Справа № 295/7034/24
09 грудня 2024 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 25.08.2011, яка станом на 16.04.2024 становить 62018,38 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.
Свої вимоги аргументує тим, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість у загальному розмірі 62018,38 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13080,96 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 48587,42 грн та пені у розмірі 350,00 грн.
Ухвалою суду від 25.06.2024 провадження у даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У визначений ухвалою суду строк для подання відзиву відповідач відзив на позовну заяву на адресу суду не подала; вказану ухвалу та копію позову з доданими до нього документами отримала особисто, що підтверджується відстеженням поштових відправлень згідно трекінгів АТ «Укрпошта» (а.с. 88-89). Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідач звернулася до АТ КБ «Приват Банк» (далі банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву від 25.08.2011 та приєдналася до умов та правил надання банківських послуг, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с. 23).
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшувався до 15200,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 19-22).
Після отримання картки відповідач здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.
Представник позивача зазначив, що станом на 16.04.2024 заборгованість за кредитним договором становить 68208,86 грн, з яких 13080,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48587,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками та 350,00 грн - нарахована пеня.
Однак, у зв'язку з тим, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець вимагає повернення від відповідача заборгованості у меншому розмірі.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 16.04.2024 заборгованість за таким договором становить 62018, 38 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 13080, 96 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 48587, 42 грн та пені у розмірі 350, 00 грн (а.с. 11).
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами та нараховану пеню.
У випадку несплати мінімального платежу заборгованість, яка не погашена Клієнтом в термін (строк), установлений кредитним договором переходить в прострочені боргові зобов'язання. В подальшому прострочені боргові зобов'язання додаються до мінімального платежу, який Боржник має сплатити в наступному Платіжному періоді.
Тобто, заборгованість за простроченими відсотками - це нараховані відсотки за кредит, які не було сплачено боржником в попередніх платіжних періодах. Фактично кожного Платіжного періоду у випадку несвоєчасної сплати мінімального платежу відбувається перенесення поточної заборгованості в прострочену.
У виписці за договором за період з 01.12.2012 по 18.04.2024 відображено Банком всі операції по картковому рахунку відповідача та відображено перенесення відсотків за кредит на прострочені відсотки (а.с. 19-22).
Контррозрахунок відсотків відповідачем суду у матеріалах цієї справи не наданий, вказаний розрахунок відсотків банку належними, допустимими доказами зі сторони відповідача у цій справі не спростований.
Стягнення прострочених відсотків не є окремим видом нарахування, а є лише відсотками за користування кредитом, які мав би сплатити боржник в попередніх розрахункових періодах, однак не сплатив.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Так, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Позивач, надавши відповідачеві грошові кошти, виконав свої зобов'язання за кредитним договором, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконує свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, від виконання яких ОСОБА_1 у добровільному порядку ухиляється, призвело до порушення прав Банку, як кредитора, тому порушене право підлягає захисту в судовому порядку шляхом задоволення позову Банку до відповідача у цій справі у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки право позивача як кредитодавця на своєчасне отримання позичених сум на умовах і в строки, що обумовлені кредитними договорами, які були підписані позичальником, є порушеним, то суд приходить до висновку, що воно підлягає відновленню шляхом стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за такими договорами у вищезазначеному розмірі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь судовий збір у розмірі 2422,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 25.08.2011, яка станом на 16.04.2024 становить 62018,38 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13080,96 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 48587,42 грн та пені у розмірі 350,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя О. М. Дубовік