Справа №202/191/24
Провадження №2/639/1230/24
10 грудня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.В.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 202/191/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У січні 2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди передано на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року передано матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 справу розподілено судді Труханович В.В.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 202/191/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся, клопотань про відкладення слухання справи, або про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим провести судове засідання у відсутності нез'явившихся сторін.
Згідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, щоухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Призначено підготовче судове засідання.
Частинами 1, 3 ст. 128 ЦПК України встановлено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Підготовчі судові засідання по вищезазначеній справі призначалися на 10.07.2024, 07.08.2024.
Про день, час та місце підготовчих судових засідань, які були призначені на зазначені дати, позивач ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судових повісток за його місцем проживання, яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , та які були повернуті до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 63-64, 66-67).
Питання щодо закриття підготовчого судового засідання та пизначення справи до судового розгляду було розглянуто судом у відсутності сторін.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 202/191/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Призначено справу до судового розгляду.
Судові засідання по вищезазначеній справі призначалися на 03.09.2024, 16.10.2024, 13.11.2024,10.12.2024.
Про день, час та місце судових засідань, які були призначені на зазначені дати, позивач ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судових повісток за його місцем проживання, яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та яке зазначено в позовній заяві.
Згідно з нормою п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Так, з матеріалів справи вбачається, що про судові засідання, які були призначені на 16.10.2024, 13.11.2024,10.12.2024 позивач ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення судових повісток, однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 їх не отримував, судові повістки були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (77-78, 80-81, 87-88 ).
Нормою ч. 1 ст. 131 ЦПК України на учасників судового процесу покладено обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Заяв про зміну адреси свого місцезнаходження позивач ОСОБА_1 у ході розгляду справи суду не подавав.
У своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 Верховний Суд вказав на те, що сам факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки за належною адресою, самостійно зазначеною позивачем у позовній заяві, та яка повернулася в суд у зв'язку з неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Зважаючи на наведені обставини та ураховуючи положення п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, суд дійшов висновку, що повістки про виклик позивача у судові засідання, вважаються доставленими йому.
Отже, суд приходить до висновку, що в усі з призначених судових засідань позивач за ОСОБА_1 не з'явився без поважних причин, не сповістив суд про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.
Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з'явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вказані положення також зазначені у ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Тобто, законом не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.
Таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в підготовче судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, проте до суду не з'явився без поважних причин, не сповістив суд про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав, клопотань про перенесення розгляду справи також не надав.
Отже, обставини неявки у судові засідання позивача ОСОБА_1 , якому відомо про наявність даної цивільної справи в суді, неодноразові виклики його в судові засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, відповідно до яких суд постановлює ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригодипідлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 43, 44, 131, 198, 200, 223, 257 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.12.2024
Суддя В.В. Труханович