Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
09 грудня 2024 року Справа №200/7976/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати Постанову Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 31.10.2022 року № 14019/259891/20451/51 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.10.2022р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячної страхової виплати з 01.10.2022 року та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01.10.2022 року по день прийняття рішення про відновлення виплат.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року позовну заяву було залишено без руху.
25.11.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 20 листопада 2024 року Позивачем було надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Вказана заява обгрунтована тим, що з 24 лютого 2022 року проти України розпочалась військова агресія з боку російської федерації внаслідок чого у країні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента від 24 лютого 2022 року N 64/202 і який триває до теперішнього часу і що безпосередньо вплинуло на можливості здійснення мною будь-яких дій. Звертаю знов таки увагу, я не мав сумнівів у добросовісності дій працівників Відповідача, а тому взагалі не знав, що мені може бути припинена (затримана) виплати страхової виплати. В будь-якому випадку я розумів, що якщо щось буде не так, то мене про це повідомлять.
Також колегія суддів у Постанові Верховного суду від 29.09.2022 р. No500/1912/22 зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, становлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі No1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі No 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі No 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі No120/16601/21-а.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року позовну заяву було залишено без руху.
На виконання ухвали від 02.12.2024 Позивачем було надано довідку МСЕК серії ДОН №059750, відповідно до якої Позивачу з 21.03.2002 року встановлено 2 групу інвалідності безстроково.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Надаючи оцінку аргументам позивача викладеним в заяві про поновлення процесуального строку, суд зазначає наступне.
Страхова виплата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання страхової виплати особою, якій призначена така виплата, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання страхової виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою, в рамках строку звернення до суду, залежить виключно від нього самого, а не від очікування усталеної судової практики.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і по теперішній час.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи вищезазначені норми та доводи позивача, в той час предмет спору стосується соціального права позивача, суддя вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.
Згідно правил ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі немає.
Частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно приписів статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 257 КАС України.
Згідно із ст. 260 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи, що адміністративна справа за даним позовом є справою незначної складності, її розгляд слід проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 49, 171, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 пропущений строк.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі №200/7976/24.
Призначити розгляд адміністративної справи №200/7976/24 по суті за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) Донецьким окружним адміністративним судом.
Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, матеріали страхової справи ОСОБА_1 , довідку про нараховані та фактично виплачені суми страхових виплат з 01.10.2022 року по 01.12.2024 року.
Зобов'язати відповідача надати (надіслати) суду витребувані докази засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua) в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали.
У разі неможливості подати витребувані докази у встановлений строк, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Відповідач у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали може подати відзив на позов.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частини 3, 4 статті 162 КАС України).
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а відповідач - заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До відповіді на відзив та заперечень застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 КАС України.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справу буде розглянуто судом за наявними матеріалами.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (https:// adm.dn.court.gov.ua)
Інформація про права та обов'язки сторін та осіб, які беруть участь у справі, міститься у ст. ст. 44, 45, 47 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.В. Череповський