справа № 619/6704/24
провадження № 2/619/1692/24
іменем України
02 грудня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/6704/24
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
третя особа: Солоницівська селищна рада.
розглянув у порядку загального позовного провадження позов про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Стислий виклад позиції сторін.
02 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Плугатирьової Н.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому після уточнення просив встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який є його дідусем по батьківській лінії, а саме, що його батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 та який був народжений ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_1 право власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами: літ «А-1», загальною площею 62,9 м2, житловою площею 39,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначив, що його рідний дідусь - ОСОБА_3 та рідна бабуся ОСОБА_5 - перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько ОСОБА_4 , уклав шлюб з його матір 'ю ОСОБА_6 . У цьому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_1 . У свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 батьками зазначені - батько « ОСОБА_7 » (російською мовою), мати - « ОСОБА_8 » (російською мовою). Також в зареєстрованому шлюбі у його батьків був народжений син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, ОСОБА_2 є його рідним старшим братом. Відповідно, ОСОБА_4 є його рідним батьком, а ОСОБА_3 - є його рідним дідусем, а ОСОБА_5 є його рідною бабусею по батьківській лінії. Дідусь, ОСОБА_3 помер. На час своєї смерті, він був зареєстрований за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 - двоє - дружина ОСОБА_5 , а також його син, ОСОБА_4 та інших спадкоємців немає. Спадщина, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (вісім), який належить померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної Ради депутатів трудящих Дергачівського району Харківської області від 13 серпня 1965 року на підставі рішення виконкому Вільшанської селищної ради депутатів трудящих від 13 серпня 1965 року за №15, право власності зареєстровано Богодухівським бюро технічної інвентаризації 07.07.1966 року та записано у реєстрову книгу №15 за реєстровим №2373. За свого життя його рідний дідусь, ОСОБА_3 , заповіт не складав. Тобто, його бабуся та батько є спадкоємцями за законом, після смерті - ОСОБА_3 , так як фактично вступили в управління та володіння спадковим майном в силу ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР . На момент відкриття спадщини діяв ЦК УРСР. В сплив терміну, встановленого ст. 560 цього Кодексу, вони не заявляли про відмову від спадщини. Таким чином, спадкоємиця за законом після смерті його дідуся ОСОБА_3 - його переживша дружина, а позивача бабуся ОСОБА_5 , а також його син, ОСОБА_4 , які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але свідоцтва про право на спадщину за законом не отримали. ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 79 років померла його бабуся, ОСОБА_5 . Спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_5 - один її син, ОСОБА_4 та інших спадкоємців немає. За свого життя його рідна бабуся, ОСОБА_5 , заповіт не складала. Тобто, його батько, ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом, після смерті - ОСОБА_5 , так як він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном в силу ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР. На момент відкриття спадщини діяв ЦК УРСР. В сплив терміну, встановленого ст. 560 цього Кодексу, він не заявляв про відмову від спадщини. Таким чином, спадкоємиця за законом після смерті його дідуся ОСОБА_3 та його бабусі ОСОБА_5 , був їх син, а його батько - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але свідоцтва про право на спадщину за законом не отримали. ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 70 років помер його батько, ОСОБА_4 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 - залишились його дружина, ОСОБА_9 та діти : син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також він, позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він з матір'ю ОСОБА_9 постійно проживали та були зареєстровані за однією адресою разом з померлим - ОСОБА_4 . Спадщину після смерті - ОСОБА_4 прийняв лише він, фактом спільної реєстрації та проживання з батьком за однією адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 80 років у смт Вільшани у себе вдома померла матір - ОСОБА_9 . За свого життя матір заповіт не складала. Саме він разом з рідним братом поховав матір на сільському цвинтарі взявши всі витрати, пов'язані з цим. Вказує, що він постійно проживав разом з батьком та матір 'ю в зазначеному житловому будинку однією сім'єю. Він спілкувався з лікарями, доглядав спочатку батька, а потім і матір, підтримував їх фізично, морально та матеріально. Також він постійно придбавав та привозив батькам необхідні ліки, продукти харчування, засоби гігієни та ін. Весь час він залишався з батьками, адже батьки за своїм віком та станом здоров'я вже не могли жодного дня залишатись без сторонньої допомоги та піклування, самостійно себе обслуговувати. Після смерті батька залишилась спадщина, яку він прийняв, як спадкоємець за законом, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України. З заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори він не звертався. У встановлений законом термін він звернувся до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після померлого батька - ОСОБА_4 . До спадкової маси входить житловий будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 , який належить в цілому ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної Ради депутатів трудящих Дергачівського району Харківської області від 13 серпня 1965 року на підставі рішення виконкому Вільшанської селищної ради депутатів трудящих від 13 серпня 1965 року за № 15, право власності зареєстровано Богодухівським бюро технічної інвентаризації 07.07.1966 року та записано у реєстрову книгу №15 за реєстровим №2373. Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Анною Маслій, була заведена спадкова справа № 12/2011 щодо майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Однак отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса він не зміг. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Анною Маслій, 19 липня 2024 року, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про право на спадщину не могла бути вчинена з тієї підстави, що правовим аналізом документів, що знаходяться в спадковій справі №12/2011, встановлено, що документи, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_3 , який є власником житлового будинку, родинний зв'язок спадкоємця ОСОБА_4 з його батьком - ОСОБА_3 , а також факт укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відсутні. На теперішній час він має в наявності докази на підтвердження родинних відносин його, як онука з дідом ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_5 та відповідно докази на підтвердження родиних відносин його батька з його батьками - матір'ю ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_3 . Крім письмових доказів, факт того, що він є рідним онуком ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 сином є його рідним батьком, підтверджується світлинами, листуванням особистого характеру, копіями трудових книжок, копією свідоцтва про шлюб, копією свідоцтва про народження, копією пенсійного посвідчення. Наявність у нього копій особистих документів спадкодавців також свідчить про факт знаходження їх з ним в родинних стосунках. Додатково факт знаходження в родинних відносинах його та його померлих батьків та рідного брата можуть підтвердити свідки. Також зазначає, що при відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Анна Маслій роз'яснила йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, з посиланням на ст.3, 4, 23, 27, 184 ЦПК України, про що зазначено в вищезгаданій постанові.
Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
03 вересня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
13 вересня 2024 року представник позивача подала до суду уточнену позовну заяву.
17 вересня 2024 року ухвалою суду призначено підготовче засідання на 10 год 30 хв 15.10.2024. Залучено Солоницівську селищну раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
15 жовтня 2024 року представник позивача адвокат Плугатирьова Н.В. подала до суду клопотання про витребування доказів.
15 жовтня 2024 року ухвалою суду витребувано докази. Підготовче засідання відкладено на 10 год 30 хв 13.11.2024.
23 жовтня 2024 року Дергачівською нотаріальною конторою Харківської області на виконання ухвали від 15.10.2024 надано до суду Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), копію спадкової справи № 12/2011.
13 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год 00 хв 02.12.2024.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
У судове засідання представник третьої особи Литвинов А.О. не з'явився, надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без присутності представника Солоницівської селищної ради, просить вирішити справу на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З огляду на свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 , 21.08.1965 Вільшанською селищною радою Дергачівського району Харківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , актовий запис № 43, прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_12 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_9 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , його батьками є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_9 .
З огляду на свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що 28.01.1982 складено відповідний актовий запис № 8 Вільшанською селищною радою Дергачівського району Харківській області.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у віці 70 років, про що 01.09.2010 складено відповідний актовий запис № 88 Вільшанською селищною радою Дергачівського району Харківській області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що 26.01.2022 складено відповідний актовий запис № 108 Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
З огляду на Довідку, видану Старостою Солоницівської селищної ради Брехунченко Т. № 7 від 04.01.2020, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 06.01.1966 по день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті за вказаною адресою мешкав і постійно зареєстрований: син - ОСОБА_1 , 1969 р.н.
З огляду на Довідку, видану Старостою Солоницівської селищної ради Брехунченко Т. № 390 від 18.11.2020, видану ОСОБА_1 , 1969 р.н. прож. в АДРЕСА_1 в тому, що у домоволодінні зареєстровані: станом на 18.11.2022 за вказаною адресою зареєстрований один.
Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 13.08.1965, виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної Ради депутатів трудящих Дергачівського району Харківської області на підставі рішення виконкому Вільшанської селищної ради депутатів трудящих від 13 серпня 1965 року №15, установлено, що ОСОБА_3 вцілому на праві особистої власності належить домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано Богодухівським бюро технічної інвентаризації 07.07.1966 та записано у реєстрову книгу 15, за №2373.
З огляду на лист КП «Центр нерухомості №1», вих. № 517 від 06.08.2024, житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності виданого виконкомом Вільшанської селищної Ради депутатів трудящих від 13.08.1965 на підставі рішення виконкому Вільшанської селищної ради депутатів трудящих №15 від 13.08.1965.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Вільшанської селищної ради за вих. 11-17/343 від 24.06.2019, за відомостями виконавчого комітету Вільшанської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.01.1990.
Постановою державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області від 19.07.2024 за № 1207/02-31 ОСОБА_14 , відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зі слів спадкоємців є сином ОСОБА_3 . Оскільки неможливо встановити факт смерті ОСОБА_3 , місце відкриття спадщини та коло спадкоємців після його смерті, факт реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та факт народження ОСОБА_4 .
