Справа №534/2624/24
Провадження №2/534/786/24
09 грудня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
в складі суду: головуючого судді Солохи О.В.
з участю секретаря судового засідання Гончар С.Т.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Бізнес Позика» (надалі іменується ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позики» заборгованість за договором № 459463-КС-001 від 04.02.2023 в сумі 29 021 грн 08 коп., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.
Заявлені вимоги мотивують тим, що 04.02.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №459463-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 04.02.2023 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №459463-КС-001 про надання кредиту. 04.02.2023 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 459463-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7560, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 04.02.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 459463-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач ОСОБА_2 отримала від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у сумі 9 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначеному договором. Позивач ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий позичальник указав в особистому кабінеті. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 02.10.2024 виникла заборгованості у сумі 29 021 грн 08 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18 671 грн 08 коп.; сума прострочених платежів за комісією - 1 350 грн.
Ухвалою суду від 11.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ «Ощадбанк» (02222, м. Київ, просп. Маяковського Володимира, 45, літ.А) письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської карти № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 (дата видачі кредиту) за період з 04.02.2023 по 27.05.2023 (дата закінчення терміну кредитування).
Відповідач у відповідності до ст.278 ЦПК України відзив на позов, у наданий судом строк до суду не подав. Заперечень проти розгляду справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін не надав.
Тому, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На виконання ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 11.11.2024 АТ «Ощадбанк» надано витребувані докази.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши приєднані до справи матеріали, судом встановлено, що 04.02.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №459463-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, підписаний у порядку, визначному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач ОСОБА_1 через веб-сайт кредитодавця https:// bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, ввійшла до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала заявку на отримання кредиту. Також відповідачем було заповнено анкету клієнта в якій вона вказала свій мобільний номер телефону НОМЕР_1 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_4 .
ТОВ «Бізпозика» 04.02.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №459463-КС-001 про надання кредиту.
04.02.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №№459463-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою.
ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7560 на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті.
Відповідно до п. 2 Договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 9 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту - 16 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15715964 (фіксована), комісія за надання кредиту 1 350 грн, термін дії договору до 27.05.2023. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 18 880 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12031,85 процентів.
Згідно із п.2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом із урахуванням дня видачі кредиту та для повернення кредиту згідно графіку платежів.
Відповідно до п.3.1 Договору, кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п.2.1 Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.
Згідно із п.3.2 Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початку календарного дня, за період фактичного користування кредитом в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та додатку №1 до договору.
Пунктом 3.2.1 Договору, визначено, що у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 та додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4 Договору.
Відповідно до п.7.3.1 Договору, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що до укладення договору позичальник отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту, ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і правила, що розміщені на сайті кредитодавця.
Згідно із п.7.10 Договору, технологія укладення договору: договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником. Договір укладається в порядку передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства України.
Суд наголошує, що згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Суд вказує, що без ідентифікації клієнта, без перевірки правильності введення коду направленого на мобільний телефон клієнта, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Таким чином, договір №459463-КС-001 від 04.02.2023 укладено відповідно до положень ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до інформаційної довідки наданої ТОВ « Платежі онлайн» вих.№39/10 від 02.10.2024, ТОВ «Платежі онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція №37552-10832-06793, якою на платіжну картку № НОМЕР_4 було перераховано грошові кошти ОСОБА_1 за кредитним договором №459463-КС-001 від 04.02.2023 в сумі 9 000 грн.
Як убачається з інформації, наданої АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 11.11.2024, банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Згідно наданої виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 04.02.2023 по 27.05.2023, убачається, що 04.02.2023 на вказаний картковий рахунок було зараховано грошові кошти в сумі 9 000 грн.
Всупереч умовам кредитного договору №459463-КС-001 від 04.02.2023 відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань.
Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №459463-КС-001 від 04.02.2023 загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 29 021 грн 08 коп., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18 671 грн 08 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 1 350 грн.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом положень ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що суд встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, а також доведено, що відповідач ОСОБА_1 була повідомлена про умови кредитування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення.
Так, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 27 671 грн 08 коп., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 18 671 грн 08 коп.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту за договором №459463-КС-001 у сумі 1 350 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 2.5 Договору, передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1 350 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
16.10.2011 набрав чинності Закон України № 3795-VI від 22.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п. 22, 23 ст. 1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Частиною 4 ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Частиною 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу ст. 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення п.2.5 Договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №459463-КС-001 від 04.02.2023 за надання кредиту в сумі 1 350 грн слід відмовити.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №459463-КС-001 від 04.02.2023 у сумі 27 671 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 08 (вісім) коп., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000 (дев'ять тисяч) грн, суми прострочених платежів по процентах - 18 671 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн 08 (вісім) коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 309 (дві тисячі триста дев'ять) грн 72 (сімдесят дві) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.
Повне ім'я відповідача:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В.Солоха
Повний текст рішення складено 10.12.2024.