Рішення від 09.12.2024 по справі 360/1239/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1239/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року;

- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4534,23 грн з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2019 року, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2018 року та у липні 2019 року, підйомної допомоги, виплаченої у грудні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4534,23 грн, яка розраховується з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та поточної індексації, що склалась станом на відповідний місяць зазначених виплат;

- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2019 року, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2018 року та у липні 2019 року, підйомної допомоги, виплаченої у грудні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4534,23 грн, яка розраховується з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та поточної індексації, що склалась станом на відповідний місяць зазначених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона у період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року проходила військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідачем у спірний період індексація грошового забезпечення позивача була проведена не у повному розмірі.

Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачу індексації за періоди з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року. Позивач вважає, що у спірний період індексація грошового забезпечення мала здійснюватися із застосуванням місяця для обчислення цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.

Таким чином, вказана бездіяльність відповідача призвела до отримання позивачем грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

Як наслідок виплати індексації у неправильному розмірі позивачу у період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року неправильно нараховано та виплачено підйомна допомоги, грошові допомоги на оздоровлення та матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З урахуванням вказаного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано від відповідача і Військової частини НОМЕР_2 документи, на підставі яких суд має встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 23 жовтня 2024 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01 грудня 2015 року) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, до 01 грудня 2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01 грудня 2015 року, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Тобто, лише з 01 грудня 2015 року на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).

При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок № 1078 визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Відповідач вказує, що внесені до пункту 5 Порядку № 1078 зміни нормативно не встановили нового базового місяця для обрахунку індексації.

Отже, підстав для зміни базового місяця для нарахування індексації позивачем не доведено, а доводи позову про необхідність застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в указаний період не є обґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до спірних правовідносин положення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка діє з 01 грудня 2015 року.

Також відповідач вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки із позовом до суду вона звернулася 16 жовтня 2024 року. Разом з тим, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10 грудня 2019 року позивача було увільнено від займаної посади та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Однак, наказ про своє переведення позивач в установлені строки не оскаржила.

На підставі вказаного ВЧ НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, у відзиві на позовну заяву від 23 жовтня 2024 року відповідач просить продовжити процесуальний строк для надання відзиву.

Суд не розглядає вказане клопотання відповідача, оскільки відзив на позовну заяву подано в межах встановленого судом строку та фактично є непропущеним (останній день на подання відзиву - 05 листопада 2024 року, дата складання відзиву - 23 жовтня 2024 року, дата подання до суду - 23 жовтня 2024 року).

Користуючись правом на подання заяв по суті справи позивачем подана відповідь на відзив від 25 жовтня 2024 року, в якій вона просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, строк звернення до суду з цим позовом вважає непропущеним.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об'єднання адміністративних справ № 360/1239/24 та № 360/1288/24 в одне провадження.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати суду: пояснення щодо розбіжностей у даті зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 у витягах з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 жовтня 2018 року № 303, наданих позивачем і відповідачем; довідку про проходження ОСОБА_2 військової служби у ВЧ НОМЕР_1 із зазначенням періодів такого проходження.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року повторно витребувано документи від Військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року повторно зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати суду: пояснення щодо розбіжностей у даті зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 у витягах з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 жовтня 2018 року № 303, наданих позивачем і відповідачем; довідку про проходження ОСОБА_2 військової служби у ВЧ НОМЕР_1 із зазначенням періодів такого проходження.

25 листопада 2024 року від ВЧ НОМЕР_1 надійшла заява щодо виконання вимог ухвали суду від 22 листопада 2024 року, в якій зазначено, що згідно з фотокопією наказу старшого матроса ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та призначено на посаду з 16 жовтня 2018 року. Тобто під час опрацювання витягів із наказів командира ВЧ НОМЕР_1 , відповідальна особа здійснила описку, тобто помилково зазначила - 11 жовтня 2018 року, замість правильної дати - 16 жовтня 2018 року. Стосовно довідки про проходження служби зазначено, що особова справа ОСОБА_2 до ВЧ НОМЕР_1 не надходила, на обліку не зберігається.

