ЄУН: 336/9051/24
Провадження №: 2/336/3244/2024
10.12.24
іменем України
10 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 336/9051/24 (номер провадження 2/336/3244/2024) за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
за участі:
представника позивача - Нечета О.О.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2.
встановив:
10 вересня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Гордєєва О.В. звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 07 жовтня 2023 року у сумі 62549,70 грн., станом на 23 червня 2024 року, яка складається з наступного: 49117,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13432,03 грн. - заборгованість за відсотками, а також просить стягнути судові витрати у розмірі 2422,40 грн. Документ сформований в системі «Електронний суд» 10 вересня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 07 жовтня 2023 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт споживчого кредиту.
07 жовтня 2023 року відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 200000,00 грн. (п. 9.2. договору), тип кредитної картки - картка «Універсальна», строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (п. 9.2 договору), процентна ставка, відсотків річних - 42,00 % (п. 9.3. договору), кількість та розмір платежів, періодичність, сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 9.4 договору); розмір мінімального обов'язкового платежу - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 9.4); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00 % (п. 9.5 та п. 2.1.1.2.12 договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у анкеті-належної перевірки від 16.06.2023 р., яка підписана Відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/25, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Відповідач ОСОБА_1 перестала вносити кошти посилаючись на «спірні» операції, які були проведені по її картці номер НОМЕР_1 за 07.10.2023 - Цифрові товари: Swap.gg_B.V.
В ході перевірки даної інформації встановлено, що 19.10.2023р. В 15:38 (лише через 12 днів) зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку фахівцям.
Клієнт не підтверджує списання по картці НОМЕР_1 від 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR - 922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR - 307.66 453002 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V. Кошти було списано через сторонній інтернет сервіс SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT. з використанням платіжних реквізитів картки: повний номер картки, термін дії та CVV -код. Всі платіжні дані по віртуальній картці доступні виключно в аккаунті Приват24 клієнта.
Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 (далі Приват24) клієнта за номером НОМЕР_2 зафіксовано вхід як з довіреного для клієнта пристрою SMM 127F/Samsung (Imei - НОМЕР_5) так і з нетипового пристрою Neplus A5000/Oneplus ( Imei - НОМЕР_4). Єдиний вхід з нетипового Oneplus було здійснено 2023-10-07 в 14:26:45 , за кілька хвилин до операції.
При цьому зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 у період проведення операцій - не виявлено.
Авторизацію в Приват24 з нетипового пристрою підтверджено в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_2.) Додатково встановлено, що 19.10.2023 р. о 18:31:57 на службу підтримки 3700 надійшов дзвінок від ОСОБА_1 з її фінансового номеру НОМЕР_2 . В розмові клієнт ОСОБА_1 цікавилася заявкою про шахрайство та повідомила, що перейшла за посиланням для отримання грошової допомоги де заповнила форму вказавши логін і пароль від Приват24. В бесіді з працівником банку ОСОБА_1 декілька раз запитала чи потрібно їй сплачувати борг по цим операціям на що їй повідомили, що так і ще потрібно звернутись до поліції. По тону розмови можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 розуміла свою провину у списанні коштів.
ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів і її звернення 20.10.2023 р. було внесено до ЕРДР за номером 12023082080001780 в фабулі якого, зі слів потерпілої, вказано, що вона перейшла за фішинговим посиланням в месенжері «Вайбер» для отримання соціальної допомоги. Враховуючи, що вхід в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 відбувався з різних пристроїв без зміни логіна і пароля входу, можна зробити висновок про компрометацію клієнтом персональних даних входу в Приват24 (логіна та пароля) на сторонньому ресурсі (фішинг). Авторизацію в Приват24 з нетипового пристрою підтверджено в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_2). Надання доступу в Приват24 третім особам призвело до компрометації реквізитів картки з подальшим проведення оскаржуваних операцій. Вина банка в проведених операціях по картці - відсутня.
Позивач вважає відмову відповідача від сплати за кредитом необґрунтованою і такою, що суперечить умовам і правилам банку та чинного законодавства.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 22 червня 2024 року, має заборгованість у сумі 62549,70 грн., яка складається з наступного: 49117,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13432,03 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
10 жовтня 2024 року представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 10 жовтня 2024 року о 12-50 год. та просив надати матеріали справи для ознайомлення.
Судове засідання відкладено до 11 листопада 2024 року до 08-20 год.
11 листопада 2024 року представник відповідача, через систему «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу, в яких сторона відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Представник відповідача вказує, що зазначені позивачем угоди були підписані одразу після входу до акаунту клієнта з невідомого пристрою, що свідчить про те, що відповідачка не укладала цих угод.
Відповідно до наданої позивачем виписки за договором №б/н за період 07.10.2023 - 28.06.2024, за вказаним рахунком було проведено лише дві операції зі списання коштів, а саме: 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR -922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR -307.66 453002 LTU SWA .GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V., які є спірними та вчиненими після відкриття кредитного рахунку шахрайським способом. Будь-яких інших операцій зі списання коштів по рахунку не відображено. Заборгованість є значно більшою ніж сумарний розмір двох спірних операцій. Будь-якого підтвердження списання цих коштів позивачем до позовної заяви надано не було. Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не дає можливості зрозуміти коли та яким чином було знято/витрачено вказану суму та механізм її формування.
Авторизація відбувається виключно за допомогою направлення СМС-повідомлення на фінансовий номер телефону клієнта. Натомість, позивач за текстом позовної заяви неодноразово наголошує, що «авторизацію в Приват24 з нетипового пристрою підтверджено в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_2.)». Наведений шлях авторизації не був обумовлений сторонами, не відповідає положенням договору, а відтак, є недопустимим та таким, що не підтверджує особу клієнта. Відтак, вважаємо, що таке порушення правил авторизації та підтвердження особи клієнта, вчинене позивачем стало наслідком несанкціонованого втручання невідомої особи в аккаунт клієнта відповідачки в Приват24 та призвело до укладення кредитного договору шахрайським способом, та як наслідок, списання коштів. Користувач не має нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Враховуючи той факт, що позивач не здійснив належної ідентифікації особи під час входу до облікового запису з невідомого пристрою, під час укладення договору та відкриття кредитного рахунку, відповідач не має нести відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу банку та використання коштів. Спірним кредитними коштами ОСОБА_1 не користувалась.
Представник відповідача просить у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
02 грудня 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу. Позивач не погоджується з доводами відповідача, підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених в заявах по суті справи.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник заперечують проти задоволення позовних вимог, просять відмовити в задоволені позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2023 року о 14-27 год. відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту. В графі підпис споживача зазначено 07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписано 07.10.2023 14-27.
Крім того, 07 жовтня 2023 року о 14-27 год. відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. В заяві наведені ідентифікаційні дані користувача - ОСОБА_1 , код користувача, адреса реєстрації, паспортні дані. В графі підпис користувача зазначено підписано 07.10.2023 14-27.
Позивач стверджує, що заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу.
На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , дата відкриття 07.10.2023 року, термін дії - 05/25, тип - віртуальна карта Універсальна UnіonPay, що підтверджується довідкою про видачу кредитних карт.
07 жовтня 2023 року банк здійснив операцію «старт карткового рахунку» НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт 50000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
Відповідно до виписки за договором № б/н за період 07 жовтня 2023 року до 28 червня 2024 року по картковому рахунку НОМЕР_1 відбулося списання грошових коштів 07 жовтня 2024 року, а саме: 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR - 922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR - 307.66 453002 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V. При цьому залишок після першої операції «- 36888,80 грн.», залишок після другої операції «- 49195,20 грн.». В подальшому банк здійснював операції зі списання відсотків за використання кредитного ліміту, а саме 26 листопада 2024 року 77,53 грн., 01 грудня 2023 року 3113,19 грн., 01 січня 2024 року - 1752,12 грн., 01 лютого 2024 року 1747,16 грн., 01 березня 2024 року 1634,44 грн., 01 квітня 2024 року 1747,16 грн., 01 травня 2024 року 1690,80 грн., 01 червня 2024 року 1747,16 грн. Заборгованість по картковому рахунку НОМЕР_1 , станом на 01 червня 2024 року, складає 62549,70 грн.
ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 19 жовтня 2023 року о 18-19 год. було внесено до ЕРДР за № 12023082080001780 відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікації кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин: 07 жовтня 2023 року невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки, з картки «ПриватБанк» НОМЕР_1, шляхом розміщення фішингового посилання у месенджері «Вайбер» для отримання соціальної допомоги, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , спричинивши матеріальну шкоду на суму 49194 грн.
Відповідно до наданої позивачем виписки за договором №б/н за період 07.10.2023 - 28.06.2024, за рахунком НОМЕР_1 було проведено лише дві операції зі списання коштів, а саме: 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR -922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR -307.66 453002 LTU SWA .GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V., які є спірними та вчиненими після відкриття кредитного рахунку шахрайським способом. Будь-яких інших операцій зі списання коштів по рахунку не відображено. Заборгованість є значно більшою ніж сумарний розмір двох спірних операцій.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 207 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
При цьому, в п. 9.5 заяви-приєднання зазначено, що у разі - неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п. 2.1.1.2.4. Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або - в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або - в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов'язкового платежу в строк зазначений пунктом 2.1.1.3.1 кредитного Договору починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,0 % річних. В разі неповерненця несанкціонованого овердрафту в іноземній валюті у визначений термін, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по несанкціонованому овердрафту, проценти за користування несанкціонованим овердрафтом у розмірі 36% річних, а також проценти від суми неповернутого в строк несанкціонованого овердрафту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 36% річних.
При цьому, з наявного в позові розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Банком, а також з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку слідує, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком, станом на 23 червня 2024 року, становить у сумі 62549,70 грн., яка складається з наступного: 49117,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13432,03 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» заявлених в позовній заяві грошових коштів у розмірі 62549,70 грн., виходячи з наступного.
Так, частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року N 1591-IX автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг.
Безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
Вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії.
Дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації.
Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Засіб дистанційної комунікації - засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача.
Маршрутизація - обмін даними між учасниками платіжної системи під час виконання платіжних операцій.
Неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;
Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.
Помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Споживач - фізична особа, яка отримує або має намір отримати платіжну послугу для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю.
Схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу.
Унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Згідно з п. 146 розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року N 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку / держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (п. 147 розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року N 164)
Відповідно до пунктів 148-150 розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року N 164 емітент зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.
Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України «Про платіжні послуги».
Правила платіжної системи повинні передбачати право оператора платіжної системи ухвалювати рішення про зупинення здійснення операцій з використанням платіжних інструментів, емітованих певним емітентом.
Порядок зупинення здійснення операцій з використанням платіжного інструменту, а також його вилучення і повідомлення про це користувача встановлюється правилами платіжної системи і обумовлюється в договорі оператора платіжної системи з емітентом.
Емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Так, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23 (провадження № 61-10605св24) зазначено, що «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 19 жовтня 2023 року о 18-19 год. було внесено до ЕРДР за № 12023082080001780 відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікації кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин: 07 жовтня 2023 року невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки, з картки «ПриватБанк» НОМЕР_1, шляхом розміщення фішингового посилання у месенджері «Вайбер» для отримання соціальної допомоги, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , спричинивши матеріальну шкоду на суму 49194 грн.
Відповідно до наданої позивачем виписки за договором №б/н за період 07.10.2023 - 28.06.2024, за рахунком НОМЕР_1 було проведено лише дві операції зі списання коштів, а саме: 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR -922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR -307.66 453002 LTU SWA .GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V., які є спірними та вчиненими після відкриття кредитного рахунку шахрайським способом. Будь-яких інших операцій зі списання коштів по рахунку не відображено. Заборгованість є значно більшою ніж сумарний розмір двох спірних операцій.
Позивач не заперечує, що кошти було списані через сторонній інтернет сервіс SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT. з використанням платіжних реквізитів віртуальної карти Універсальна UnіonPay, яка була відкрита 07.10.2023 року.
