Дата документу 09.12.2024
Справа № 334/9865/24
Провадження № 1-кс/334/3167/24
про застосування запобіжного заходу
09 грудня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Степанівка Друга Приазовського району Запорізької області, громадянина України, який працює вчителем Комунального закладу «Богданівський НВК І-ІІІ ступенів», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12024082140000085, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене начальником Веселівського відділу Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_5 , в якому слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зазначення його строку в ухвалі слідчого судді та без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024082140000085, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України. 13.11.2024 слідчим складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України. Повідомлення про підозру, повістки про виклик останнього опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр». На виклики слідчого підозрюваний не з'явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив. 22.11.2024 підозрюваного оголошено в розшук. Під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України. Ухвалою слідчого судді від 05.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1 - 5 частини першої статті 177 КПК України. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, який є особливо тяжким злочином, санкція, окрім іншого, становить покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років. Також він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Прокурор ОСОБА_5 клопотання та обставини, якими воно обґрунтоване, підтримала та просив його задовольнити.
Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечила. Пояснила, що заявлені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях. Підозрюваному не вручене письмове повідомлення про підозру, яке було вручене захиснику. Також підозрюваному не відомо про здійснення щодо нього спеціального досудового розслідування. Крім цього до клопотання не додані докази переховування підозрюваного від слідства або перебування його на тимчасово окупованій території України.
Заслухавши думки прокурора та захисника, дослідивши клопотання та додані о нього документи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу, що передбачено частиною першою статті 183 КПК України.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчими СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області та СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024082140000085, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Веселівського відділу Мелітопольської окружної прокуратури та Мелітопольської окружної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 після початку збройної агресії Російської Федерації проти України, будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дії та направленість їх проти інтересів держави Україна, громадянином якої він є, з власної волі, підтримуючи ідеологічну основу політики, заснованої на військовій агресії, загарбницьких та імперських амбіціях Російської Федерації щодо України, яка має у своїх намірах підкорення народу України та знищення української національної ідентичності, діючи всупереч інтересам національної безпеки України та її народу, будучі призначеним окупаційною владою вчителем фізичної культури «ГКУ Богдановская СОШ «11» та водночас призначений керівником осередку Приазовського району загальноросійського руху «Молодіжний народний фронт», свідомо та добровільно зайняв активну позицію щодо підтримки правомірності збройної агресії Російської Федерації проти України, та вчинив дії, спрямовані на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, прийняв активну участь у ряді заходів політичного характеру, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, на тимчасово окупованій території Запорізької області із залученням неповнолітніх дітей з метою їх мілітаризації та політизації в інтересах країни-агресора, створення позитивного ставлення дітей до органів влади та збройних сил Російської Федерації, спотворення їх світогляду та знань про реальну історію України, місце України та українського народу у світі в історичному, культурному та політичному плані, та, як наслідок, знищення їхньої української ідентичності.
Так ОСОБА_4 , знаходячись в період часу не пізніше вересня-листопада 2022 року (більш точні дата та час органом досудового розслідування не встановлені) на тимчасово окупованій території в селищі Богданівка Мелітопольського району Запорізької області, свідомо підтримуючи дії окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, та з власних ідеологічних і політичних мотивів, маючи вільний вибір прийняття рішень щодо своїх дій та поведінки, з метою проведення інформаційної діяльності для підтримки та співпраці з окупаційною владою держави-агресора у селищі Богданівка Мелітопольського району Запорізької області, усвідомлюючи протиправний характер своїх умисних дій, прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації - «военно-гражданской администрации Запорожской области», та добровільно зайняв посаду вчителя фізичної культури так званої «ГКУ Богдановская СОШ №11», та керівника осередку Приазовського району так званого загальноросійського руху «Молодежный народный фронт».
Після цього ОСОБА_4 , маючи навички з проектування та проведення культурно-масових заходів, діючи умисно, у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, почав брати активну участь в заходах політичного характеру, а також здійснювати активну інформаційну діяльність у соціальній мережі «ВКонтакте» на особистій сторінці у соціальній мережі «ВКонтанте» під назвою « ОСОБА_7 », якими активно користуються люди всіх вікових та соціальних груп, що є актуальним та найефективнішим інструментом поширення інформації та впливу, як основного інструменту пропаганди, де систематично висвітлював інформацію про здійснювану ним діяльність, спрямовану на підтримку політичної сили держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань з метою уникнення ними відповідальності за збройну агресію проти України на території тимчасово окупованого Мелітопольського району Запорізької області.