26 листопада 2024 року від позивача надійшла заява від 26 листопада 2024 року, в якій зазначено, що вона з 13 жовтня 2018 року фактично перебувала в особовому складі ВЧ НОМЕР_1 , а помилки стройового персоналу цієї військової частини щодо оформлення особових документів, наказів про введення у штат військовослужбовців тощо - не повинні ставитись у вину військовослужбовцю. Отже, згідно з приписом військової частини НОМЕР_2 від 12 жовтня 2018 року № 82, наказом ПЗ НГШ ЗСУ від 20 вересня 2018 року № 132-РС, саме 13 жовтня 2018 року мало б бути датою її зарахування до списків ВЧ НОМЕР_1 , а не 16 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року заяву про зміну позовних вимог у цій справі повернуто позивачу без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій і проходила військову службу за контрактом у період з 12 січня 2018 року по 12 жовтня 2018 року у Військовій частині НОМЕР_2 , з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року - у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим 25 лютого 2019 року виконавчим комітетом Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, актовий запис № 9, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 18 вересня 2019 року, виданим Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_7 , військовим квитком від 04 грудня 2017 року серія НОМЕР_8 , витягом з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 січня 2018 року № 8, витягом з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 жовтня 2018 року № 204, витягом з наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 жовтня 2018 року № 303, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 травня 2019 року № 130, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 грудня 2019 року № 363.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 січня 2018 року № 8 старшого матроса ОСОБА_5 , кулеметника 2 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти, призначену наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 20 вересня 2018 року № 132-РС на посаду старшого стрільця механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти ВЧ НОМЕР_1 вважати такою, що 12 жовтня 2018 року справи та посаду здала і вибула до нового місця служби у АДРЕСА_2 . З 12 жовтня 2018 року виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 жовтня 2018 року № 303 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків: зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_5 , військовослужбовець військової служби за контрактом, яка прибула з Військової частини НОМЕР_2 до пункту постійної дислокації та призначено на посаду старшого стрільця 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_9 механізованого батальйону і вважати такою, що з 16 жовтня 2018 року справи і посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2910,00 грн на місяць, шпк «старший солдат».

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 жовтня 2018 року № 303 ОСОБА_5 , старшому стрільцю 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_9 механізованого батальйону, присвоєно військове звання старший солдат.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 жовтня 2018 року № 311 старшого солдата ОСОБА_5 , старшого стрільця 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_9 механізованого батальйону, увільнено від займаної посади і призначено командиром відділення 1 відділення з евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Вважати такою, що з 24 жовтня 2018 року справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 3000,00 грн на місяць, шпк «молодший сержант».

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 квітня 2019 року № 120 старшого солдата ОСОБА_5 , командира відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону, увільнено від займаної посади і призначено начальником вогневого полігону. Вважати такою, що з 22 квітня 2019 року справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 2910,00 грн на місяць, шпк «сержант».

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 травня 2019 року № 130 старшого солдата ОСОБА_5 , начальника вогневого містечка полігона, надалі іменувати - ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 грудня 2019 року № 363 вважати такою, що вибула зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , начальник вогневого містечка полігона, призначена наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 листопада 2019 року № 161-РС на посаду старшого стрільця взводу охорони роти управління батальйону зв'язку військової частини НОМЕР_3 . Увільнено від займаної посади і направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Вважати такою, що з 10 грудня 2019 року справи і посаду здала. З 10 грудня 2019 року виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 2 роки 2 місяці.

Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 28 грудня 2018 року № 248/9240 наказано виплатити:

- щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 10 грудня 2019 року 116 % від посадового окладу;

- надбавку за особливості проходження служби 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років посадового окладу за період по 10 грудня 2019 року;

- використано 25 діб щорічної основної відпустки за 2019 рік;

- відпустка за сімейними обставинами надавалась в кількості 5 діб;

- грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік передбачена наказом МО України від 11 червня 2008 року № 260 виплачена;

- грошова матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік передбачена наказом МО України від 11 червня 2008 року № 260 виплачена;

- компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2019 рік, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не виплачена.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 03 жовтня 2024 року № 10446 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року нараховано та виплачено індексацію із застосуванням базового місяця - березень 2018 року за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року: грудень 2018 року - 71,08 грн, січень 2019 року - 71,08 грн, лютий 2019 року - 71,08 грн, березень 2019 року - 134,47 грн, квітень 2019 року - 134,47 грн, травень 2019 року - 134,47 грн, червень 2019 року - 134,47 грн, липень 2019 року - 206,72 грн, серпень 2019 року - 206,72 грн, вересень 2019 року - 206,72 грн, жовтень 2019 року - 206,72 грн, листопад 2019 року - 206,72 грн, грудень 2019 року - 69,84 грн.

Відповідно до довідок ВЧ НОМЕР_1 про нарахування та утримання грошового забезпечення за спірний період позивачу виплачено: матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 7830,00 грн у грудні 2018 року, підйомну допомогу у розмірі 7462,35 грн у грудні 2018 року, грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 10725,00 грн у квітні 2019 року, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 10691,99 грн у липні 2019 року.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частинах другій-третій статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-III).

За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший). Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий). Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий). Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий). У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу (абзац шостий). У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий).

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий). Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п'ятий). До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (підпункт 2 пункту 6 Порядку № 1078).

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики (пункт 14 Порядку № 1078).

З указаного вбачається, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 і від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Застосування положень статті 5 Закону № 1282-XII, як підстави ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є протиправним.

Означене не відповідає нормам Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078, яким визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Щодо посилання позивача на те, що вона перебувала у складі ВЧ НОМЕР_1 з 13 жовтня 2018 року, а не 16 жовтня 2018 року, суд зазначає, що предметом позову у цій справі є неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року, тобто дата зарахування позивача до ВЧ НОМЕР_1 не є предметом позову. При цьому доказів щодо зарахування позивача до ВЧ НОМЕР_1 з 13 жовтня 2018 року сторонами у справі не надано.

Судом установлено, що позивача зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 16 жовтня 2018 року та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення - 10 грудня 2019 року.

Отже у справі, що розглядається, не є спірним питання початкової дати проходження служби у відповідача. Крім того, позивачем у позовній заяві визначено початок спірного період саме 16 жовтня 2018 року.

Щодо періоду проходження позивачем військової служби з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів і ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Вказане свідчить, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Тобто обчислення індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін: індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1; у квітні 2018 року - 100,8; у травні 2018 року - 100,0; у червні 2018 року - 100,0; у липні 2018 року - 99,3; у серпні 2018 року - 100,0; у вересні 2018 року - 101,9; у жовтні 2018 року - 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за місяцем підвищення доходу (базового місяця).

Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача (базовим місяцем) (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 1,00 х 1,019 х 1,017 х 100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, до грудня 2018 року у відповідача був відсутній обов'язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року.

Із довідки ВЧ НОМЕР_1 від 03 жовтня 2024 року № 10446 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року нараховано і виплачено індексацію із застосуванням базового місяця - березень 2018 року у наступному розмірі/: грудень 2018 року - 71,08 грн, січень 2019 року - 71,08 грн, лютий 2019 року - 71,08 грн, березень 2019 року - 134,47 грн, квітень 2019 року - 134,47 грн, травень 2019 року - 134,47 грн, червень 2019 року - 134,47 грн, липень 2019 року - 206,72 грн, серпень 2019 року - 206,72 грн, вересень 2019 року - 206,72 грн, жовтень 2019 року - 206,72 грн, листопад 2019 року - 206,72 грн, грудень 2019 року - 69,84 грн.

Позивачем обставини щодо нарахування та виплати йому поточної індексації у період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року не заперечуються та не оспорюються.

Однак треба звернути увагу на положення абзаців четвертого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 і від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).

З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п'ятого пункту 5 Порядку № 1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Керуючись вище вказаним способом, застосованим Верховним Судом по справі № 400/3826/21, суд зазначає таке.

Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови № 704.