Позивач зазначає, що аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 клієнта за номером НОМЕР_2 зафіксовано вхід як з довіреного для клієнта пристрою SMM 127F/Samsung (Imei - НОМЕР_5) так і з нетипового пристрою Neplus A5000/Oneplus ( Imei - НОМЕР_4). Єдиний вхід з нетипового Oneplus було здійснено 2023-10-07 в 14:26:45, за кілька хвилин до операції.
Представник банку вказує, що вхід в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 відбувався з різних пристроїв без зміни логіна і пароля входу, у зв'язку з чим припускає компрометацію Клієнтом персональних даних входу в Приват24 (логіна та пароля) на сторонньому ресурсі (фішинг).
Проаналізувавши вищевказані дані, а також відомості, що містяться у копії Витягу з ЄРДР № 12023082080001780 від 20 жовтня 2023 року, суд дійшов до висновку, що вищевказані документи не підтверджують ані волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на отримання віртуальної карти Універсальна UnіonPay, відкритої 07.10.2023 року та встановлення кредитного ліміту 50000,00 грн., ані волю останньої на здійснення спірних транзакцій на загальну суму 49195,20 грн., що були здійснені в період часу з 07 жовтня 2023 року 14:29:20 до 07 жовтня 2023 року 14:29:35 з нетипового пристрою.
Позивач не здійснив належної ідентифікації особи під час входу до облікового запису з невідомого пристрою, під час укладення договору та відкриття кредитного рахунку, а тому відповідач не має нести відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу банку та використання коштів.
Судом не встановлено, а також не підтверджено вищевказаними документами ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 сприяла своїми діями (бездіяльністю) заволодінню третіми особами вищезазначеними кредитними коштами у розмірі 49195,20 грн.
При цьому, припущення позивача, що відповідачем ОСОБА_1 ймовірно було передано третім особам пін-код від свого аккаунта «Приват24» - об'єктивно нічим не підтверджено, а також не може підтверджувати ту обставину, що остання сприяла втраті кредитних коштів. Такий висновок було здійснено Банком без посилання на відповідні докази такої передачі конференційних банківських даних.
Користувач не має нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
При цьому, суд критично оцінює твердження представника позивача, що відповідач ОСОБА_1 перейшла на Інтернет посилання і таким чином сприяла викраденню спірних кредитних коштів, оскільки матеріали цивільної справи не містять відомостей відносно того, що відповідачем були здійсненні вищезазначені дії.
Крім цього, сам факт переходу відповідачем за Інтернет посиланням не може підтвердити факт сприяння втраті кредитних коштів.
АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 06 березні 2023 року по справі № 176/1445/22.
Оскільки не доведено волевиявлення ОСОБА_1 на перерахування коштів у період з 07 жовтня 2023 року 14:29:20 до 07 жовтня 2023 року 14:29:35 у сумі 49195,20 грн., заборгованість за тілом кредиту у сумі 49117,67 грн. і відсотки, як плата за користування цими коштами у сумі 13432,03 грн, не повинні стягуватися, оскільки ОСОБА_1 кредитними коштами не користувалася.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 (провадження № 61-5111св23).
Інших відомостей на підтвердження доводів представника позивача, матеріали цивільної справи не містять.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов до висновку, що представник позивача не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що відповідач ОСОБА_1 , як користувач віртуальної кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за такою карткою, її особового рахунку, аккаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено волевиявлення ОСОБА_1 на отримання віртуальної карти Універсальна UnіonPay, відкритої 07.10.2023 року та встановлення кредитного ліміту 50000,00 грн., а також перерахування нею кредитних коштів на загальну суму 49195,20 грн., що були здійснені в період часу з 07 жовтня 2023 року 14:29:20 до 07 жовтня 2023 року 14:29:35 з нетипового пристрою.
А тому заборгованість за тілом кредиту у сумі 49117,67 грн., на думку суду, не може бути стягнута з відповідача ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не користувалась кредитними коштами, то не підлягають стягненню Банком й проценти за користування цими коштами в сумі 13432,03 грн.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом висновки.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що в позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - слід відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, буд. 1Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50),
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення 10 грудня 2024 року.
Суддя: