Справа № 569/23612/24
09 грудня 2024 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Першко О.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
04 грудня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Добродій О.М., звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить: розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 05 березня 2016 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 223; малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1
05 грудня 2024 року позовна заява передана на розгляд судді.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, так як вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Позивачем заявлено дві позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Судовий збір сплачено за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, яку представник позивача долучив до матеріалів справи.
Таким чином, позивачу слід доплатити судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру про визначення місця проживання дитини в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Окрім того, суддя зауважує, що у позовній заяві представник позивача вказує, що на даний час не вирішується питання про визначення місця проживання дитини, оскільки між сторонами відсутній спір щодо проживання їхнього сина і такий позов сторони не пред'являли. Залишення дитини проживати разом із матір'ю не свідчить про вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, оскільки суд лише констатує з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки сторонами не заперечується, що після припинення шлюбних відносин дитина залишиться проживати з позивачем.
З приводу вказаного, слід зазначити, що відповідно до ч. 2-4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумачення ст. 160 і 161 СК України свідчить, що сторони не позбавлені права врегулювати питання про місце проживання дитини, про зміну місця її проживання тощо за домовленістю між собою. Водночас, судом визначається місце проживання дитини лише у випадку недосягнення згоди між батьками про місце проживання дитини з одним із них.
Цивільне, в тому числі, сімейне право наразі не містить інституту «залишення дитини на проживання з одним із батьків» у разі розірвання шлюбу судом. Розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в разі відповідного спору є самостійними, окремими предметами, які можуть розглядатися та вирішуватися як в одному, так і в різних процесах.
Визначення місця проживання дитини, яка не досягла чотирнадцяти років, має саме договірну природу, яка відображає відповідні права батьків дитини і власне самої дитини. За відсутності спору щодо місця проживання дитини після розірвання шлюбу (спору про право, необхідності захисту права), тобто, за фактичної наявності щодо цього згоди батьків дитини, а в разі потреби також і згоди дитини, відсутні підстави для цивільного процесу щодо «залишення дитини на проживання з одним із батьків» у разі розірвання шлюбу як такого, а відтак і підстави для вирішення такого питання судом, для ухвалення ним відповідного рішення.
За змістом положень, зокрема, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 8, 18, 161 СК України, ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його шляхом пред'явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір'ю щодо місця проживання малолітньої дитини, коли батько і мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Відсутність спору про право цивільне, в тому числі, таке, що виникає із сімейних правовідносин (відсутність предмета спору та фактичних підстав для пред'явлення позову), виключає наявність підстав для провадження в цивільній справі.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали, а саме долучити до позовної заяви документ, що підтверджує доплату судового збору за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/sud1715/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.О. Першко