Справа № 490/2662/24
нп 2-а/490/78/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 грудня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарях Твердохліб К.В., Горбань М.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Палієнко Д.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва 03 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про скасування як незаконної постанови серії ЕНА № 1757638 від 27 березня 2024 року, винесену капітаном інвестором УПП у Миколаївські області Ковальовим Ігорем Ігоровичем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі стосовно нього на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності складу і події правопорушення.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.
Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 просив позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП.
Представник відповідача Палієнко Д.Т. просила відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Постановою інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області капітана поліції Ковальова І.І. від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757638 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн 00 коп.
У цій поставної вказано, що позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkwagen Polo НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на вул. Спаська, 47 здійснив зупинку в зоні дії знаку, не пов'язану із висадкою, посадкою пасажирів, бодікамера 470537, чим порушив вимоги пункту 8.4 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із постановою позивач звернувся до суду із цим позовом. В обґрунтування своїх вимог як у позовній заяві так і у судовому засідання вказував на те, що особи (двоє осіб), які його зупинили та складали постанову не є працівниками поліції та не можуть здійснювати діяльність щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, оскільки вони на його вимогу надати посвідчення пред'явили пластикову картку з написом «Поліція» (українською мовою) та POLICE (англійською), що суперечить вимогам чинного законодавства. На думку позивача такий документ грубо порушує норми статті 10 Конституції України.
Також позивач вказує на те, що Управління патрульної поліції у Миколаївській області та ГУНП є суб'єктами приватного права з встановленими видами діяльності згідно КВЕД 84.24 - управління та функціонування регулярних і допоміжних силових структур, фінансованих державною владою, а також портових, прикордонних, міліцейських сил, сил берегової охорони й інших спеціальних силових структур, у тому числі регулювання вуличного руху, реєстрацію іноземних громадян, облік арештів, забезпечення населення предметами першої необхідності у випадках надзвичайних ситуацій у мирний час, діяльність із захисту та нагляду за виловом риби. Цей клас включає управління діяльності міліцейських лабораторій, управління та регулювання питань, пов'язаних із збройними силами. Будь-якого доручення на виконання функцій держави ані ОСОБА_2 ані ОСОБА_3 не надали, на думку позивача тиснув на позивача ОСОБА_2 , ставився зверхньо і упереджено, довів його до стану афекту. Під час розмови позивач перейшов на російську мову, тоді ОСОБА_4 називав позивача «сепаратист» та «колаборнат». Свідком цього була і дружина позивача. У судовому засіданні позивач також вказав на невідповідність одягу вимогам до однострою поліцейських, а саме в частині взуття.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом (частина друга статті 1 Закону України «Про Національну поліцію»).
Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції (стаття 13 Закону України «Про Національну поліцію»).
До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань (частина друга статті 13 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина перша статті 15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до пункту 14 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Підпунктом 14 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 визначено, що Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
Пункт 14 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 визначає, що Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
На виконання Закону України «Про Національну поліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 утворено Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, який є юридичною особою.
Департамент патрульної поліції складається із територіальних підрозділів, до яких входить, зокрема, і Управління патрульної поліції у Миколаївській області.
З наведеного слідує, що Управління патрульної поліції у Миколаївській області входить до структури Департаменту патрульної поліції, який є юридичною особою публічного права та державним органом, повноваження якого визначено Законом України «Про Національну поліцію» та Положенням про Національну поліцію.
Посилання позивача на те, що Управління патрульної поліції у Миколаївській області є юридичною особою приватного права із видами діяльності, вказаними позивачем, не відповідають дійсності.
Доводи позивача про те, ГУНП є юридичною особою приватного права із видами діяльності, вказаними позивачем неспроможними, є такими, що не мають відношення до предмету доказування у цій справі. ГУНП (Головне управління національної поліції) не відносить до патрульної поліції та здійснює, інші, визначені законодавством функції.
Отже, працівники Управління патрульної поліції у Миколаївській області здійснюють функції Національної поліції України, визначені чинним законодавством.
Частина друга статті 222 КУпАП визначає, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (частини друга та третя статті 222 КАС України).
У своєму відзиві на позов відповідача та під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник Департаменту Патрульної поліції підтвердив, що особа, яка складала виносила постанову Ковальов І.І. є працівником патрульної поліції та обіймає посаду інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції та має звання капітан поліції. При цьому видача будь-якої довіреності, як про це зазначає позивач під час розгляду справи, на виконання визначених функцій патрульної поліції, чинним законодавством не передбачено.
Відтак інспектор Ковальов І.І. як працівник патрульної поліції мав право здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення та складати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на зазначене суд відхиляє доводи позивача про невідповідність посвідчення поліцейського та невідповідність одягу та взуття вимогам до однострою працівника поліції.
Суд відхиляє доводи позивача про нечинність наказу Міністерства внутрішніх справ від 26 квітня 2017 року № 347 та зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а не правомірність означеного наказу Міністерства внутрішніх справ. При вирішенні цього спору суд виходить із того, що цей наказ не скасований у визначеному законодавстві порядку та має виконуватися на усій території України.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція вказаної норми має банкетний характер, тому у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме приписи Правил дорожнього руху порушено.
Відповідно до приписів пункту 8.6. Правил дорожнього руху, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно з приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в адміністративних правопорушеннях є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне, з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадські організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (осадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 283 КУпАП вказує на необхідність здійснювати фіксування технічними засобами вчинення правопорушення.
З матеріалів справи та переглянутого відео з нагрудної камери працівника поліції слідує, що позивач 27 березня 2024 року керуючи транспортним засобом Volkwagen Polo НОМЕР_1 , яке є легковим авто, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.4 «Зупинка заборонена» на вул. Спаська, 47 поряд з магазином «Градус».
Ця обставина не заперечувалася позивачем ОСОБА_1 . Під час перегляду відео з нагрудної камери працівника поліції, позивач підтвердив, що зафіксовані на цьому відео обставини мали місце 27 березня 2024 року за його участі. Також зазначив, що він здійснив таку зупинку законно, оскільки здійснював розвантаження товару, на підтвердження чого надав товаро-транспортні накладні видані ФОП ОСОБА_5 .
З пояснень, наданих позивачем працівникам поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та у судовому засіданні слідує, що він 27 березня 2024 року здійснював розвезення м'ясних виробів лише для мережі магазинів «Градус», перевозячи одночасно в легковому транспортному засобі Volkwagen Polo НОМЕР_1 170 кг м'ясних виробів, які були розміщені на задньому сидінні та у багажнику цього авто.
У судовому засіданні 23 липня 2024 року позивач пояснив, що у магазин «Градус», розташований по вул. Спаська, 47 у м. Миколаєві, він для вивантаження привіз 0,5 кг м'яса. Тоді як у судовому засіданні 09 грудня 2024 року позивач зазначив, що у цей магазин він мав завезти 30-40 пачок сушеного м'яса (джерки).
Заслухавши пояснення позивача, переглянувши відео з бодікамери працівника поліції, надане відповідачем, суд дійшов всиновку, що наявними у справі матеріалами не підтверджуються доводи позивача про те, що він здійснював розвантаження товару для магазину «Градус», а саме м'яса. Будь-яких доказів перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 із зазначення посади та посадових обов'яків позивача на час розгляду справи у суді першої інстанції у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи зазначене та беручи до увагу, що транспортний засіб Volkwagen Polo НОМЕР_1 є легковим автомобілем не облаштований для перевезення продуктів (м'яса), відсутність доказів переведення позивачем 27 березня 2024 року (на відео ці обставини не зафіксовані, інші докази цього відсутні), надання позивачем різних пояснень щодо товару, який за його словами він перевозив, суд дійшов висновку, що обставина розвантаження товару позивачем для магазину «Градус» не доведена належними та допустими доказами. За таких обставин наявність товаро-транспортних накладних, наданих позивачем не є достатньою підставою вважати, що позивач здійснював розвезення товару для мережі магазинів «Градус».
