Справа №766/9180/24 н/п 2/766/10494/24
"09"грудня 2024 р.
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.03.2018 року станом на 21.03.2024 року у розмірі 177103,57 грн., та понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні Банку; верифікації клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; верифікації клієнта очно кредитним агентом у точці. Починаючи з 2020 року відео верифікація працівником Банку дистанційно; Дія шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта с паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 12.03.2018р. ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, підписала анкету до договору про надання банківських послуг, чим підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір про надання банківських послуг від 12.03.2018р. На підставі укладеного договору позичальник отримав кредит у розмірі 70000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . У зв'язку з тим, що за час користування кредитом відповідач не виконала умови договору та не сплачувала своєчасно кредитні платежі, прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу, у зв'язку з чим, вся заборгованість по кредиту стала простроченою. Станом на 21.03.2024 року заборгованість відповідача за простроченими тілом кредиту становила 177103,57грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 177103,57грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позові на у відповіді на відзив.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнала позовні вимоги та пропонувала позивачу укласти мирову угоду.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.03.2018 року ОСОБА_1 підписала «Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг», в якій зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (п.2). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови (п.3).
Окрім того, в Анкеті зазначено наступне: Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису (6).
Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору. (п.11)
До матеріалів справи долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank.
Інформаційною довідкою Чорна картка monobank передбачено тарифи обслуговування кредитних карт Чорна картка monobank, умови та порядок користування карткою, порядок нарахування процентів та штрафних санкцій.
До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Відповідно до довідки від 06.08.2024 АТ «Універсал Банк», у ОСОБА_1 наявний рахунок НОМЕР_2 , тип рахунку - чорна картка, платіжна картка НОМЕР_1 .
Також, згідно довідки від 29.07.2024 року АТ «Універсал Банк» за карткою НОМЕР_1 встановлювався кредитний ліміт 12.03.2018 року 35 000 грн., 20.03.2018 року 40 000грн., 12.03.2019 року 50 000 грн. та 23.05.2019 року 70 000 грн.
Згідно наданої виписки про коштів по рахунку НОМЕР_2 , картка НОМЕР_1 , клієнт ОСОБА_1 , період з 12.03.2018 року по 21.03.2024 року, на якому зафіксовано як витрати, так і надходження коштів по рахунку, зокрема, - сума витрат 444172,78 грн, сума зарахувань 267069,21 грн, заборгованість станом на 21.03.2024 року 177103,57 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідач звертався із заявою про надання кредиту готівкою, та за розтрочками, що підтверджується Заявами клієнта №VM0803201943568680 від 10.03.2019 року, № VM2005201962040426 від 22.05.2019 року. До вказаних заяв додається паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту «Розстрочка» та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, та вказані документи були підписані шляхом накладення (використання) електронного цифрового.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Акціонерне товариство «Універсал банк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Судом встановлено, що кредитний договір укладений в електронній формі.
Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява, підписана відповідачем, не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.
Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд зауважує, що долучені банком до матеріалів справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» набрали чинності лише 24.11.2021, тоді як анкету-заяву відповідач підписав 12.03.2018.
Отже, відсутні підстави вважати, що саме цей витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
Крім того, у Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2023.
Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Також позивачем не надано суду доказів щодо надсилання відповідачу у мобільний додаток вказаних Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк», тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank для ознайомлення та доказів того, що відповідач електронним ключем підписав їх.
З огляду на викладене, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, надані банком витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank, витяг тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вказані документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до вимог статтей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Згідно з вимогами статтей 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:
«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Подібні висновки підтримані у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року справі № 697/302/20.
Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві від 12.03.2018 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви. Однак строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання нею певної банківської послуги.
У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
АТ «Універсал Банк» посилається на те, що ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що відповідач у справі погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Проте, наявні в матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, в тому числі і електронним цифровим підписом, а тому, згідно з роз'ясненнями, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Пунктом 6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта, під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Отже, суд вважає, що вказані Правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви.
Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
ОСОБА_1 було надано кредитний ліміт на суму 35000 грн., який в подальшому був збільшений до 70 000 грн. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив.
Згідно з наданою банком випискою по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом.
Таким чином, сплачені позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит, як і договірний строк кредитування.
За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту. З виписки про руху коштів від 06.08.2024 року та розрахунку заборгованості за кредитним договором з'ясовано, що банком списано відсотків на суму 163 791,57грн (1332,09 + 1287,65 + 1361,03 + 1333,19 + 1435,68 + 1408,22 + 1522,29 + 1504,68 + 1554,04 + 1528,30 + 1352,12 + 1492,39 + 1480,24 + 1743,71 + 2234,73 + 2591,96 + 5565,22 + 2941,65 + 3243,45 + 3243,21 + 6938,64 + 3816,96 + 7009,80 + 3893,28 + 3796,40 + 3868,86 +3768,95 +3829,90 + 3639,09 + 1051,24 + 3459,16 + 3336,80 + 3374,78 + 3352,03 + 3029,11 + 3315,16 + 3146,96 + 3229,23 + 3097,44 + 3152,70 +3 103,36 + 2873,22 + 3112,55 + 3122,62 + 3252,11 + 3402,84 + 3179,04 + 3791,45 + 2024,18 +2 220,81 + 4388,93 + 4838,39 + 5060,25 + 5089,48).
Отже, розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 станом на 21.03.2024 при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту, буде становити 13312,00грн. (сума боргу 177103,57грн. списані відсотки 163 791,57грн.).
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.03.2018 року у розмірі 13 312,00грн.
Суд відхиляє доводи позивача щодо особливостей проекту монобанк - укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, оскільки електронна форма договору не звільняє позивача від процесуального обов'язку доведення заявлених у позові підстав відповідно до визначених у статтями 76-81, 100 ЦПК України вимог щодо належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, у тому числі електронних.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Визнання відповідачем позовних вимог не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 227,60грн. судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогами (13312*3028/177103,57).
Керуючись ст.ст. 509, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.03.2018 року станом на 21.03.2024 року у розмірі 13312,00грн. (тринадцять тисяч триста дванадцять гривень 00 копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19) суму сплаченого судового збору в розмірі 227,60грн.(двісті двадцять сім гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна