Справа № 643/3747/24
н/п 2/953/2437/24
05 грудня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді - Шаренко С.Л.,
за участю секретаря - Реуцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, -
16.04.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шох К.А. звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, в якій просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану військовою агресією Російської Федерації, у розмірі 4 884 946,00 гр., що за офіційним курсом Національного банку України на момент звернення до суду становить 123 986, 55 доларів США, а також моральну шкоду, завдану військової агресією Російської Федерації, у розмірі 1 000 000, 00 гр., що за офіційним курсом Національного банку України на момент звернення до суду становить 25 381, 35 доларів США.
З урахуванням уточнених позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач є власником нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даними технічного паспорту на квартирний багатоповерховий житловий будинок. 24 лютого 2022 року РФ розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України, зокрема на територію Харківської області. 09 жовтня 2022 року у результаті активних ворожих обстрілів території м. Харкова з боку військових сил Російської Федерації відбулося влучання у нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , (літ. «А-2», літ. «Б-2») у результаті удару пошкоджено та зруйновано два поверхи будівлі. Відповідно до висновку експертів № 15012/15013/15014 від 25 вересня 2023 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок обстрілу по будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 15 794 328 гр. За результатами проведення зазначеної вище експертизи встановлено, що з військової точки зору 09 жовтня 2022 року обстріл будівель, споруд та прибудинкових територій, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , міг бути здійснений збройними формуваннями РФ зенітними керованими ракетами «5В55К» («5В55Р»), які використовувалися для стрільби із зенітно-ракетних систем «С-300ПС» («С-300ПМУ») з північно-західного, північного та північно-східного напрямків у секторі 318-55 0. У цьому ж висновку зазначено, що розмір матеріальної шкоди (вартість ремонтно-відновлювальних робіт), заподіяної в результаті обстрілів адміністративної частини будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 становить 3 463 708 гр., а розмір матеріальної шкоди ( вартість ремонтно-відновлювальних робіт), заподіяної в результаті обстрілів торгівельної частини будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 становить 1 421 238 гр., а тому загальний розмір матеріальної шкоди складає 4 884 946, 00 гр.
Ведення збройної агресії РФ проти України, наслідком якої, у тому числі є знищення нерухомого майна, належного позивачу на праві власності, спричинило позивачу моральну шкоду. Враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень конституційних прав позивача, умисного характеру дій РФ, а також почуття безпорадності та розчарування, які позивач відчуває через неможливість вести звичайний спосіб життя, на переконання сторони позивача, достатнім та справедливим буде розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у сумі 1 000 000,00 гр.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.04.2024 року справу передано до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.05.2024 року, справу розподілено в провадження судді Шаренко С.Л.
В судове засідання позивач та представник позивача - адвокат Шох К. А. не з'явилися, від адвоката Шох К. А. надійшла заява, в якій вона просила проводити судове засідання за без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України та шляхом направлення судового виклику за останнім відомим місцезнаходженням посольства Російської Федерації в Україні.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, є власником нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлових приміщень №21-26 у підвальній частині житлового будинку літ «Б-2», загальною площею 62,2 кв.м; нежитлових приміщень підвалу №1-21 в літ «А-2», загальною площею 287,3 кв.м; нежитлових приміщень 1-го поверху №22 в літ. «А-2», загальною площею 33,2 м.кв.; нежитлових приміщень 1-го поверху №14-1-:-14-9, І загальною площею 193,3 кв.м. в літ. «А-2»; нежитлових приміщень першого поверху 13-1-:-13-5 в літ. «А-2». Загальною площею 128,7 м.кв.
Зі змісту Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002823 вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом того, що об 01:22 09.09.2022 року військовослужбовці збройних сил або інших відомств РФ здійснили умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які полягали у здійсненні обстрілів із використанням невстановленого виду озброєння снарядами дальньої дії ураження невстановленого калібру по будівлям за адресами: АДРЕСА_2 , що призвело до пошкоджень вищевказаних об'єктів. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 110 КК України.
З долученого до матеріалів справи листа старшого слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області В. Гусєва від 29.02.2024 №34аз/019-67 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 був допитаний та визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 22022220000002823 від 09.09.2022.
Зі змісту акту про пошкодження (знищення) нерухомого майна від 11.09.2022 вбачається, що 09.09.2022 внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу з використанням невстановленого виду озброєння (ракетами) дальньої дії ураження (попередньо С-300) представниками підрозділів ЗС РФ було пошкоджено та зруйновано вщент два поверхи будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові приміщення №21-26 у підвальній частині житлового будинку літ. «Б-2», загальною площею 62,2 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №1-21 в літ «А-2», загальною площею 287,3 кв.м.; нежитлові приміщення 1-го поверху №22 в літ. «А-2», загальною площею 33,2 кв.м.; нежитлові приміщення 1-го поверху №14-1-:-14-9, І загальною площею 193,3 кв.м. в літ. «А-2»; нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1-:-13-5 в літ. «А-2», загальною площею 128,7 кв.м.
Відповідно до акту будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зазнала таких пошкоджень: пошкодження і часткове руйнування будівлі. Інші будівлі за вказаною адресою отримали значні пошкодження і руйнування даху, стін, віконних блоків, дверей, перегородок, а також майна та інше. Пошкоджені всі комунікації електропостачання, водовідведення, водопостачання і повністю зруйнована прибудинкова територія.
Зі змісту висновку експертів № 15012/15013/15014 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, вибухотехнічної та військової експертизи, складеного 25 вересня 2023 року вбачається, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті обстрілів, що сталися 09.09.2022 по будівлям за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 47 (літ. «А-2», літ. «В-3») складає 15 794 328 гр.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введений воєнний стан.
У силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.
02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 Закону України «Про міжнародне приватне право», застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено поняття «судовий імунітет», відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відтак, дії Російської Федерації вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну, а тому у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.
Згідно зі ст. 8 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Російська Федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, тому відповідно саме Російська Федерація є суб'єктом, на якого покладений обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
У даному випадку предметом позову є саме відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом просив стягнути з Держави Російська Федерація на його користь матеріальну шкоду, завдану військовою агресією Російської Федерації проти України у розмірі 4 884 946,00 гр., що за офіційним курсом НБУ станом на час звернення до суду становить 123 986, 55 доларів США та моральну шкоду, завдану військовою агресією Російської Федерації проти України у розмірі 1 000 000,00 гр., що за офіційним курсом НБУ станом на час звернення до суду становить 25 381, 35 доларів США.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як передбачено частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Обґрунтовуючи розмір завданої матеріальної шкоди, позивач посилається на пошкодження нерухомого майна через здійснення ракетно-артилерійського обстрілу будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з боку військових сил Російської Федерації, посилаючись на висновок експертів № 15012/15013/15014 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, вибухотехнічної та військової експертизи, складеного 25.09.2023.
Об'єктом оцінки є нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «А-2»), та які на праві власності належать позивачу, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З долучених до матеріалів справи доказів підтверджується факт здійснення 09.09.2022 військовослужбовцями РФ ракетно-артилерійського обстрілу будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту висновку експертів № 15012/15013/15014 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, вибухотехнічної та військової експертизи, складеного 25.09.2023 року вбачається, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті обстрілів, що сталися 09.09.2022 року по будівлям за адресою: АДРЕСА_1 , складає 15 794 328 гр., зокрема по належним позивачу будівлям за адресою: АДРЕСА_1 ( літ. «А-2»), складає 4 884 946, 00 гр.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 3,5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.
З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс. Це означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998) вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
Обґрунтовуючи розмір завданої шкоди, позивач посилається на пошкодження належного йому нерухомого майна через здійснення ракетно-артилерійського обстрілу з боку військових сил Російської Федерації, посилаючись на висновок експертів № 15012/15013/15014 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, вибухотехнічної та військової експертизи, складеної 25.09.2023 року.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Беззаперечним є те, що у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України позивач як громадянин України був позбавлений звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України спричинив йому страждання та душевний біль.
Враховуючи наведене, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди з дотримання принципів розумності та справедливості, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, множинний характер порушень його конституційних прав, зокрема тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, тому вважає, що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 1 000 000,00 гр., що на думку суду відповідає заподіяній моральній шкоді і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої моральної шкоди.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно зі ставками судового збору на 2024 року судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 гр. та не більше 15140 гр.
Враховуючи те, що відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 15140 гр. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України - задовольнити.
Стягнути з Держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4 884 946 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) гривень, що станом на 15 квітня 2024 року становить 123 986, 55 доларів США.
Стягнути з Держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 ( один мільйон) гривень, що станом на 15 квітня 2024 року становить 25 381, 35 доларів США
Стягнути з Держави Російська Федерація на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С.Л. Шаренко