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом п.1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п.п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Як зазначив Верховний суд України в постанові від 03 листопада 2021 року у справі за № 691/1237/20 встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими особами, не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов'язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.
Родинні відносини (споріднення) у теорії права - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями "родичі", "родинні стосунки" охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення.
Матеріалами справи підтверджено, що 21.08.1965 Вільшанською селищною радою Дергачівського району Харківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_12 .
У цьому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_1 , позивач у справі, а також ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_2 , який є відповідачем.
Отже, ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_1 , та відповідно, ОСОБА_4 , є їх рідним батьком.
У судовому засіданні установлено, що рідний дідусь позивача - ОСОБА_3 та його рідна бабуся ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі від якого були народжені діти - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 та рідним дідусем позивача, а ОСОБА_5 є його рідною бабусею по батьківській лінії.
Ця обставина наявності родинних відносин між позивачем, як сином ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , сторонами у справі не оспорювалась.
Отже, наведені вище обставини, які встановлені під час розгляду справи, а також письмові докази у сукупності, підтверджують доводи позивача про наявність родинних відносин між ним та ОСОБА_4 , який є його рідним батьком та сином ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 , який є його рідним дідусем, ОСОБА_5 , яка є його рідною бабусею по батьківській лінії.
Встановлення вказаного факту родинних відносин породжує для позивача юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення майнових прав такого, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлені та підтверджені наявними у справі доказами заявлені вимоги, а отже позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності.
Суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, може бути визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статті 1259 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1269 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Судом установлено, що дідусь позивача ОСОБА_3 помер.
На час своєї смерті, ОСОБА_3 був зареєстрований за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (вісім) який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної Ради депутатів трудящих Дергачівського району Харківської області від 13 серпня 1965 року на підставі рішення виконкому Вільшанської селищної ради депутатів трудящих від 13 серпня 1965 року за № 15, право власності зареєстровано Богодухівським бюро технічної інвентаризації 07.07.1966 та записано у реєстрову книгу №15 за реєстровим № 2373.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 .
За свого життя дідусь позивача ОСОБА_3 заповіт не складав.
В даному випадку спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 01 січня 2004 року та продовжують існувати у даний момент.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Отже, до цих спірних правовідносин мають застосовуватися положення ЦК УРСР.
У відповідності до ст. ст. 524, 525 УСРС, які діяли на момент смерті, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Дії, що свідчать про прийняття спадщини встановлено ст. 549 ЦК УРСР. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володінняспадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцемвідкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСРу першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкоємця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Тобто, спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 є його переживша дружина, та бабуся позивача ОСОБА_5 , а також його син ОСОБА_4 які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але свідоцтва про право на спадщину за законом не отримали.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 79 років померла бабуся позивача ОСОБА_5 .
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 є її син - ОСОБА_4 . Інших спадкоємців немає.
За свого життя бабуся позивача ОСОБА_5 заповіт не складала.
Тобто, ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом, після смерті - ОСОБА_5 , так як він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Отже, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є їх син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але свідоцтва про право на спадщину за законом не отримував.
ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 70 років помер батько позивача ОСОБА_4 .
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1268 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Матеріали справи свідчать про те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги є його дружина ОСОБА_9 та діти: сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина нажитловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкодавець ОСОБА_4 на час відкриття спадщини був зареєстрований разом зі спадкоємцями за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_9 , а також ОСОБА_1 , постійно проживали та були зареєстровані за однією адресою разом з померлим - ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 80 років померла матір позивача ОСОБА_9 .
За свого життя ОСОБА_9 заповіт не складала.
Відповідно до відомостей довідки, виданої Солоницівською селищною радою № 390 від 18.11.2020, ОСОБА_1 , 1969 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18.11.2022 зареєстрований один.
Отже, ОСОБА_1 прийняв спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно матеріалів справи, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маслій А.О. заведено спадкову справу № 12/2011 у матеріалах якої є заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 19.01.2011 про прийняття спадщини та заява ОСОБА_15 від 19.01.2011 про відмову від прийняття спадщини.
ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області від 19.07.2024 за № 1207/02-31 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зі слів спадкоємців є сином ОСОБА_3 . Оскільки неможливо встановити факт смерті ОСОБА_3 , місце відкриття спадщини та коло спадкоємців після його смерті, факт реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та факт народження ОСОБА_4 .
Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позовні вимоги, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позивач, як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_4 , правомірно набуває право власності на вказане домоволодіння, в порядку спадкування за законом.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який є його дідусем по батьківській лінії, а саме, що його батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 та який був народжений ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами: літ «А-1», загальною площею 62,9 м2, житловою площею 39,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ,
третя особа: Солоницівська селищна рада, місцезнаходження: 62368, Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Визволителів, буд. 6, ідентифікаційний код 04398821.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року.
Суддя Є. А. Болибок