Із особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік, виданого військовою частиною НОМЕР_2 , вбачається, що позивачем у лютому-березні 2018 року отримано таке грошове забезпечення: у лютому 2018 року - 8552,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 530,00 грн, оклад за військове звання - 30,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 280,00 грн, премія - 4505,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3207,00 грн; у березні 2018 року - 8979,84 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2730,00 грн, оклад за військове звання - 530,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 456,40 грн, премія - 5263,44 грн.

Усі вказані складові грошового забезпечення позивача не мали разового характеру, тому враховуються судом при визначенні розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року.

Співставленням розмірів доходу позивача, отриманого ним у лютому і березні 2018 року, судом встановлено, що у березні 2018 року не відбулося підвищення грошового доходу позивача.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року склав 427,84 грн (8979,84 грн (грошове забезпечення за березень 2018 року) - 8552,00 грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року)).

При цьому сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року) х 253,30 (величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, здійснена за наростаючим принципом з лютого 2008 року) / 100 %).

Сума індексації-різниці у березні 2018 року складає 4035,31 грн (4463,15 грн (сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року) - 427,84 грн (розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року)).

За таких обставин судом встановлено, що у березні 2018 року підвищення грошового забезпечення позивача не перевищило суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, тому відповідач відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 мав розрахувати позивачу суму індексації-різниці та здійснити її виплату.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, відповідач був зобов'язаний з березня 2018 року виплачувати позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16.

Зважаючи, що у період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року відповідачем виплата суми індексації-різниці позивачу не здійснювалась, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача з 01 березня 2018 року здійснені відповідачем без урахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Сума індексації-різниці за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року, яку відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу становить 55843,45 грн (2082,72 грн (за 16 днів жовтня 2018 року (4035,31 грн / 31 день х 16) + 52459,03 грн (по 4035,31 грн х 13 місяців) + 1301,70 грн (за 10 днів грудня 2019 року (4035,31 грн / 31 день х 10)).

Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року включно здійснений судом з урахуванням розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 березня 2018 року до 02 вересня 2018 року включно, наведеного Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 200/16532/21.

Факт невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 і від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.

Щодо позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2019 року, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2018 року та у липні 2019 року, підйомної допомоги, виплаченої у грудні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4534,23 грн та поточної індексації суд зазначає наступне.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Пункт 2 постанови № 704 теж передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За положеннями пункту 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які включають: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення, до складу яких входять: підйомна допомога, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і ці складові також підлягають індексації із застосуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Судом установлено, що у грудні 2018 року та у липні 2019 року позивачу виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, у грудні 2018 року - підйомну допомогу за 2018 рік, у квітні 2019 року - грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2018 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018-2019 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік) за період проходження військової служби з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року, врахувавши у складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належну індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4035,31 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;

- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4035,31 грн за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року включно у загальному розмірі 55843,45 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягала у нарахуванні та виплаті позивачу за період проходження військової служби з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2018 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018-2019 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2018 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018-2019 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік) за період проходження військової служби з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належну індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо строків звернення до суду з позовною заявою суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Разом з цим, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, до 19 липня 2022 року частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19 липня 2022 року право на заробітну плату (грошове забезпечення) не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

- основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Індексація є складовою грошового забезпечення (заробітної плати) в частині додаткового грошового забезпечення та являється однією з основних державних гарантій щодо оплати праці працівників, в тому числі військовослужбовців.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі індексації грошового забезпечення, охоплювався застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, до 19 липня 2022 року звернення до суду з позовними вимогами щодо заробітної плати (грошового забезпечення) не обмежувалось будь-яким строком.

Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП України, а не КАС України.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Також Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до статті 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд зауважує про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності (тобто на ті відносини, які виникли починаючи з 19 липня 2022 року).

Правову позицію про те, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, а після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України), висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 грудня 2019 року № 363 ОСОБА_1 з 10 грудня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а отже, на спірні правовідносини розповсюджується стаття 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року.

У позовній заяві заявлені вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року.

Отже право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.

Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4035,31 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4035,31 грн за період з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року включно у загальному розмірі 55843,45 грн (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок три гривні сорок п'ять копійок) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2018 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2018 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік) за період проходження військової служби з 16 жовтня 2018 року по 10 грудня 2019 року, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належну індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль