Справа №766/1267/24
Пров. №3/766/3106/24
13.11.2024
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи(служби) - військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 -
До Херсонського міського суду Херсонської області із Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 419939 за ч.1ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: «20.01.2024 о 13 год. 08 хвилин у АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 7510 FRLM - 0340. Результат 0,49% проміле, тест 392, чим порушив вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху».
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив суду, що він є військовослужбовцем, перебуває на посаді начальника групи психологічного супроводу та відновлення (це є евакуація поранених військовослужбовців, їх супровід від евакуації до відновлення боєздатності). В день складання протоколу перебував на одній із вулиць м. Херсона, очікував інших військових. Алкогольні напої не вживав, у стані алкогольного сп'яніння не перебував. До автомобіля підійшли поліцейські, витребували для перевірки документи. Після перевірки документів, нічого не пояснюючи, запропонували пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння. Він погодився, оскільки був впевнений у відсутності алкоголю в крові, бо, ані напередодні, ані в день перевірки документів поліцейськими алкогольні напої не вживав. Був стомлений, оскільки через виконання завдань військової служби має недосипання. Був здивований результатом, але не знав як це можна оспорити чи перевірити, бо ніколи не стикався з такою ситуацією. Запитав про можливість перевірки результату, але ніхто з поліцейських не відреагував на його запитання, а тільки швидко пред'являли для підпису різні папери про згоду. Підписував як свідчення того, що проходив тест і бачив показник на технічному приладі, але не згоду з результатом. Про свою незгоду з результатами зазначив у протоколі, хоч поліцейський наполегливо рекомендував зазначити про вживання алкоголю. Працівники поліції багато уваги приділили роз'ясненню порядку розгляду протоколу судом, але жодним словом не обмовилися про можливість перевірки в медичному закладі шляхом відібрання біологічних зразків, зокрема, крові. При ознайомленні з матеріалами справи про адміністративне правопорушення вперше побачив направлення на огляд в медичному закладі, про що під час складання протоколу ніхто з поліцейських не згадував.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла наступного: Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 року у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного).
Оскільки за конструкцією норми ст.130 КУпАП відповідальності підлягають саме особи, які керують транспортним засобом, то вказана обставина підлягає першочерговому з'ясуванню.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного).
Оскільки за конструкцією норми ст.130 КУпАП відповідальності підлягають саме особи, які керують транспортним засобом, то вказана обставина підлягає першочерговому з'ясуванню.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП (абзац четвертий п.27 того ж Пленуму) не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В п.38 постанови від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а (2-іс/811/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Виходячи з наведеного знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнього адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно наявного у справі рапорту поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Марини Шевченко «20.01.2024 о 13 год. 08 хвилин під час несення служби екіпажем «Вежа»-301 у складі поліцейських УПП в Херсонській області у м. Херсоні, вул. Генерала Виговського,34-А було зупинено т/з Mitsubishi Lancer, н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 за порушення п.п.9.2.б ПДР України, а саме: перед перестроюванням не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного (далі нерозбірливо). Також під час спілкування з водієм ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук, відповідно до цього водієві було запропоновано пройти огляд на стан а/с на місці зупинки за допомогою Alkotest Drager. Тест позитивний 0,49%»
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Пунктом 11 частини 1 статті 23 та пунктом 1 частин 1 статті 35Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупинити транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Вичерпний перелік підстав для зупинення поліцейським транспортного засобу, передбачений частинами першою та другою ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».
При цьому, відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної в цій статті.
Проте, згідно доданих до матеріалів справи відеозаписів ( диск з надписом ОСОБА_2 411989 20.01.24) з бодікамери патрульних поліцейських. Відеозапис зроблено 20.01.2024, який розпочинається з показника у часі 13.10:45 і ніякого руху та зупинки транспортного засобу не відбувається. На узбіччі дороги перебуває автомобіль, до якого підходить поліцейський, через вікно автомобіля отримує документи і переглядає їх. При цьому жодних розмов не відбувається, поліцейський переглядає документи без коментарів. (До цього відеоозапису на диску міститься частина відеозапису періоду 15.01.2021)
Далі на відео ніяких подій та розмов не відбувається, при цьому чується фраза «Зараз драгер привезуть» (показник часу на відео 13.12.18), а в подальшому фіксується прибуття іншого екіпажу поліції (13:26:14), один з поліцейських якого здійснює огляд технічним засобом ОСОБА_2 . При оголошенні результатів ОСОБА_2 запитує про можливість перевірки (13:28:58), але ніхто з поліцейських не реагує, зазначаючи, що це достатньо для складання адміністративних матеріалів і дуже швидко надають на підпис документи про ознайомлення, після чого тривалий час складають протокол про адміністративне правопорушення і роз'яснюють порядок розгляду протоколу судом.
Таким чином, доданий до протоколу відеозапис не містить ні руху 20.01.2024 о 13 год. 08 хв. транспортного засобу, про який йдеться у протоколі, ні керування ним певною особою, ні зупинки транспортного засобу, ні виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, про які зазначено у рапорті.
Отже, матеріали справи не доводять, що 20.01.2024 о 13.08 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом т/з Mitsubishi Lancer, н.з. НОМЕР_2 у м. Херсоні по вул. Генерала Виговського, 34-А.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 411939 від 20.01.2024 о 13 год. 08 хв. ОСОБА_2 начебто порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху та керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням алкотестера Драгер, результат позитивний 0,49%,
Щодо допустимості доказу - квитанції про результату обстеження алкотестером Драгер, з показником 0,49%,
Відповідно до частини 1 ст.266 КУПАП, пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 та пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015року за №1413/27858 (далі Інструкції) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву; поведінка, що не відповідає обстановці.
Наведене дає підстави стверджувати, що процедурі проведення огляду на стан сп'яніння має передувати виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у п.3 Інструкції. Тобто, підставою для проведення огляду на стан сп'яніння має бути реальне виявлення однієї чи декілька ознак із перелічених у п.3. Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх фіксація у передбаченому законом порядку.
Натомість, матеріали справи не містять виявлення та фіксації ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 А. Ніхто з поліцейський і не намагався встановити та зафіксувати такі ознаки, і з відеозапису з бодікамер поліцейських таких ознак не вбачається, і поведінка ОСОБА_2 під час спілкування з поліцейським, його обстеження технічним засобом не свідчить про наявність таких ознак, а навпаки - поведінка урівноважена, відповідає обстановці, хода ОСОБА_2 є стійкою, поведінка врівноважена, адекватна. Жодних ознак порушення координації рухів та/або різкої зміни забарвлення шкіряного покриву обличчя у ОСОБА_2 з відеозаписів не вбачається, мова чітка. Ніхто з поліцейських не вказує на запах алкоголю, зокрема і поліцейський, який відбирає документи для перевірки. Адже така ознака мала б відчуватись зразу ж при спілкуванні.
Таким чином, матеріали справи не доводять, що ОСОБА_2 20.01.2024 о 13:08, керував транспортним засобом та мав ознаки алкогольного сп'яніння, а відповідно не було підстав для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, а за відсутності у нього ознак сп'яніння подальше проведення огляду на стан сп'яніння вже є незаконним.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р №1103(далі Порядку) передбачено, якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, - він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункти 6 та 7 Порядку).
Згідно доданих до матеріалів справи відеозапису ОСОБА_2 був незгоден із показником технічного приладу, і цю незгоду він письмово виклав у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначивши у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», що алкоголь не вживав, та був впевнений, що тверезий і не має запаху алкоголю. Хоч при цьому поліцейський наполегливо неодноразово радив йому вказати про вживання алкогольних напоїв.
Із зафіксованих на відеозапису обставин, письмових пояснень у протоколі слідує, що ОСОБА_2 після проходження обстеження технічним засобом відповідно до приписів ч.3 ст.266 КУпАП та Порядку мав бути доправлений поліцейськими для огляду на стан сп'яніння до найближчого медичного закладу, чого поліцейськими в порушення вимог закону виконано не було.
Отже, поліцейськими була порушена процедура огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 , а саме: якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду або висловив незгоду з його результатами - він направляється поліцейськими для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з відеозапису з бодікамери поліцейських обстеження технічним засобом проводилося з показником у часі: 13:26:48 - 13:28:32, і відразу ж після отримання результату тесту газоаналізатора поліцейський зазначив, що цього достатньо для складання адміністративних матеріалів і передав на підпис ОСОБА_2 документи, після ознайомив з правами, передбаченими ст.268 КУпАП України. А надалі почалася процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення (до 14:05:55), тобто без з'ясування згоден чи не згоден ОСОБА_2 з результатами тесту, після чого мало бути чітко роз'яснено йому право бути направленим (у разі незгоди з результатом тесту) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я та запропонувати можливість проведення такого огляду.
Наявність долученого до матеріалів справи про адміністративного правопорушення письмового направлення ОСОБА_2 до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння є лише спробою надати матеріалам справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, формальних ознак належного встановлення обставин правопорушення та дотримання поліцейськими встановленої законом процедури, про що свідчить наступне: процедура обстеження технічним засобом згідно відеозапису проводилась з показником у часі 13:26:48 - 13:28:22, тоді як, у направленні часом його складання зазначено - 13 год. 15 хв, але в цей час обстеження драгером і не починалося, а тому у направленні не зазначено і показника технічного приладу. Вказані обставини узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 що ніхто йому не пояснював і не запропонував можливість обстеження на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Такі ж наслідки порушення правил обстеження на стан сп'яніння містить п.22 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року.
Оскільки поліцейськими не було дотримано вимог ч.3 ст.266 КУпАП щодо огляду водія ОСОБА_2 на стан сп'яніння в медичному закладі після його незгоди з результатами обстеження алкотестером драгер з показником 0,49 %, то квитанція про результати обстеження є недопустимим доказом, а відповідно не може бути прийнятий судом як доказ у даній справі про адміністративне правопорушення.
Інших доказів перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння 20.01.2024 о 13:08 матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_2 20.01.2024 у стані алкогольного, то відсутній подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 252, 280, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановила
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрити у зв'язку з відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш