Дата документу 04.12.2024Справа № 643/8477/16-ц
Провадження № 2/554/620/2024
04 грудня 2024 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
представник позивача: адвокат Гончарук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В липні 2016 року позивач ПАТ КБ «Правекс Банк» звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 13 423,99 доларів США з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, з яких: кредит - 11 195,81 доларів США; проценти - 1 927,50 доларів США; суму заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів у розмірі 7 517,66 грн., а також судовий збір у розмірі 5 034,44 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 10.04.2007 року ОСОБА_1 уклала з АКБ «Правекс Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс Банк», кредитний договір №12006-046/07Р.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитор зобов'язався надати позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в 55 100,00 доларів США у розмірі на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути (погасити) кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Згідно п.1.2 Кредитного договору, кредит надається строком до 10.04.2023 року.
За період користування кредитними коштами позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором в повному обсязі не погашена.
Відповідач допустив порушення своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а тому, згідно розрахунку заборгованості, станом на 01.06.2016 року за позичальником обліковується заборгованість в сумі 13 423,99 доларів США, яка складається з: суми кредиту - 11 195,81 доларів США; суми відсотків - 1 927,50 доларів США; суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 300,68 доларів США, що еквівалентно 7 517,66 грн.
В забезпечення виконання зобов'язання був укладений договір іпотеки №№12006-046/07Р від 11.04.2007 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором 11.04.2007 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ КБ «Правекс Банк» договір поруки №12006-046/07Р.
Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є солідарними боржниками по відношенню до ПАТ КБ «Правекс Банк». Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту; процентів, нарахованих кредитором за користування кредитом; комісії; штрафні санкції та інші можливі платежі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2016 року відкрито провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду.
Представник відповідачів надав до суду заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначив, що ПАТ КБ «Правекс Банк» не надав жодного доказу у вигляді первинних бухгалтерських документів, що позичальник отримав кошти, згідно з кредитним договором, та сплачував їх.
З відповіді НБУ випливає, що ОСОБА_1 не має простроченої заборгованості перед ПАТ КБ «Правекс Банк». Тобто, враховуючи п.9.8 Договору, щодо зобов'язань банку подавати інформацію до НБУ, та відповідь НБУ від 27.04.2016 року доводить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Правекс Банк» (т.1 а.с.70-73).
Представник відповідачів надав до суду заперечення щодо вимог банку до поручителя, в яких просить відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Зазначив, що згідно п.4.4.Договору, строк настання основного зобов'язання, користування кредитними коштами, закінчився 20.04.2014 року. Як слідство банк пропустив строк пред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня нового строку закінчення договору, а саме з 21.04.2014 року до 21.10.2014 року. Тобто, порука ОСОБА_2 по кредитному договору №12006-046/07Р від 10.04.2007 року припинилася 21.10.2014 року. Як слідство, претензії банку до поручителя ОСОБА_2 - безпідставні (т.1 а.с.78-80).
Відповідно до доповнення до заперечень представника відповідачів, відповідачі стверджують, що банк під виглядом кредитного договору надав ОСОБА_1 безпроцентну позику у вигляді переказу, який ОСОБА_1 повернула у повному обсязі. Загальна переплата за отримані кошти, якщо це були долари США, дорівнює 18 239,33 доларів США. Вважає, що грошові зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Правекс Банк» по кредитному договору №12006-046/07Р від 10.04.2007 року виконані у повному обсязі (т.2 а.с.6-11).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.11.2016 року зупинено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до набрання законної сили судовим рішенням Московського районного суду м.Харкова по цивільній справі №643/13008/16-ц/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.
Ухвалою Октябрського районногой суду м. Полтави від 02.02.2023 року цивільну справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 05.06.2024 року поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 04.12.2024 року змінено назву позивача по справі Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» на Акціонерного товариства «Правекс Банк».
Ухвалою суду від 04.12.2024 року заяву представника відповідача адвоката Ременцової А.В. про направлення справи за позовом ПАТ КБ «Правекс Банк» до Московського районного суду м. Харкова за підсудністю - залишено без задоволення.
