїздки на власному авто. Клієнт не має матеріальної можливості сплачувати кожного разу такі поїздки своєму представникові, а також усім свідкам. Сама ж відповідачка у звязку з воєнним станом знаходиться за кордоном. Також далеко не всі свідки мають час, а через похилий вік і відповідний стан здоровя - бажання їхати на зісадання до м. Полтави, але залюбки витратили б годину-другу та прийшли б до місцевого суду неподалік їхнього мешкання. Оскільки справа по суті в Октябрському районному суді м. Полтави не розглядалась, усі учасники справи, свідки знаходяться у м. Харкові, а також виявлення бажання відповідача приймати участь особисто у судових засідання, беручи до уваги значну віддаленість м. Харкова від м. Полтави, з метою оперативності розгляду справи, Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою від 24.04.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., про визнання недійсними договорів довічного утримання та заповіту, передав для розгляду до Московського районного суду м. Харкова за підсудністю. Вказана ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2023 в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 10.05.2023. Однак, 24.04.2024 до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Царьова Р.В. про повернення вказаної справи для належного розгляду та провадження до Октябрського районного суду м. Полтави. В обґрунтування клопотання зазначив, що Розпорядженням Голови Верховного Суду від 17.11.2022 №65 Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області відновлено територіальну підсудність судових справ, в тому числі Московського районного суду м. Харкова, змінену Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22. Цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., про визнання недійсним договорів довічного утримання та заповіту була передана до Октябрського районного суду м. Полтави на виконання Розпорядження Верховного Суду України від 08.03.2022 №2/0/9-22, яким визначено Київському, Ленінському, Октябрському районним судам м. Полтави забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 22 листопада 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду, відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану». Відповідного рішення Верховний Суд України про передачу цієї справи та повноважень суду першої інстанції на зміну підсудності переданих до Октябрського районного суду м. Полтави не приймав, а тому справа передана Октябрським районним судом м. Полтави на розгляд Московського районного суду м. Харкова з порушенням правил підсудності.
Суд звертає увагу на те, що процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України.
У випадку, коли учасник судового процесу протиправно, несумлінно та неналежно виконує визначені процесуальні права та обов'язки, з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які беруть участь у справі, або недобросовісно поводить себе в інших формах, це є зловживанням процесуальними правами.
Заявлене стороною відповідача клопотання про зміну підсудності з Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави, суд розцінює як затягування розгляду справи та зловживання процесуальними правами. Суд звертає увагу, що зміну підсудності розгляду вказаної цивільної справи по суті з Октябрського районного суду м. Полтави на Московський районний суд м. Харкова було ініційовано за клопотанням сторони відповідачки ОСОБА_2 , більш того однією із підстав зміни підсудності, було бажання відповідачки особисто приймати участь у судових засіданнях та відсутність матеріальної можливості сплачувати кожного разу поїздки її представникові, а також усім свідкам.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись 202, 203, 215, 216, 225, 744, 745, 748, 1233, 1234, 1247, 1248, 1251-1252, 1257, 1267 ЦК України, ст. ст. 4, 77, 79, 80, 81, 110, 141 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., про визнання недійсним договорів довічного утримання та заповіту задовольнити.
Визнати договір довічного утримання, укладений між відчужувачем ОСОБА_4 та набувачем ОСОБА_2 від 25.05.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим Ігорем Юрійовичем, за реєстровим № 1335, недійсним.
Припинити право власності ОСОБА_2 на частку квартири номер АДРЕСА_3 , житловою площею 28, 2 кв.м, загальною площею 49, 6 кв.м., яка в цілому складається з двох кімнат.
Поновити право власності за ОСОБА_4 на частку квартири номер АДРЕСА_3 , житловою площею 28, 2 кв.м, загальною площею 49, 6 кв.м., яка в цілому складається з двох кімнат.
Визнати недійсним заповіт, укладений від імені ОСОБА_4 , від 29.04.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим Ігорем Юрійовичем за реєстровим № 1207, 1208.
Визнати чинним заповіт від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 09.03.2005, державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, Тимофієвою Т.О., реєстровий № 1-292.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1 721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн 60 коп.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Представник позивача - адвокат Садовський Максим Миколайович, адреса для листування, адреса: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_7 .
Представник відповідача - адвокат Царьов Роман Валерійович, адреса для листування: АДРЕСА_8
Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв Ігор Юрійович, юридична адреса: 61003, м. Харків, Майдан Конституції, 12.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2024.
Суддя: А.М. Задорожна