Справа № 638/15333/24
Провадження № 2/638/5679/24
Іменем України
09 грудня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
секретаря судового засідання Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 грудня 2023 року, уклала шлюб з відповідачем у Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.12.2023 року, про що зроблено актовий запис за № 3350. У шлюбі народилася спільна дитина, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На цей час дитина мешкає разом з позивачем за адресою - АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначає, що не працює, доходу не отримує, перебуває на обліку у відділі соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району ХМР та отримує допомогу при народженні дитини.
Також вказала, що відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей від іншого шлюбу та сплачує аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини заробітку. ОСОБА_2 є військовослужбовцем, не надає в достатній мірі матеріальної допомоги на її утримання та дитини, у зв?язку з чим у позивача не вистачає коштів на виховання та розвиток сина.
Позивач також зазначила, що неодноразово зверталась до відповідача ОСОБА_2 , повідомляла про свій тяжкий матеріальний стан, про необхідність сплачувати значні для неї грошові кошти, що пов?язані із вихованням та розвитком сина. Однак, яка стверджує позивач, відповідач ОСОБА_2 надавати достатню матеріальну допомогу відмовляється.
Окремо ОСОБА_1 вказала, що спільне життя між ними не склалося, вони не зійшлись характерами, мають різні погляди на життя та виховання дитини, побут, ведення спільного господарства. Шлюбні відносини фактично припинені з серпня 2024 року, спільно господарство не ведеться.
Позивач додатково зазначила, що відповідач ОСОБА_2 має задовільний стан здоров?я та матеріальне становище, працевлаштований, має у власності автомобіль.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що з відповідача на її користь мають бути стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, позивач, керуючись положеннями ст. 84 СК України, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку(доходу) до досягнення дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року відкрито провадження по справі у спрощеному порядку з повідомленням(викликом) сторін.
Позивач до суду не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити. Крім того, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не вказав. Відзиву та заперечень на позовну заяву не надавав.
Суд, дослідивши надані докази дійшов наступного висновку.
Сторони є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.01.2024, виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис №161.
Відповідно до довідки № 6326-5002759458 від 12.05.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю, що підтверджується довідкою № 6326-5003110394 від 02.02.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до частин 3, 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити позивачу позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі чверті з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином 18 річного віку.
Щодо стягнення аліментів на утримання позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 75 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік, повинні матеріально забезпечувати один одного.
Згідно з ч. 2 ст. 91 Сімейного кодексу України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.4 ст. 84 Сімейного кодексу України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно вії її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Позивачем не надано суду жодних відомостей щодо стану здоров'я та матеріального становища відповідача, відсутності (наявності) на його утриманні інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, повнолітніх дітей, наявності зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, тощо.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині у розмірі 1/8 від усіх видів заробітку(доходу) позивача, починаючи з дня подання позову, і до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,279,280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менш 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/8 всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менш 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.08.2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку
В іншій частині - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя Р.О. Агапов