Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5256/24
Номер провадження2/711/1999/24
05 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
за участю секретаря судового засідання: Шульга А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коолект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова,3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2107342591966.
Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3800 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3800 грн. 00 коп.
Дана обставина підтверджується листом ТОВ ФК «Вейфорпей», згідно якого на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вейфорпей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вейфорпей» 14 березня 2021 року здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику в сумі, 3800 грн. 00 коп.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Вказують, що станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Також, вказують, що 01 грудня 2021 року було укладено Договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором № 2107342591966.
10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107342591966.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 210734259966.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, в зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості за Договором № 210734259966 від 14.03.2021 року, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 63080 грн. 38 коп., з яких%: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3800 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 59280 грн. 38 коп.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 38552 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3800 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34752 грн. 00 коп.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2107342591966 від 14.03.2021 року в розмірі 38552 грн. 00 коп.; понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.; понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн. 00 коп.
03 липня 2024 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, зазначивши в прохальній частині позовної заяви, що, що на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився. Причини неявки суду невідомі, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна розписка його предсавника за дорученням ОСОБА_2 .
Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що 14 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2107342591966.
Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3800 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п.1.2. Договору, Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 1.3. Договору, Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту оплати всіх нарахованих процентів.
Відповідно до п. 1.4. Договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а)2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки-фіксована.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 3800 грн. 00 коп.
Дана обставина підтверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей», згідно якого на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей вор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» 14.03.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику у сумі 3800 грн. 00 коп.
Тобто, в судовому засіданні встановлено, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Натомість, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, після закінчення строку кредитування не повернув в повному обсязі кредит та має заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) в розмірі 3800 грн. 00 коп.
З розрахунку заборгованості Кредитного договору № 2107342591966 від 14.03.2021 ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем не здійснювалися платежі, тобто, оплати за договором не здійснював.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до а. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до п. 2.1.1.7. Договору, Товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником.
Так, 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2107342591966 від 14 березня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості за яким складала 33060 грн. 00 коп. грн., з яких: 3800 грн.00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 29260 грн. 00 коп.- заборгованість по процентам.(Реєстр боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року від 03 грудня 2021 року).
В подальшому, 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2107342591966 від 14 березня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості за яким складала 63080 грн. 38 коп., з яких: 3800 грн.00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 59280 грн. 38 коп.- заборгованість по процентам.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, однак у передбачений договором строк кредит не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3800 грн. 00 коп. суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема, у частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановлені статтею 625 ЦК України проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просив стягнути з відповідача окрім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за процентами за користування кредитом, однак з наданих суду розрахунків вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії договору.
В обґрунтування розміру позовних вимог позивач посилався на розрахунок, відповідно до якого на теперішній час загальний розмір заборгованості відповідача складає 63080 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3800 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 59280 грн. 38 коп.(на дату відступлення права вимоги).
Так, за умовами Договору про надання фінансових послуг № 2107342591966 від 13.03.2021 року ОСОБА_1 надано кредит з орієнтовним строком повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту та визначено граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 рік, тобто, до 13 березня 2022 року, включно.
Так, відповідно до п. 2.1.1.11. Договору про надання фінансових послуг № 2107342591966 від 14 березня 2021 року, Товариство має право здійснити автоматичне продовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення/підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, (Розрахунку заборгованості) позичальником не здійснювалось сплати відсотків.
За матеріалами справи (Розрахунок заборгованості) судом встановлено, що нарахування відсотків за період з 13 березня 2022 року по 04 червня 2024 року здійснено не первісним кредитором (ТОВ «Служба миттєвого кредитування»), а його правонаступниками, а саме, ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».
Так, відповідно до Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» (кредитний договір 2107342591966) станом на 10 березня 2023 року (за період з 01 грудня 2021 року по 13 березня 2022 року), у відповідача наявна заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 29260 грн. 00 коп.
В подальшому, після набуття права вимоги за вищевказаним договором ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» здійснило нарахування процентів за користування кредитом станом на день подання позовної заяву розмірі 63080 грн. 38 коп., проте, оскільки таке нарахування відбулося поза межами узгодженого сторонами строку кредитування, то вказана сума не підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2107342591966 від 14.03.2021 року в розмірі 33060 грн. 00 коп., з яких: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 29260 грн. 00 коп.- заборгованість за процентами за користування кредитом.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. позивачем надано: Договір про надання правової допомоги № 07-06/2024 від 07 червня 2024, укладений з адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; Заявку на надання юридичної допомоги № 218 від 07 червня 2024; Витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 10.06.2024; платіжну інструкцію № 0440640000 від 11 червня 2024 року.
Також, при зверненні до суду з цим позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн.00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0442380062 від 21 червня 2024 року.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 33060 грн. 00 коп., що складає 85,75% від загальної ціни позову (38552,00 грн.), то відповідно до статті 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2596 грн. 51 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 11147 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2107342591966 від 14.03.2021 року в розмірі 33060 грн. 00 коп.; понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2596 грн. 51 коп.; понесені витрати на правову допомогу в розмірі 11147 грн. 50 коп.
Решті відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2024 року.
Головуючий: О. Г. Казидуб