06 грудня 2024 року Справа 160/30804/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби. Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
Означені позовні вимоги протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року зазначена вище справа розподілена та 20.11.2024 року передана судді ОСОБА_3
25.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошову допомогу для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби. Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум - про що зобов'язано подати до суду відповідні письмові докази або зазначити про підставу невиконання. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12.12.2024 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
03.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформоване 02.12.2024 року через систему «Електронний суд» клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що спір у даній справі виник у зв'язку з виплатою грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013-2018 роки. Звернення позивача з листом відповідача 13.09.2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. В той же час позивач з цим позовом звернувся до суду лише у листопаді 2024 року. Тобто на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ, але на дату, коли позивач дізнався про порушення свого права на оплату праці, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року). Із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату. з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року. У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, які були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього, закінчується строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору, Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не положення пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право - у межах строку - звернутися до суду з позовом щодо невиплати індексації за спірний період. Як вже зазначалось, з позовом позивач звернувся до суду у листопаді 2024 року, тобто понад через рік після того, як припинено дію карантину на всій території України, тоді як останнім днем строку звернення до суду (з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України) є 02.10.2023 року. Відтак представник відповідача вважає, що позивачем було пропущено строки для звернення до суду з цим позовом без поважних причин.
Розглядаючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).
В той же час суд зазначає, що як убачається із матеріалів позовної заяви, позивач звертається до суду як особа, яка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 з 07.06.2008 року по 28.08.2024 року, яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою. При цьому спір між сторонами виник через невиплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Так, частиною 2 ст.233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022 року, було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.233 КЗпП, в редакції від 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).
Тобто, з 19.07.2022 трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду щодо стягнення належної заробітної плати, а саме встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Предмет спору у даній справі, охоплюється періодом до 19.07.2022.
Таким чином, до позовних вимог щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди застосовуються норми ст.233 КЗпП, редакція якої передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а з 19.07.2022 в редакції якою право на звернення до суду, обмежене тримісячним строком.
Водночас відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічна правові позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 26.10.2023 року у справі №380/653/23:
«…Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Отже, до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати строки звернення, визначені нормами КАС України (статті 122).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була звільнена 05 жовтня 2022 року і саме цього дня з отриманих документів з питань грошового забезпечення позивачка дізналась, що їй не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби. Указана обставина не оспорюється відповідачем…».
У нашому випадку, з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся з позовними вимогами щодо визнання дій протиправними військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів - без обмеження будь-яким строком.
Тому, оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022 року, строк звернення до суду позивачем із даною позовною заявою не пропущено.
З огляду на зазначене, доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.
Беручи до уваги вищенаведене, відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху - відмовити повністю.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник