Справа № 161/11400/24
09 грудня 2024 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
12.07.2024 з Луцького міськрайонного суду Волинської області до Житомирського районного суду Житомирської області надійшла вказана цивільна справа для розгляду за підсудністю.
Представник позивача звернувся з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №333972-КС-001 від 17.06.2021 в розмірі 55398, 22 грн та судові витрати.
В обґрунтування вимог вказано, що 17.06.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №333972-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес позика» 17.06.2021 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №333972-КС-001 про надання кредиту.
17.06.2021 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №333972-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4408, який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 17.06.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №333972-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,08188956 процентів за кожен день користування кредитом.
Як зазначено у позові, ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за кредитним договором №333972-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором №333972-КС-001, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 08.06.2024 утворилась заборгованість за договором №333972-КС-001 про надання кредиту в розмірі 55398,22 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 33322, 52 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2075,70 грн.
Ухвалою суду від 23.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про те чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я відповідача; інформацію про рух коштів (виписку) по такій банківській картці за період з 17.06.2021 по 02.12.2021 включно (а.с. 62-63).
23.08.2024 судом отримано інформацію від АТ КБ «Приватбанк», з якої вбачається, що картка № НОМЕР_1 дійсно належить ОСОБА_1 , надано інформацію про рух коштів (виписку) по такій банківській картці за період - 17.06.2021 по 02.12.2021 включно.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак такі документи повернулися до суду неврученими адресату (а.с. 74-73).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Приписи частин першої та третьої ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною третьою ст. 207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно з частиною другою ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 та частиною першою ст. 612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За положеннями ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ТОВ «Бізнес Позика» 17.06.2021 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №333972-КС-001 про надання кредиту (а.с. 21).
17.06.2021 ОСОБА_1 прийнято (акцептовано) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №333972-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 19).
17.06.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №333972-КС-001 про надання кредиту (а.с. 20).
Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 20000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надано кредит 24 тижні. Процентна ставка: в день 1,08188956, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 3000,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 20000,00 грн. Термін дії договору: до 02.12.2021. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 50040,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 7357,17 процентів.
Сторони в п. 3 договору кредиту погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів випискою АТ КБ «Приватбанк» за договором за період з 17.06.2021 по 02.12.2021 (а.с. 69-70).
Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 відкрито картку № НОМЕР_1 . З наданої банком виписки за договором вбачається, що 17.06.2021 на рахунок відповідача було зараховано переказ в сумі 20000,00 грн (а.с. 70).
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів, станом на 08.06.2024 за ним рахується заборгованість на загальну суму 55398,22 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 33322,52 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2075,70 грн, що підтверджується довідкою про стан заборгованості (а. с. 18).
На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором, доведено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості і порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, Закону України "Про електронну комерцію", суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №333972-КС-001 від 17.06.2021 про надання кредиту, яка станом на 08.06.2024 становить 55398,22 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 33322,52 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2075,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в сумі 3917,59 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя О. М. Дубовік