16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/1546/24
Провадження № 1-кп/730/112/2024
"10" грудня 2024 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт, а також клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270410000145 від 12.09.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Борзнянського районного суду Чернігівській області від 18.09.2014 року за ч. 3 ст. 186; ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 8 років, вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24.10.2022 року за ст. 391 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 2 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
02 грудня 2024 року до Борзнянського районного суду Чернігівської області з Ніжинської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270410000145 від 12.09.2024 року, за ч. 2 ст. 121 КК України щодо ОСОБА_4
03 грудня 2024 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 KПК, під час підготовчого провадження суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.
Копію даного клопотання з доданими документами обвинувачений отримав 09 грудня 2024 року, що ним не заперечувалося у судовому засіданні.
Прокурор вважає, що наявні та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків шляхом залякування, застосування насильства або погрози його застосування, змушуючи їх змінити свої покази, для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Таким чином ОСОБА_4 може перешкоджати проведенню об'єктивного судового розгляду. Крім того, ОСОБА_4 вже притягувався до кримінальної відповідальності, відбував реальну міру покарання та вчинив інкримінований злочин маючи не зняту та не погашену судимість, а відтак, є особою, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень. Обставини і ризики, що були підставами для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились і продовжують існувати. Крім того, утримання обвинуваченого у спеціальній установі забезпечить його безперешкодну доставку відповідними конвойними підрозділами до суду, що забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду. Вищевикладене свідчить про необхідність продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти зазначеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник вважає, що клопотання є необґрунтованим та немотивованим, а тому просить застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зазначає, що ризики не доведені, є абстрактними, є виключно припущенням.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо подовження обвинуваченому строку дії
запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З положень ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України слідує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Судом встановлені такі обставини.
12.09.2024 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
12.09.2024 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно підозри, 12.09.2024 близько 0100 години ОСОБА_4 перебував за місцем свого тимчасового проживання в будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6 . У цей час між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 , із метою заподіяння тілесних ушкоджень, із особистого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, умисно наніс останньому не менше 15 ударів руками, ногами та дерев'яною палицею в область голови, тулуба, нижніх та верхніх кінцівок, чим спричинив ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді множинних поєднаних закритих та відкритих травм тіла з множинними крововиливами у м'які тканини, крововиливами у м'які тканини, крововиливом у м'які мозкові оболонки та перелом обох ліктьових кісток, а також набряку головного мозку. Внаслідок отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер в реанімаційному відділенні КНП «Борзнянська міська лікарня» Борзнянської міської ради.
Відповідно до постанови керівника Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 04.11.2024, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні був продовжений до трьох місяців, тобто до 12.12.2024.
Згідно з ухвалою слідчого судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13.09.2024, щодо ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Борзнянського районного суду від 07.11.2024 строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено до 12.12.2024.
02.12.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Борзнянського районного суду для розгляду.
Підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими КПК України, для судового розгляду (ч. 2 ст. 314 КПК України). У ході судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК). Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК).
Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, суд має перевірити, чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість, та чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, суд враховує наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність трьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з доводами, наведеними у клопотаннях прокурора, про продовження існування ризику переховування від суду.
Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.
Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , в сукупності, дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику вчинення іншого кримінального правопорушення оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого протягом невеликого проміжку часу після звільнення з місць позбавлення вол.
Оцінюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
При цьому, суд не вирішував ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не оцінював докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній обвинувачується. Разом з тим, на теперішній час ще не вирішено питання про призначення у справі судового розгляду. Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, останній може переховуватись від суду, впливати на свідків, вчините інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини першої статті 197 КПК України, згідно яких строк застосування запобіжних заходів, в тому числі, і тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та спрямований на уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте був порушений нею (ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України).
Прокурор просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, обґрунтовуючи це тим, що злочин вчинено із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України (тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, репутацію, ставлення до вчиненого діяння, майновий та сімейний стан, існуючі ризики), суд приходить до переконання, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому стосовно слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У зв'язку з цим, суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й домашнього арешту чи альтернативної застави, так як перебування обвинуваченого на волі на даному етапі судового розгляду може перешкодити досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Крім того, враховуючи відсутність даних про належне повідомлення потерпілого, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання у цьому провадженні для забезпечення його повідомлення про розгляд справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 134, 314, 315, 316, 369, 372, 381, 382 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2025 року включно, без визначення застави.
Підготовче судове засідання відкласти на 21 січня 2025 року на 10.00 годину.
У підготовче судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченому та направити для виконання до Чернігівського СІЗО.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1