Справа №766/2059/23
н/п 1-кп/766/572/24
про продовження строку дії запобіжного заходу
10.12.2024року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023231020000298 від 02.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України,-
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В обґрунтування клопотання зазначено, що ризики, які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились.
Обвинувачені та захисник заперечили проти клопотання прокурора, зазначивши, що ризики вже неактуальні та непідтверджені, просили змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Микалаєва від 03.05.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та встановлено наявність ризиків.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Микалаєва від 03.05.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та встановлено наявність ризиків.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого передбачено покарання строком понад десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, дані ризики є актуальними. Щодо ризику знищити або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для справи, то даний ризик є неактувальним, оскільки докази вже зібрано органом досудового розялідування, обвинувальний акт перебуває на розгляді.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинувачених у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність до затримання постійного місця роботи, що було б запорукою існування офіційних джерел доходів та відповідним запобіжником недопущенням вчинення протиправних дій з метою отримання прибутків; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв'язків, як то перебування на утриманні неповнолітніх дітей, перебування в офіційному шлюбі; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинувачених, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинувачених під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що їх здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке можу бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].
«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 убачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Крім того жодних доказів на обґрунтування своєї позиції стороною захисту надано не було.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинувачених, тяжкості злочину, який їм інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Суд вважає, що частина ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб.
Щодо застави суд зазначає наступне.
Так, застава - вид запобіжного заходу, не пов'язаний з обмеженням свободи особи.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.
Наявність встановлених ризиків, відповідно до статті 177 КПК України дає підстави для визначення альтернативного запобіжного заходи у вигляді застави.
Відповідно до ст.182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і заставодавцем - іншою фізичною чи юридичною особою, яка вносить кошти від свого імені згідно з Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу
У рішенні від 12 березня 2009 року в справі "Алєксандр Макаров проти Росії" (Aleksandr Makarov v Russia) № 15217/07 " Європейський суд вказав, що "… сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів … іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути".
Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме "Мангрус проти Іспанії" (Mangouras v. Spain) , Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria).
Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням даних про особу обвинувачених, вважає за можливе визначити заставу у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин суд визначає кожному з обвинувачених, як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 242 240,00 грн., тобто застава підлягає зменшенню, враховуючи процес рогляду справи. Крім того покласти обов'язки: 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора, слідчого або суду; 2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 3) утримуватися від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження №12023231020000298 від 02.03.2023 р.; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Застава у зазначеному розмірі буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити. У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
?Продовжити строк «тримання під вартою» обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, на 60 днів до 07.02.2025 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
?Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 242240 грн. 00 коп. в якості альтернативної міри запобіжного заходу. За умовив внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого, судді, суду та зобов'язати виконувати такі обов'язки: 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 3) утримуватися від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження №12023231020000298 від 02.03.2023 р.; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
?Продовжити строк «тримання під вартою» обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, на 60 днів до 07.02.2025 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
?Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 242240 грн. 00 коп. в якості альтернативної міри запобіжного заходу. За умовив внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого, судді, суду та зобов'язати виконувати такі обов'язки: 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 3) утримуватися від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження №12023231020000298 від 02.03.2023 р.; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну.
Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 роз'яснюються положення п.п.8,10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
СуддяОСОБА_1