07 грудня 2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області (більш точний час та місце в ході проведення досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_4 , діючи умисно, здійснюючи інформаційну діяльність в інтересах держави-агресора, з метою формування у мешканців селища позитивного ставлення до Російської Федерації, органів її влади та збройних сил, викривлення їхнього усвідомлення щодо власної національної ідентичності, з метою поширення серед невизначеного кола осіб, опублікував у соціальній мережі «ВКонтакте» на особистій сторінці під назвою « ОСОБА_7 » інформацію щодо нагородження останнього як волонтера регіону за проявлені ініціативу, патріотизм та активну цивільну позицію, за активну діяльність в розвитку популяризації добровольчого руху Запорізької області, представниками окупаційної влади держави-агресора, а саме так званим губернатором Запорізької області ОСОБА_8 та так званим заступником голови уряду по цивільному розвитку ОСОБА_9 .
Крім того у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 липня 2024 року, продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на підтримку держави агресора, окупаційної влади, встановлення правового режиму Російської Федерації на тимчасового окупованих територіях України, перебуваючи на тимчасово окупованій території у селищі Богданівка Мелітопольського району (більш точний час та місце в ході проведення досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_4 , діючи умисно, у співпраці з окупаційною адміністрацією, з метою формування у школярів так званої «ГКУ Богдановская СОШ №11» позитивного ставлення до Російської Федерації, органів її влади та збройних сил, викривлення їхнього усвідомлення щодо власної національної ідентичності, прийняв активну участь у заході країни-агресора, під назвою -«письма учасникам СВО», яка полягала у написанні школярами листівок для бійців збройних формувань РФ. У подальшому ОСОБА_4 особисто передав вказані листівки бійцям збройних формувань Російської Федерації.
Інформацію щодо прийняття участі в заході політичного характеру та передачі листівок бійцям збройних формувань Російської Федерації ОСОБА_4 , з метою поширення серед неуточненого кола осіб, розмістив 21 липня 2024 року на особистій публічно доступній сторінці в соціальній мережі «ВКонтакте» під назвою «Команда Молодежного крыла Народного фронта села Приазовья передала письма участникам СВО от учеников Богдановской школы №11. Письма, написанные ребятами, станут для участников СВО доброй весточкой, а для школьников - это благодарность за мирное небо, которое бойцы защищают».
13.11.2024 слідчим складене письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчинені даного злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України, який кваліфікується як здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, та активній участі у таких заходах.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , повістки про виклик останнього опубліковані на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», що відповідно до частини третьої статті 111, частини восьмої статті 135 та частини першої статті 278 ЦПК України, є належним їх врученням підозрюваному.
22.11.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.
У ході досудового розслідування встановлено, що на даний час ОСОБА_4 знаходиться в с. Степанівка Друга, Мелітопольського району Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території України.
Ухвалою слідчого судді від 05 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 1-кс/334/3149/24 (справа № 334/9865/24) наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082140000085.
Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого шостою статті 111-1 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду публікації (відеозапису) у телеграм-каналі від 01.08.2024; висновком експерта № СЕ-19/108-24/17833-ФП від 11.10.2024; протоколом огляду сторінки у соціальній мережі «Вконтакте» від 10.09.2024, користувачем та власником якої є ОСОБА_10 ; висновком експерта № СЕ-19/108-24/17834-ФП від 23.10.2024; протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.09.2024, 18.09.2024 та 29.10.2024 за участю вказаних свідків.
За таких умов слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1 - 5 частини першої статті 177 КПК України.
Обґрунтовуючи вказані ризики прокурор посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування, оскільки підозрюється у вчиненні злочину, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Є об'єктивні підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на території с. Степанівка Друга Мелітопольського району Запорізької області може спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Крім цього у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною шостою статті 111-1 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Також підозрюваний переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, його переховування від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, продовжить вдаватися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваному можуть бути відомі місця проживання свідків та їх засоби зв'язку, а отже він має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою відмови ними від показань, що є ризиком, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України.
При цьому ризики, передбачені пунктами 2, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України прокурором взагалі необґрунтовані, а отже не є доведеними.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із частини п'ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.
З 24.02.2022 в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX з наступними змінами.
Відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
З огляду на положення частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя не визначає розмір застави.
Відповідно до частини четвертої статті 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 297-1, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Після затримання підозрюваного не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження, забезпечити його доставку до Ленінського районного суду міста Запоріжжя для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити слідчим Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 10 грудня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1