про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 грудня 2024 року м. Київ справа № 320/54420/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про зняття позивача з зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 від 26.04.2024 .
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в цій справі, виходячи із наступного.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що є власником 1/2 частини квартири в м. Біла Церква. Водночас, на свою поштову скриньку отримав від відповідача повідомлення про зняття із задекларованого місця проживання, а згодом отримав ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, в якій встановлено, що частка квартири позивача перереєстрована на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, яке видано державним нотаріусом другої Державної Білоцерківської нотаріальної контори.
Позивач із таким свідоцтвом не погоджується, оскільки воно видане на підставі постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, яка була оскаржена ОСОБА_1 у судовому порядку та на даний час рішення суду переглядається в Київському апеляційному суді.
Також дії службових осіб ЦНАП БМР є протиправними, оскільки вони не перевірили дійсність та чинність свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та зняли позивача з реєстрації місця проживання.
Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями/рішеннями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності/дій/рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та рішень щодо скасування реєстрації місця проживання повинні розглядатися в порядку, передбаченому ЦПК України.
Більш того, позивач у основу позову покладає порушення його прав на житло 1/2 квартири та зазначає, що спір щодо передачі частки його квартири стягувачу - ОСОБА_2 ще не вирішився, оскільки триває судовий процес в суді апеляційної інстанції, що виключає можливість зняття позивача з реєстрації.
Отже спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, так як спір виник з житлових правовідносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Приймаючи до уваги те, що спір виник з приводу захисту позивачем цивільного права на житло, правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а зазначена справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання тексту ухвали.
Суддя Діска А.Б.