Висадка позивачем пасажирів також не підтверджується наявними у справі матеріалами.
За такого, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення визначене частиною першою статті 122 КУпАП.
Щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, то суд зазначає таке.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (стаття 249 КУпАП).
Статтею 258 КУпАП передбачено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Зокрема, частиною другої статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
З переглянутого відео нагрудної камери працівника поліції слідує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором оголошено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз'яснено права (зокрема право на правову допомогу), оголошено постанову, роз'яснено порядок її оскарження. Під час розгляду справи працівники поліції були одягнуті в однострій, мали при собі жетон та посвідчення. Як зазначив сам позивач неподалік стояв службовий автомобіль патрульної поліції.
Позивач скористався правом та як він зазначає, у телефонному режимі звернувся до адвоката, інспектором було надано час для реалізації такого права. Як зазначив позивач, адвокат якому він телефонував (на відео не зафіксовано його прізвище) був зайнятий у суді тому позивач просив відкласти розгляд справи. Доказів на підтвердження зазначених обставин, матеріали справи не містять.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив відкласти розгляд справи на невизначений строк та зобов'язувався прибути у будь-який інших час, який буде визначений інспектором поліції. Однак у задоволенні цього клопотання, йому було відмовлено з огляду на те, що позивачу вже надавався час для звернення до адвоката, а у разі якщо позивач залишити місце вчинення правопорушення то він взагалі може уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Щодо цієї обставини суд зазначає таке.
З наданого відповідачем відеозапису слідує, що розгляд прави про адміністративне правопорушення стосовно позивача тривало з 11:10 год. до 12:37 27 березня 2024 року (протягом цього часу в тому числі і станом на 11:58:33 год. автомобіль позивач стояв у зоні дії знаку 3.4 «Зупинка заборонена»). Позивачу було надано можливість залучити до розгляду адвоката та зроблено для цього перерву. Доказів неможливості залучення до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення адвоката з яким у позивача була домовленість, матеріали справи не містять. Обґрунтувань неможливості залучити до участі у справі іншого адвоката матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Частина друга статті 254 КУпАП визначає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу (частина третя статті 254 КУпАП).
Оскільки у даному випадку не передбачено складення протоколу, то постанова про адміністративне правопорушення є тим процесуальним документом, який фіксує вчинення правопорушення та з огляду на це її складення обмежується строками, визначеними статтею 254 КУпАП. З огляду на це відмова інспектора у відкладенні розгляду справи про адміністративне правопорушення на невизначений строк є такою, що відповідає приписам КУпАП. Під час реалізації права на правову допомогу слід виходити із строків розгляд справи про адміністративне правопорушення визначені КУпАП, в іншому випадку це може буде використано особою для уникнення адміністративної відповідальності.
За такого, суд дійшов висновку, що позивачу було забезпечено право залучити до участі у розгляд справи адвоката.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова, правомірність якої є предметом спору у цій справі, є такою що винесена з дотримання вимог чинного законодавства. Наведені позивачем доводи не спростовують висновків суду щодо правомірності оскаржуваної постанови.
При цьому слід зазначити, що під час розгляду справи позивач неодноразово перебивав інспектора, який розглядав справу, вступав у тривалі суперечки з ним, відмовлявся на вимогу працівника поліції пред'явити посвідчення водія (з наданням можливості повного знайомлення інспектору), зачиняв вікно транспортного засобу перед інспектором, заявляв йому відвід (що не передбачено приписами КУпАП). Такі свої дії позивач супроводжував словами про те, що інспектор не є поліцейським та не має права розглядати справу про адміністративне правопорушення стосовно нього, вказував, що думку інспектора йому не цікава.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. За такого, оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Постанову інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області капітана поліції Ковальова І.І. від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757638, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої частиною першою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн 00 коп. - залишити без змін.
Адміністративні позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області капітана поліції Ковальова І.І. від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757638 - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання сторонами копії повного судового рішення.
Суддя Л.М. Шолох