Справа № 138/3467/24
Провадження №:2/138/1292/24
09 грудня 2024 року м. Могилів-Подільський
Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Холодова Т.Ю., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документамиОСОБА_1 до Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -
28.11.2024 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, приходжу до таких висновків.
Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної та/або альтернативної підсудності, визначені ст. ст. 27, 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Отже виключна підсудність є пріоритетною над загальною.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються нерухомого майна, оскільки предметом позову є скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884000:05:002:0314 та 05228844000:05:002:0307, які розташовані за межами с. Лучинчик Могилів-Подільського району Вінницької області, тому суд вважає, що у цьому випадку застосуванню підлягають правила виключної підсудності, визначені частиною першою статті 30 ЦПК України щодо розгляду спору за місцезнаходженням майна або його основної частини.
При цьому, село Лучинчик входить до складу Могилів-Подільського району з 17 липня 2020 року у зв'язку з ліквідацією Мурованокуриловецького району в результаті адміністративно-територіальної реформи.
Разом з тим, пунктом 3 прім 1 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Згідно з Законом України від 29 жовтня 2024 року про «Затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
До набрання чинності вказаною вище Постановою Верховної Ради України № 807-IX село Лучинчик відносилось до Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Отже, зважаючи на те, що земельні ділянки з приводу яких виник спір щодо державної реєстрації права власності на них розташовані на території с. Лучинчик Могилів-Подільського району Вінницької області, що за територіальною підсудністю відноситься до території обслуговування Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, а тому дана справа не належить до територіальної юрисдикції Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Також суд звертає увагу, що порушення правил територіальної підсудності відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що дана справа не підсудна Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області, а відтак про наявність підстав для передачі справи на розгляд до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області за підсудністю.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31 ч. 1 п. 1, ч. 3, 187 ч. 9, 258-260 ЦПК України,-
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки передати до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області (вул. Комарова, 8, смт Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область) у зв'язку з непідсудністю справи Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.Ю. Холодова