Справа № 611/53/22
Провадження 1-в/611/32/24
04 грудня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
начальника Ізюмського РС № 1 філії ДУ «Центр пробації» - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Барвінкове подання начальника Ізюмського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» вироку Барвінківського районного суду Харківської області від 07 липня 2023 року у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іллічівка Барвінківського району Харківської області, громадянки України, непрацюючої, не заміжньої, перебуваючої в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ,
25 жовтня 2024 року до Барвінківського районного суду Харківської області надійшло подання Ізюмського районного сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" (далі Ізюмський РС №1 ФДУ "Центр пробації") про застосування до засудженої ОСОБА_5 норм Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024 та приведення вироку, щодо останньої до вимог вказаного закону.
Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 засуджена вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 07.07.2024 за ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань призначено остаточне покарання у виді 4-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із покладення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення.
Вищенаведене стало підставою для звернення Ізюмського РС №1 ФДУ "Центр пробації" до суду з цим поданням.
Начальник органу пробації просила задовольнити подання.
Прокурор підтримала подання та просила його задовольнити.
Засуджена в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглядати подання за її відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 07 липня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання у виді 4-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки із покладення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирок набрав законної сили 07.08.2023. Сума матеріальної шкоди за цим вироком становить: за ч. 3 ст. 185 ККУ- 1050 грн, за ч. 1 ст. 190 ККУ - 1833 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. 169.1.1 п. 169.1 ст.1 69 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку від 07.07.2023 вбачається, що кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 3 ст.185 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, які ОСОБА_5 вчинила, заподіяна матеріальна шкода 1050 грн. і 1833 грн.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. ст. 185, 190 КК України, становив 2481 грн (1240,5*2=2481).
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,
Подання Ізюмського районного сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку стосовно ОСОБА_5 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від покарань, призначених вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 07.07.2023 за ч. 3 ст.185 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Важати ОСОБА_5 засудженою за вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 07.07.2023 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців та на підставі ст. 75 КК України, звільненою від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки та покладенням обов'язків, відповідно до п.п.1,2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженою в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1