Представник позивача - адвокат Гончарук А.М. в судовому засіданні позов підтримала, просила вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві. Зазначила, що відповідачу до 2023 року надавався споживчий кредит на придбання квартири, заборгованість не сплачена. 14.03.2014 року було здійснено останній платіж. Документів про звернення до відповідачів про дострокове погашення кредиту немає.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду неодноразово не з'являлися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів. При цьому, суд зазначає, що з червня 2024 року відповідачі жодного разу до суду не з'явилися, разом із представником надсилали заяви про відкладення розгляду справи з різних причин.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання.
З урахуванням матеріалів цивільної справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторони відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.04.2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 укладений договір №12006-046/07Р, за умовами якого позичальнику надано кредит на суму 55 100,00 доларів США , зі сплатою процентів у розмірі 11,99 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту - 10.04.2023 року.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у іноземній валюті на загальну суму 55 100,00 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог підпункту 6.1.14 цього договору.
Шляхом підписання цього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або сплатою відсотків за користування кредитом, строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 даного договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника (пункт 4.4 кредитного договору).
Відповідно до підпункту 7.1.4 кредитного договору у випадку виникнення подій, зазначених у пунктах 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 даного договору, банк має право достроково стягнути заборгованість у повному обсязі за рахунок переданого в іпотеку майна або звернути стягнення на грошові кошти та майно, що належать позичальнику.
Згідно з пунктом 4.1 договору позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 287 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця.
В забезпечення виконання зобов'язання був укладений договір іпотеки №12006-046/07Р від 11.04.2007 року (т.1а.с.13-15).
Згідно вказаного договору іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку іпотекодержателю ПАТ КБ «Правекс Банк» належне їй на праві власності нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2007 року: квартиру АДРЕСА_1 .
У забезпечення виконання позичальником вимог за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки №12006-046/07Р від 10.04.2007 року, за умовами якого вона взяла на себе зобов'язання відповідати за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору (т.1 а.с.16-17).
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 - позичальника за кредитним договором від 10.04.2007 року №12006-046/07Р та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 10 квітня 2023 року у розмірі 55 100,00 доларів США та будь-якого збільшення суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 кредитом користувалася, але не виконувала належним чином грошові зобов'язання за кредитним договором. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість позичальника станом на 01.06.2016 року становить 13 423,99 доларів США, яка складається з: суми кредиту - 11 195,81 доларів США; суми відсотків - 1 927,50 доларів США; суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 300,68 доларів США, що еквівалентно 7 517,66 грн.
Між сторонами виникли правовідносини щодо стягнення заборгованості за наданим споживчим кредитом.
Також встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 14.03.2014 року (т.1 а.с.5-8).
Позичальник у період з травня 2007 року до березня 2014 року здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються приписи законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту на придбання житла не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Судом встановлено, що 10.04.2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №12006-046/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на суму 55 100 доларів США для споживчих цілей, а також для оплати страхових платежів.
Ураховуючи, що спірний кредитний договір є споживчим, а позов про дострокове стягнення заборгованості за ним поданий у липні 2016 року, позивач мав виконати обов'язок щодо обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту на придбання житла, встановлений частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній до 10 червня 2017 року.
Водночас, як установлено судом, позивач не направляв позичальнику досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та не повідомляв відповідачів про припинення кредитного договору.
З огляду на наведене, суд вважає, що оскільки банк не дотримався обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а саме не направив відповідачам вимогу про таке погашення кредиту до моменту звернення до суду із цим позовом, то правові підстави для дострокового стягнення із відповідача ОСОБА_1 усієї суми кредиту, відсотків та пені відсутні.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року по справі № 658/4072/15-ц, провадження № 61-1494св23.
Доводи банку з посиланням на зміст пункту 4.4 кредитного договору, наведеного не спростовують, а тому відхиляються.
Суд враховує, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив суд стягнути розмір заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 у солідарному порядку.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у законі було передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги).
Згідно з пунктом 4.1 договору поруки від 10.04.2007 року, сторонами встановлено строк дії поруки, а саме: до 10 квітня 2026 року.
Ураховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості у межах строку дії поруки, а вимоги до позичальника ОСОБА_1 є безпідставними, у задоволенні вимог до поручителя ОСОБА_3 також має бути відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.526,610,625 ЦК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Правекс Банк», місцезнаходження: 01042 м.Київ, вул.Кловський узвіз,9/2, код ЄДРПОУ 14360920;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 09.12.2024 року.
Суддя А.М.Чуванова