Справа № 135/1237/24
Провадження № 2/135/401/24
Іменем України
28.11.2024 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Профіт Файненс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.04.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №001-01881-040413.
02.06.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено Договір про відступлення №2253/К, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №001-01881-040413 від 04.04.2013, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Профіт Файненс».
Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору про відступлення №2253/К ТОВ «Профіт Файненс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №001-01881-040413.
ТОВ «Профіт Файненс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 102 582,88 грн., з яких: 21 616,15 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 3 277,3 грн. - сума заборгованості за відсотками; 72 790 грн. - сума заборгованості по комісіях; 1 121, 82 грн. - сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 3 777,61 - сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Профіт Файненс» за кредитним договором №001-01881-040413 в розмірі 102 582,88 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просила розглянути справу без її участі та участі відповідача. У відзиві вказують, що позовні вимоги ТОВ «Профіт Файненс» про стягнення кредитної заборгованості не визнає, заперечує проти задоволення позову, посилаючись нате, що у матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки заявлених до стягнення сум основної заборгованості за кредитом (21616,15 грн.), заборгованості за нарахованими процентами по кредиту (3277,30 грн.), заборгованості по комісіях (72 790 грн.), а тому зазначені суми заборгованості є необгрунтованими та непідтверджені жодними доказами у справі. Таким чином, на думку відповідача позивачем не надано доказів на підтвердження наявності перед ним заборгованості по кредиту.
Також відповідач заперечила щодо стягнення заборгованості по комісіях в розмірі 72 790 грн. Відповідач вказує на те, що кредит надавався їй на споживчі потреби, а банк не мав права встановлювати плату за такі дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.
Вказує, що відповідач не була повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні щодо виконання вимог кредитного договору від 04.04.2013 року, в матеріалах даної цивільної справи також відсутні докази належного повідомлення позивачем відповідача про зміну кредитора на підставі договору №2253/К про відступлення права вимоги від 2 червня 2020 року. А тому відповідач ОСОБА_1 вважається такою, що виконала свої зобов'язання за кредитним договором від 04.04.2013 року належним чином, на користь первісного кредитора - ПАТ «Дельта Банк».
Крім цього, відповідач зазначила, що позивачем подано позов після спливу строків позовної давності і відомостей, які б свідчили про те, що сторони уклали письмовий договір про збільшення тривалості позовної давності, або строки позовної давності переривались чи зупинялись відсутні. Позивач подав до суду позов у жовтні 2024 року, а початком строку перебігу позовної давності є 5 червня 2017 року. Зважаючи на це, відповідач вважає, що в задоволення позову слід відмовити у повному обсязі у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 04.04.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №001-01881-040413, за умовами якого Товариство надає позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 30 000 грн. зі строком його дії 50 місяців, із процентною ставкою, яка становить 9,99 % згідно з п. 2.4. цього Договору.
У Графіку платежів у Додатку №1 до споживчого кредиту №001-01881-040413 від 04.04.2013 визначено графік та розмір щомісячних платежів за кредитом, згідно якого позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячний платіж на погашення кредиту, що складається з погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування кредиту.
Згідно з пунктами 2.1. Частини 2 та 1.1. Частини 3 кредитного договору №001-01881-040413 від 04.04.2013 Товариство надало позичальнику кредит, шляхом перерахування на банківський поточний рахунок відповідача кредитних коштів в сумі 30 000 грн.
Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала, не сплачувала в повній мірі відповідно до умов договору кошти на погашення тіла кредиту і відсотки за користування кредитом згідно кредитного договору.
В зв'язку з цим, станом на 02.06.2020 (дата укладення договору про відступлення права вимоги №2253/К) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за Договором кредиту №001-01881-040413 від 04.04.2013.
02.06.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено Договір про відступлення №2253/К, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №001-01881-040413 від 04.04.2013, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Профіт Файненс».
Згідно п.1 Договору про відступлення прав вимоги, які ПАТ «Дельта Банк» відступає ТОВ «Профіт Файненс» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ПАТ «Дельта Банк» та визначені в Додатку №1 до Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги №2253/К, ТОВ «Профіт Файненс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №001-01881-040413, що підтверджується витягом з додатку. Згідно витягу зазначено, що загальна заборгованість клієнта становить 97 683,45 грн., з яких: 21 616,15 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 3 277,3 грн. - сума заборгованості за відсотками, 72 790 грн. - сума заборгованості по комісіях.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Встановлено, що ТОВ «Профіт Файненс» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про відступлення №2253/К від 02.06.2020.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що вона не була повідомлена про заміну кредитора в зобов'язанні, а тому вважається такою, що виконала свої зобов'язання за кредитним договором від 04.04.2013 року належним чином, на користь первісного кредитора - ПАТ «Дельта Банк».
Оскільки жодних доказів на підтвердження того, що відповідач належно виконала свої зобов'язання за кредитним договором, сплативши відповідні кошти первісному кредитору - ПАТ «Дельта Банк», відповідачем не надано, такі докази відсутні в матеріалах справи.
