09 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/17650/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (надалі - Постанова № 713) та зобов'язання відповідача виплачувати з 08 серпня 2024 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Вважає, що відповідач протиправно відмовив у здійсненні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у повному розмірі (2000 грн) відповідно до Постанови № 713, обмежуючи розмір доплати сумою 1000 грн відповідно до кількості одержувачів призначеної пенсії в разі втрати годувальника.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зауважує на тому, що з метою усунення диспропорцій у розмірах призначених (перерахованих) до та після 01 березня 2018 року пенсій Урядом прийнято Постанову № 713 й встановлено доплату 2000 грн. При цьому умовою виплати такої доплати є те, що пенсії не переглядались після 01 березня 2018 року. Водночас, пенсія позивача призначена за нормами Закон № 2262-ХІІ в разі втрати годувальника, а тому встановлена доплата виплачується на кожного її отримувача: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 відповідно по 1000 кожному.
З таких підстав просить суд відмовити у позові.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з урахуванням такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ у сумі 5312,25 грн.
На звернення позивача щодо перерахунку та виплати щомісячної доплати до пенсії пенсії відповідно до Постанови № 713 у розмірі 2000 грн, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 12 вересня 2024 року № 22640-21143/Р-02/8-0600/24 повідомило, що розмір доплати встановлений пропорційно кількості одержувачів пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 1000 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 6 Закону № 2262-ХІІ сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Умови призначення пенсій у разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2226-ХІІ відповідно до якої пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Частиною першою статті 36 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до статті 37 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
14 липня 2021 року прийнято Постанову № 713.
Згідно із пунктом 1 Постанови № 713 встановлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття Постанови № 713 зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000-2700 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника, основний розмір пенсії становить 30 % грошового забезпечення (померлий в/службовець/пенсіон.) та нараховано щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови № 713 у розмірі 1000 грн (кількість утриманців: 2).
Визначаючись у ключовому у цій справі питанні щодо поділу встановленої у Постанові № 713 щомісячної доплати на кількість отримувачів пенсії в разі втрати годувальника суд враховує, що за змістом частини першої статті 41 Закону № 2262-ХІІ (яка діяла до 02 квітня 2022 року), на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті.
На вимогу члена сім'ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії (частини друга, третя статті 41 Закону № 2262-ХІІ).
У частині четвертій статті 41 Закону № 2262-ХІІ мова йде про те, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 24 березня 2022 року (надалі - Закон № 2146-IX) щодо пенсій в разі втрати годувальника, який набрав чинності 02 квітня 2022 року, статтю 41 викладено в новій редакції, за змістом якої пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
Разом з тим, положення статті 41 Закону № 2262-ХІІ як в редакції до 02 квітня 2022 року , так і в редакції з 02 квітня 2022 року згідно із Законом № 2146-IX не стосуються розміру пенсії в разі втрати годувальника. Питання визначення розміру такого виду пенсії та мінімального розміру пенсії врегульоване статтями 36, 37 названого Закону, а стаття 41 стосувалася порядку призначення пенсії та виділення частки пенсії одного із членів сім'ї на його вимогу (а з 02 квітня 2022 року стосується призначення такої пенсії кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію).
Тому суд доходить висновку, що доплата в розмірі 2000 грн, передбачена Постановою № 713, встановлюється до пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до статті 36 Закону № 2262-XII кожному непрацездатному члену сім'ї годувальника, та не ділиться на всіх членів сім'ї, які мають право на таку пенсію, як помилково вважає відповідач, визначаючи розмір щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, пропорційно до кількості непрацездатних членів сім'ї, яким призначена пенсія у разі втрати годувальника.
За таких обставин, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до пенсії позивача є протиправною. Відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що позовна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати щомісячну доплату до пенсії у повному обсязі з 08 серпня 2024 року, заявлена позивачем щодо правовідносин, які виникли між сторонами спору на 08 серпня 2024 року, за якими судом встановлено порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення, а також щодо правовідносин, які ще не виникли - виплачувати пенсію (тобто на майбутнє).
А тому суд зауважує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, відтак позовні вимоги, звернені на майбутнє, не можуть бути захищені у судовому порядку.
Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у цій справі суд, насамперед, зауважує на тому, що позивач як член сім'ї померлого ветерана війни відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. А тому суд роз'яснює, що відповідно до статті 7 цього ж Закону надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті за ухвалою суду на підставі відповідного клопотання позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Ольжича, буд. 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо відмови у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити з 08 серпня 2024 року щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
09.12.24