Дата документу 02.12.2024Справа № 554/11962/24
Провадження № 1-кс/554/11225/2024
02 грудня 2024 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю представника заявника- адвоката- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 , якій діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
31 жовтня 2024 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу ( з діслокацією у м. Полтаві ) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві ОСОБА_5 від 19.10.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024172030000077, внесеному до ЄРДР 05.07.2024 року за ч. 2 ст. 384 КК України.
В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що постановою слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_5 від 19.10.2024 року було відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 42024172030000077.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що на думку слідчого, не вбачається жодного належного обґрунтування, що кримінальними правопорушеннями ОСОБА_4 було завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також докази, які б підтверджували відповідні обставини.
ОСОБА_4 не згоден із вказаною постановою від 19.10.2024 року, вважає її незаконною, винесеною із істотним порушенням вимог КПК України та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на думку заявника, проведення його допиту в межах даного кримінального провадження безпосередньо вплине на повне, всебічне та об'єктивне дослідження обставин кримінального провадження, встановлення часу, місця, способу та інших обставин кримінального правопорушення, винних осіб у цьому.
Адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав в судовому засіданні.
Слідчій в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши суть скарги та дослідивши долучені до неї матеріали, заслухавши думку адвоката, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Як слідує зі змісту поданої скарги, заявник ОСОБА_4 просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 42024172030000077 від 05.07.2024 р. Клопотання обгрунтував тим, що проведеним незаконним обшуком йому завдано моральної шкоди.
19.10. 2024 року постановою слідчого першого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_5 було відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 42024172030000077, внесене до ЄРДР 05.07.2024 року за ч. 2 ст. 384 КК України.
Установлено і це вбачається із представлених суду документів, що на даний час в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 42024172030000077, внесене до ЄРДР 05.07.2024 року за ч. 2 ст. 384 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Частиною 5 статті 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, чинний КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України.
«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч.1 ст. 55 КПК України (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Отже, законодавцем чітко визначено статус потерпілого у кримінальному провадженні та визначено момент виникнення прав та обов'язків потерпілого.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, заявником ОСОБА_4 до скарги не надано будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили, що на момент звернення із заявами про вчинення кримінального правопорушення йому дійсно завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, як це передбачено ч.1 ст. 55 КПК України.
Заявником не зазначено, в чому полягає спричинена йому шкода, а також не надано до суду жодного підтвердження таких аргументів, що засвідчували б очевидні ознаки спричинення йому шкоди, імовірних душевних страждань, переживань або фізичних страждань тощо, в розумінні положень ч.1 ст. 55 КПК України. Такі відомості відсутній на момент розгляду скарги.
На даний час взагалі не встановлено даних про те, що проведений обшук є незаконним і в діях працівників поліції є склад кримінального правопорушення, тому визнання ОСОБА_4 потерпілим є передчасним.
Окрім цього, зважаючи на відомості про кримінальне правопорушення, які внесені до ЄРДР за відповідною заявою, заявником не наведено конкретних фактів та достатніх даних щодо заподіяння йому шкоди нібито кримінальними правопорушеннями, що є обов'язковою передумовою для визнання особи потерпілою, а відтак, відсутні законні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене, а також обставини, які зазначені ОСОБА_4 щодо залучення його до кримінального провадження як потерпілого, та надані у судовому засіданні пояснення адвоката, то останній на даний час в силу положень ст. 55 КПК України не є потерпілим у кримінальному провадженні.
Отже, набуття особою статусу потерпілого за відсутності встановленого обґрунтованого підтвердження завданої шкоди, на даному етапі досудового розслідування є необґрунтованим та передчасним. Сама по собі незгода заявника із процесуальними рішеннями та діями слідчого у кримінальній справі не свідчить про набуття статусу потерпілого в ініційованому ним кримінальному провадженні.
Досудове розслідування кримінального провадження № 42024172030000077 від 05.07.2024 р. за ч. 2 ст. 384 КК України на даний час триває.
За змістом ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя дійшов до переконання, що вона винесена правомірно, із дотриманням положень ст. 110 КПК України в частині зазначення змісту обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування, навівши достатньо вагомі підстави та мотиви для такого рішення з посиланням на положення КПК України.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, його прийняттю передувало проведення аналізу обставин провадження, які мають значення для правильного вирішення вимог заявлених клопотань, а викладені у ньому висновки є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, постанова слідчого в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, позаяк належних і допустимих доказів протилежного суду не представлено.
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що вказаним процесуальним рішенням слідчого щодо відмови у визнанні потерпілим не порушено гарантій заявника щодо рівності прав, як учасника кримінального провадження, та на реалізацію своїх процесуальних прав на розгляд його звернень тощо.
Разом із тим, у подальшому заявник, як учасник кримінального провадження, наділений відповідним обсягом процесуальних прав, не позбавлений можливості реалізувати їх у порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 22, 24, 55, 110, 220, 303-309, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 , якій діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування постанови від 19.10.2024 р. слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024172030000077 від 05.07.2024 р. - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 04.12.2024 р.
Слідчий суддя: ОСОБА_1