Справа № 638/15149/24
Провадження № 1-кп/638/1824/24
10 грудня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020004251 від 12 червня 2024 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомир, громадянина України, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді: номер обслуги 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 11 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 05.12.2023 №366 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 07.12.2023 №369 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду номера обслуги 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 11 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 25.12.2023 № 387/ДСК солдат ОСОБА_7 уважається таким, що залучений до складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ «Хортиця», та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф проти України, відповідно до бойового розпорядження командувача Національної гвардії України від 19.11.2023 №3412, бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.11.2023 №1/1/2-5044т-Е, бойового розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15.11.2023 №БР-6950т, бойового розпорядження тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.02.2024 №БР-7т, розпорядження тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 01.04.2024 №Р-364т.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено та діє й до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, перебуваючи на посаді номера обслуги 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 11 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 15.05.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 15.05.2024 приблизно о 22:00 першим заступником командира БТГр-начальником штабу 1 БТГр 1 броп НГУ ОСОБА_8 вишикувано особовий склад 1 БТГр 1 броп НГУ, в тому числі і солдата ОСОБА_7 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 з метою доведення усного наказу на підставі бойового розпорядження командира 1 БТГр 1 броп НГУ №95 від 15.05.2024.
Під час шикування першим заступником командира БТГр - начальником штабу 1 БТГр 1 броп НГУ ОСОБА_8 в усному порядку доведено наказ на підставі бойового розпорядження командира БТГр 1 броп НГУ №95 від 15.05.2024 про необхідність в термін до 23.00 15.05.2024 виставити позиції відділення «Хорий» та приступити до оборони АДРЕСА_3 , провести інженерне обладнання, обладнання проводити з дотримання маскування.
Не погоджуючись з вище вказаним наказом солдат ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконувати наказ, а саме після доведення розпорядження 15.05.2024 в термін до 23.00 15.05.2024 виставити позиції відділення «Хорий» та приступити до оборони АДРЕСА_3 , провести інженерне обладнання, обладнання проводити з дотримання маскування, до виконання даного наказу не приступив.
Після чого, у зв'язку з відкритою відмовою солдата ОСОБА_7 виконувати усний наказ, доведений першим заступником командира БТГр - начальником штабу 1 БТГр 1 броп НГУ ОСОБА_8 на підставі бойового розпорядження командира 1 БТГр НОМЕР_2 броп НГУ №95 від 15.05.2024 в термін до 23.00 15.05.2024 виставити позиції відділення «Хорий» та приступити до оборони АДРЕСА_3 , провести інженерне обладнання, обладнання проводити з дотримання маскування, солдата ОСОБА_7 залишено в пункті дислокації 1 БТГр 1 броп НГУ, чим останній підірвав боєготовність та боєздатність 1 БТГр 1 броп НГУ.
Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, тобто непокору, а саме відкриту відмову виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.
14 серпня 2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62024170020004251 від 12.06.2024за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальникавчиненого в умовах воєнного стану, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_7 , з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) ТУ ДБР у м. Полтаві за адресою: м. Харків, вул. Котляра, 7, у присутності захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 (свідоцтво №5376), ОСОБА_6 (свідоцтво №1746), була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно такої угоди ОСОБА_7 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_7 .
При укладанні угоди, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, позитивну характеристику за місцем проходження військової служби та місці проживання його щире каяття, а такожбеззастережне визнання ним своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи, його вік, стан здоров'я та інші обставини, що його характеризують.
Так, враховуючи вищевказані обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 , та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_7 , а також роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_7 за вчинений злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, та погоджуються на призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 402 КК України.
З урахуванням ст. 69 КК України, з якої вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Так за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статті 65 КК України, мають право, використовуючи положення статті 69 КК України, узгоджувати інше основне покарання, більш м'який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин, сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Сторони вважали за можливе з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 62, 69 КК України замінити основне покарання ОСОБА_7 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
На підставі вищевикладених обставин, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , сторони погодилися пропонувати суду призначити ОСОБА_7 покарання: за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 роки.
Угодою про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив свою згоду на призначення йому вказаного виду та міри покарання.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та просив призначити ОСОБА_7 узгоджену міру покарання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, розкаявся у вчиненому та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості судом, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.
Захисники обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали позицію свого підзахисного, та просили затвердити угоду з призначенням узгодженої міри покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом, встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.
При цьому, судом перевірено, що ОСОБА_7 цілком розуміє роз'яснені йому права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, суть обвинувачення та вид покарання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проходить військову службу за мобілізацією, має місце постійного проживання та реєстрації, раніше не судимий.
Суд вбачає наявними підстави, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, для призначення покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України шляхом призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, у виді 2 років позбавлення волі.
Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 15 від 28.12.1996 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» зазначав, що покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується, у випадках коли засуджених можна залишити на військовій службі й виправити в умовах дисциплінарної частини. Цей вид покарання може бути застосований і до військовослужбовців, які вчинили злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі, за умови, що суд, враховуючи особу винного й обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дійде висновку про можливість призначення такого покарання.
Враховуючи викладене, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проходить службу у Збройних силах України, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість замінити призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк на підставі ч. 1 ст. 62 КК України.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.
Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази та витрати, пов'язані з залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.
Крім того, судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року застосовано щодо ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора», строком на 60 діб, а саме до 02 вересня 2024 року включно та визначено розмір застави у сумі 90840 грн.
Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 04 липня 2024 року ОСОБА_10 на підставі вказаної ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року було сплачено на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області суму застави у розмірі 90840 грн.
Згідно зі ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Відповідно до п.7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2011 року № 15 кошти, внесенні як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» від 11.01.2012 року №15 застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, в якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
З огляду на викладене, враховуючи, що застава у розмірі 90 840грн., яка була внесена ОСОБА_10 за обвинуваченого не звернута у дохід держави, суд вважає за необхідне повернути суму застави ОСОБА_10 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 серпня 2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62024170020004251 від 12.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_7 у присутності захисників обвинуваченого адвокатів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 62 КК України, замінити призначене ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки триманням в дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту звернення вироку суду до виконання..
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 04 липня 2024 року по 05 липня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Повернути ОСОБА_10 , заставу в розмірі 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_10 за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, згідно платіжної інструкції на переказ готівки від 04 липня 2024 року на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1