Провадження № 2/639/1811/24 Справа № 639/5964/24
10 грудня 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Марченка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 639/5964/24
позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 )
про поділ майна подружжя,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цимбалюк Сергій Васильович звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. А-1, загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 38, 9 кв.м., та надвірними будівлями, які розташовані на земельній ділянці площею 712 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 2020 року. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на разі досяг повноліття.
За період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.09.2004, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ЗУБАРЄВИМ І.Ю., реєстровий №7962, на ім'я дружини ОСОБА_4 було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_3 . Згодом подружжя почало проживати у придбаному будинку та кожен свого часу здійснив реєстрацію власного місця проживання: позивач ОСОБА_1 зареєструвався 09.09.2010, а відповідач ОСОБА_5 - 16.11.2004.
Спільне життя у сторін не склалося та заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 07.09.2023 по справі №639/3800/23, шлюб між подружжям було розірвано. Залишено дружині шлюбне прізвище " ОСОБА_6 ". Після припинення шлюбних відносин через деякий час відповідач полишила адресу спільного проживання у будинку АДРЕСА_3 . Питання добровільного поділу спільного майна (житлового будинку) між колишнім подружжям досягнуто не було. Навпаки: після реєстрації в червні 2024 року нового шлюбу та отримання нового прізвища, відповідач ОСОБА_5 зняла з реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 у будинку, який було набуто подружжям у період перебування у зареєстрованому шлюбі, що призвело до порушенням прав позивача та необхідності звернення до суду з метою їх захисту і відновлення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.09.2024 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляд.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цимбалюк С.В. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача - адвокатом Цимбалюк С.В. подано до суду заяву в якій просить провести судове засідання за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат Вдовиченко О.І. в судове засідання не з'явилися, представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги задовольнити, окрім того зазначив, що судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який зареєстровано 23.12.2000 року у Відділ реєстрації актів громадянського стану Московського району міста Харкова уклали шлюб, актовий запис №1305 та який було розірвано 07.09.2023 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_1 від 23.12.2000 року та копією заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.09.2023 року, яке набрало законної сили 10.10.2023 року.
01.09.2004 ОСОБА_4 придбала житловий будинок АДРЕСА_4 розташований на земельній ділянці площею 712 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 7962 та копією витягу з Державного реєстру правочинів № 76448 від 01.09.2024 року.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Пісочинською селищною радою, Харківського району Харківської області вбачається, що 07 червня 2024 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на " ОСОБА_8 ".
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які відповідно до ч. 1 ст.7 Сімейного кодексу України регулюються Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з положеннями ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, визначає СК України.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці площею 712 кв.м., придбано 01.09.2004 року, тобто набуто подружжям за час шлюбу, а тому вказане нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
Приймаючи до уваги встановлену чинним законодавством рівність часток співвласників у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину нерухомого майна, придбаного за підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.09.2004 року.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 125, 74 грн. Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, судовий збір у розмірі 1 562, 87 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а у сумі 1 562, 87 грн. - поверненню позивачеві з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. А-1, загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 38, 9 кв.м., та надвірними будівлями, які розташовані на земельній ділянці площею 712 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 562 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві) грн. 87 коп.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 1 562 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві) грн. 87 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № СРТТ-97К7-М2А6-К739 від 16.09.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складено 10.12.2024 року.
Суддя В. В. Марченко