05.12.2024 Справа №607/22950/24 Провадження №3/607/9533/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Бочана І.П.., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, інваліда III групи, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст.173 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Як встановлено у судовому засіданні 05 жовтня 2024 року о 23.50 год. громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи в м. Тернопіль на вул. Шевченка, 10, в громадському місці, висловлювався нецензурною лайкою, чіплявся до працівника поліції Михайлика О.П. та на зауваження реагував агресивно, своїми діями порушував громадський порядок і спокій громадян, таким чином вчинив дрібне хуліганство - адміністративне правопорушення передбачене ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП не визнав та подав письмові пояснення на протокол у яких зазначив, що вказаний протокол є незаконним, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та суду пояснив. Так, 05 жовтня 2024 року вони з товаришами зустрілися на бульварі Т.Шевченка в м. Тернополі де спілкувалися, при цьому зауважив, що алкогольних напоїв не вживали. Близько 23.30 год. він із своїми товаришами по вул. Шевченка, 10 в м. Тернополі прямували до зупинки таксі біля Центрального універмагу з наміром роз'їхатись по домівках. Проходячи по тротуару через в'їзд до Тернопільського районного управління поліції, В. Тимофеєв випередив їх, і в той час ОСОБА_2 гукнув йому вслід, щоб той не поспішав. Саме в той момент до них впритул на пішохідному переході різко під'їхав автомобіль патрульної поліції, з якого вийшов поліцейський, та який в подальшому безпричинно і незаконно їх усіх затримав. Пізніше під'їхав ще один екіпаж патрульної поліції та вийшли декілька поліцейських з Тернопільського РУП. Вони говорили поліцейським, що їм необхідно до настання комендантської години на таксі доїхати додому, однак працівники поліції їх не відпускали. Коли поліцейських стало більше (8-10 осіб), один з них вдарив безпричинно коліном у живіт Р. Лесьного, а коли він від болю зігнувся, його поліцейські вдарили по спині, і він упав та на нього наділи кайданки. Одразу після цього його та ОСОБА_3 поліцейські теж безпричинно кинули на бруківку та незаконно наділи кайданки. Надалі їх трьох повели у відділ поліції, де з метою виправдання своїх незаконних дій почали складати на них протоколи про адміністративне правопорушення. На його прохання до працівників поліції надати докази того, що він виражався нецензурною лайкою, чіплявся до працівника поліції ОСОБА_4 , який незаконно у протоколі визнав себе потерпілим, таких доказів не було надано. Таким чином на його думку у справі відсутні належні та допустимі докази вчинення вказаного адміністративного правопорушення. Просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП та як доказ своєї невинуватості долучає аудіовізуальний диск із записом подій, що відбувалися 05.10.2024.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Бочан І.П. підтримав пояснення свого довірителя та вважає, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП. Разом з тим зазначив, що ОСОБА_1 коли лаявся діяв у стані крайньої необхідності, а відтак дана обставина може бути підставою для звільнення його підзахисного від адміністративної відповідальності.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що точної дати обставин викладених у протоколі не пам'ятає, однак по даному факту може пояснити наступне. Увечері вони з друзями зустрілися на «Театральній площі» в м. Тернополі де спілкувалися та пили каву, при цьому зауважив, що алкогольних напоїв не вживали. Оскільки вже був пізній час, тому вони до комендантської години хотіли потрапити додому, відтак вирушили у сторону «Центрального універмагу». Так, по дорозі навпроти Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області зупинився службовий поліцейський автомобіль, з якого вийшли працівники поліції. На його думку поліцейський екіпаж зупинився, оскільки його товариш махнув рукою та вони мабуть подумали, що такий жест був «адресований» у їх сторону. В подальшому між товаришами та поліцейськими виникла словесна перепалка яка поступово переростала у конфлікт, усі спілкувалися на повишених тонах. При цьому зазначив, що нецензурну лексику він чув, однак хто саме її застосовував повідомити не може, оскільки перебував на відставні 3-4-ох метрів від місця конфлікту. Через деякий час під'їхав ще один екіпаж поліції, а із Тернопільського РУП вийшли декілька працівників, після чого його друзів було затримано. Разом з тим зазначив, що його особисто працівниками поліції затримано не було, однак він вирішив очікувати своїх товаришів у відділку поліції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового засідання, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП знайшла своє підтвердження, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №325284 від 06.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи у громадському місці, а саме на вул. Шевченка, 10, в м. Тернополі, висловлювався нецензурною лайкою та чіплявся до працівника поліції Михайлика О.П., на зауваження реагував агресивно.
Таким чином дії ОСОБА_1 за порушення громадського порядку і спокою громадян кваліфіковано за ст.173 КУпАП.
Диспозицією ст.173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
В свою чергу слід зауважити, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке здобуло законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст.1 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" від 22.09.2005 p. № 2899-IV).
Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю.
Також суд враховує те, що для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП необхідна наявність у цих діях хуліганського мотиву. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні та поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою вищість (винятковість), байдуже ставлення до законів і правил поведінки, тим самим виявляючи свою неповагу до особи, людської гідності.
У постанові пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 року № 10, визначено, що хуліганством можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності.
Отже, хуліганські спонукання - головна відмінна риса діянь, що кваліфікуються за ст. 173 КУпАП. Дрібне хуліганство вчиняється безпричинно, із-за неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Натомість, вчинення подібних діянь з інших, не хуліганських мотивів, може утворювати інший вид правопорушень, тобто, діяння не може кваліфікуватися за ст. 173 КУпАП, як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за інших спонукань (приводів), зокрема, як відповідна реакція на поведінку потерпілих або інших осіб.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП, його вина повністю підтверджується зібраними та долученими доказами, оглянутими у судовому засіданні, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №325284 від 06.10.2024, складеного відносно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в якому зазначені обставини та суть вчинення ним адміністративного правопорушення; протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 06.10.2024; копії постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №081194 від 06.10.2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення; рапорті поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області від 06.10.2024.
Також винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується відеозаписом долученим суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи, оглянувши який, суд беззаперечно вбачає в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП, а саме: останній поводить себе зухвало, агресивно, постійно виражається нецензурною лайкою у бік працівників поліції, на їх зауваження не реагує, внаслідок чого був затриманий.
Крім цього ОСОБА_1 у свій захист долучив аудіовізуальний диск із камери зовнішнього спостереження без звуку, з якого вбачається поведінка групи осіб, що перебувала 06.10.2024 у вечірній час доби (22.45 год.) на вул. Т.Шевченка, 10 в м. Тернополі, серед яких є ОСОБА_1 . Так, з вказаного відео слідує, що група молодих чоловіків заходять в зону оглядовості камери та прямують бульваром Т.Шевченка, один із них покидає їх та йде в сторону Центрального універмагу, а інші зупиняються навпроти проходу до Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області. В подальшому один із чоловіків цілеспрямовано зупиняє жестом руки службовий автомобіль поліції, з якого виходить поліцейський та в подальшому між ними виникає спілкування. При цьому слід зауважити, що із вказаного відео вбачається зухвала поведінка вказаних громадян та такі явно перебувають з ознаками алкогольного сп'яніння.
Проаналізувавши та співставивши в судовому засіданні вищевказані відеозаписи вбачається, що ОСОБА_1 своєю зневажливою поведінкою в сторону працівників поліції, безпричинно з хуліганських мотивів бажав показати свою зверхність та винятковість, при цьому перебуваючи у громадському місці, тобто мав місце хуліганський мотив.
При цьому, суд критично відноситься до пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у яких він зводить усі події, що відбувалися 06 жовтня 2024 року на свою користь, звинувачуючи працівників поліції у провокуванні конфлікту. Таким чином останній намагається уникнути адміністративної відповідальності, хоча його вина є очевидною та повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, адже в судовому засіданні з'ясовано, що особа усвідомлювала, що її дії є протиправними і посягають на громадський порядок і спокій громадян.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги позицію захисника Бочана І.П., що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В той же час, правопорушення вчинене ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією зважаючи на конкретні обставини справи, а тому суд не приймає до уваги тверджень захисника, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт дійсної, реальної загрози із сторони працівників поліції, та те, що ОСОБА_1 потребував допомоги. Відтак захисником не зазначені та недоведені належним чином обставини, що могли б вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв'язку з вчинення дій особою в стані крайньої необхідності.
Крім цього суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_6 , оскільки по суті обставин він надав покази, які викликають сумніви у їх достовірності, адже на відеозаписах чітко видно, що група осіб, зокрема ОСОБА_1 перебувають у стані алкогольного сп'яніння, поводять себе зухвало, що заперечує свідок. Також суд враховує, що свідок прибув до суду саме за клопотанням ОСОБА_1 , більше того ОСОБА_7 не був вказаний, як свідок у протоколі про адміністративне правопорушення, що став об'єктом розгляду даної справи. Також останній є товаришем ОСОБА_1 , та показами які він надав у судовому засіданні, останній намагається допомогти йому уникнути відповідальності, відтак даний факт викликає у суду сумніви щодо його неупередженості.
Таким чином наведені вище докази винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази під час провадження у справі відсутні.
За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП - дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян,а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, його вік, стан здоров'я, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті за якою він притягується до відповідальності, у вигляді штрафу, оскільки саме таке стягнення буде відповідати рівню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень в майбутньому; відтак у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та захисника Бочана І.П. про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на переконання суду слід відмовити.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 173, 283, 284, 287-289 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев'ятнадцять) гривень.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 238 (двісті тридцять вісім гривень 00 копійок) в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяС. В. Кунцьо