Справа № 275/1061/24
09 грудня 2024 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Миколайчука П.В.,
із секретарем судового засідання - Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
17.09.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання мвлолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог вказала, що сторони перебувають у шлюбі і є батьками ОСОБА_3 , 30.08.2023, яка проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі у задоволенні матеріальних потреб дитини, хоча має обов'язок та можливість утримувати дитину. Враховуючи вказане, просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.09.2024 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомлений належними чином в порядку до п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, шляхом надсилання судової повістки на зареєстровану адресу проживання, яка повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та за зазначеним номером мобільного зв'язку. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно п. 1 ч.3 ст.223 та ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від серії НОМЕР_1 (а.с.5).
18.10.2022 Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 1739, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 4)
Згідно довідки про осклад сім'ї від 16.09.2024 № 134, позивачка ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.6).
Інших доказів суду не надано, з клопотанням про їх витребування сторони не звертались.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно частин 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).
Згідно вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2563 гривні.
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Оскільки дитина від шлюбу проживає з позивачкою, остання як її мати має право на стягнення аліментів. Добровільно сторони не вирішили питання сплати аліментів, тому позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду та просить їх стягувати у частці від доходу батька.
Відповідач за віком є працездатним, відсутні відомості, що він є особою з інвалідністю чи має інших утриманців, суду відповідач не спростував доводів щодо можливості сплати аліментів у розмірі 1/4 частини від свого доходу.
Підсумовуючи викладене вище, призначаючи розмір аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує потребу позивача у матеріальній допомозі на утримання дитини, відомості про матеріальне становище відповідача, а також беручи до уваги рівний обов'язок обох батьків брати участь в утриманні дітей, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утриманні неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
За встановлених обставин справи, суд вважає вказаний розмір аліментів, стягуваних з одного з батьків, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, підстав для інших висновків суду не надано.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду підлягає до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч.1 ст.191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову - з 17.09.2024.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом, а відповідач від сплати судового збору під час розгляду даної справи не звільнений, то на підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.180, 181,182,183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3,4,10,12,13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 288, 289, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Брусилівський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Реквізити сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя П.В. Миколайчук