При цьому, договором про відступлення права вимоги №2253/К від 02.06.2020 підтверджено, наявність заборгованості відповідача перед ПАТ «Дельта Банк» станом на 02.06.2020. Доказів сплати всієї заборгованості чи її частини на користь ПАТ «Дельта Банк» після 02.06.2020 відповідачем не надано.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 21616,15 грн. за тілом кредиту та 3277,3 грн. заборгованості за нарахованими процентами по кредиту, що підтверджується, зокрема, і відповідними відомостями про таку заборгованість первісного кредитора.
Судом встановлено, що позивач просить також стягнути заборгованість по комісіям в сумі 72790 грн. При цьому, нарахування комісії в такому розмірі представником позивача у позові не обґрунтовано. А із графіка платежів, який є додатком до кредитного договору видно, що всього за 50 місяців строку кредитування, сума комісії за обслуговування кредиту становить 52350 грн. Відтак, саме така максимальна сума може бути обґрунтованою, в разі несплати відповідачем жодного з платежів за кредитом.
При цьому, при укладенні кредитного договору банком зазначено та погоджено із клієнтом перелік таких послуг. Вказано, що комісія розраховується як процент від суми кредиту, сплачується щомісячно у гривнях у складі ануїтетних платежів. Дана послуга включає в себе розрахунок та надання позичальнику інформації про стан його заборгованості по кредиту (у вигляді смс-повідомлень, телефонного інформування), інформування про виникнення простроченої заборгованості, формування та надання виписок по рахунку, надання консультацій щодо умов строкового та /або безстрокового погашення заборгованості, тощо.
Перевіряючи законність та обґрунтованість можливості стягнення заборгованості по комісії, суд вважає, що в цій частині вимоги позивача щодо наявності заборгованості підлягають задоволенню частково.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 уже неодноразово вказувалося, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові.
Подібний правовий висновок було викладено також у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 757/2801/20-ц, від 18 грудня 2023 року у справі № 757/46879/20-ц.
Відтак, з урахуванням заявлених позовних вимог, та зважаючи на невиконане відповідачем зобов'язання з повернення всієї суми кредиту та процентів, з боржника підлягають стягненню 3 % річних за період з 02.06.2020 по 23.02.2022.
Сума 3 % річних від простроченої суми тіла кредиту за вказаний період складає 1121,85 грн. ((21616,15 х 3/100 х 632 днів / 365 днів).
Сума 3 % річних від простроченої суми процентів за вказаний період складає 196,23 грн. (3777,61 х 3/100 х 632 днів / 365 днів).
Щодо посилання відповідача на сплив позовної давності, суд виходить з такого.
Відповідач просить застосувати позовну давність, вказуючи, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору, відповідач зобов'язувалась повернути банку борг в строк до 4 червня 2017 року. Таким чином початком перебігу трирічного строку позовної давності є 5 червня 2017 року. Однак із позовом позивач звернувся лише у жовтні 2024 року.
Суд виходить з того, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Поряд з цим, у період дії карантину в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 (який був чинний на день звернення до суду із позовом), відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22 вказав, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
З урахуванням того, що з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України тривав карантин, а із 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про стягнення заборгованості (27 вересня 2024 року) в Україні вже діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену ст. 257 ЦК України, щодо тих вимог, які настали після 12.03.2017 року, тому підстав для відмови у задоволенні всього позову у зв'язку з її пропуском судом не встановлено.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно графіку платежів погашення заборгованості мало відбуватись регулярними черговими платежами не пізніше 4 числа кожного місяця, починаючи з 04.04.2013 по 04.06.2017.
Відтак, строк позовної давності пропущено до тих періодичних платежів, із строку сплати яких пройшло більше трьох років, станом на 12.03.2020 року. Тобто позовна давність прострочена до вимог за періодичними платежами до 12.03.2017 року.
Розрахунок розміру заборгованості, що підлягає стягненню, в межах строку позовної давності, проведено відповідно до Додатку 1 до кредитного договору, яким затверджено графік платежів за кредитом.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №96606788000 в розмірі 6 671,58 грн., що складається із 2175,87 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 36,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; 3141 грн. заборгованість за комісією; 1 121,82 грн. - сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту (в межах заявлених позовних вимог); 196,23 грн. - сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.
В задоволенні решти вимог позивача слід відмовити за недоведеністю (не доведено частину вимог щодо сплати комісії, а також не доведено через неправильність розрахунку позивача частину вимог по сплаті 3% річних від простроченої суми процентів) та у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач пред'явив позов на загальну 102582,88 грн. Позов задоволено на суму 6 671,58 грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме - 196,93 грн.
Витрати відповідача по справі складаються із витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн та підтверджуються належними доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 13.11.2024, ордером, актом виконаних робіт від 19.11.2024, банківською квитанцією. При цьому, позивачем не подано заперечень проти визначеного відповідачем розміру витрат на правову допомогу.
Понесені відповідачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача пропорційно розміру задоволених заперечень відповідача, а саме - в сумі 4 674,82 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» (м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413, ЄДРПОУ 43160452), заборгованість за кредитним договором №001-01881-040413 від 04.04.2013 у розмірі 6671,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» 196,93 грн. судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на користь ОСОБА_1 4674,82 грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя