справа № 274/6767/24
провадження № 2/0274/1651/24
Рішення
Іменем України
05.12.2024 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бердичівський відділ держаної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту -
22.08.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить звільнити з-під арешту будинок АДРЕСА_1 , який накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердичівського управління юстиції у виконавчому провадженні №10755966 від 02.02.2009.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , який був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , вона є єдиним спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_3 . Під час спілкування з нотаріусом вона дізналася, що на спадкове майно накладено арешт. 18.06.2024 року вона звернулася до Бердичівського відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту на зазначений вище будинок.
Відповідно до листа з Бердичівського ВДВС від 19.06.2024 року за № 109661, на виконанні у Бердичівському відділі державної виконавчої служби у Бердичівському районні Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження № 10755966 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-367 від 08.01.2009 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_4 20000 грн шкоди на користь ОСОБА_2 . 02.02.2009 року державним виконавцем Бердичівського МРУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону відчуження усього належного боржникові рухомого та нерухомого майна в рамках виконавчого провадження ВП № 10755966 та внесено відомості про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна номер запису про обтяження 8420453. 25.05.2009 року державним виконавцем Бердичівського МРУЮ було завершене дане виконавче провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Норма вищевказаної статті, як наслідок повернення виконавчого документу стягувачу, не передбачає винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту з майна боржника. Матеріали виконавчого провадження ВП №10755966 знищено за закінченням терміну зберігання. Згідно перевірки даних АСВП на повторне виконання вказаний виконавчий документ не пред'являвся.
ОСОБА_4 є її повнолітнім сином, він не є власником, користувачем чи володільцем зазначеного вище будинку.
У зв'язку із накладенням арешту на будинок, вона не має змоги отримати необхідні документи на майно, належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майно.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 04.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху ( а.с. 21-22).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження ( а.с. 34-35).
Ухвалою Бердичівського міськарйонного суду від 13.11.2024 закрито підготовче засідання у справі ( а.с. 50).
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачка заперечила проти задоволення позовних вимог, причини заперечення суду не пояснила.
Представник Бердичівського відділу держаної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання також не з'явився. 14.11.2024 через систему "Електронний суд" надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.11.2012 (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2024 (а.с. 14).
Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_3 від 11.04.1970 (а.с.10).
Згідно Договору дарування від 19.11.1962 року реєстровий №8661, ОСОБА_3 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11 - 12).
Як вбачається з довідки приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Богатирчука А.М. від 12.08.2024 №501/02-14 ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 (а.с. 17).
Звернувшись до Бердичівського відділу держаної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, позивачка отримала відповідь від 19.06.2024 року за №109661 про те, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, а саме розділ (ВП-спецрозділ) на виконанні у Бердичівському відділі державної виконавчої служби у Бердичівському районні Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження № 10755966 ( ЄДРВП) по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-367 від 08.01.2009 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_4 20000 грн шкоди на користь ОСОБА_2 . 02.02.2009 року державним виконавцем Бердичівського МРУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону відчуження усього належного боржникові рухомого та нерухомого майна в рамках виконавчого провадження ВП № 10755966 (ЄДРВП) та внесено відомості про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна номер запису про обтяження 8420453. 25.05.2009 року державним виконавцем Бердичівського МРУЮ було завершене дане виконавче провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Норма вищевказаної статті, як наслідок повернення виконавчого документу стягувану, не передбачає винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту з майна боржника. Матеріали виконавчого провадження ВП №10755966 знищено за закінченням терміну зберігання, відповідно до пунктів 9.9-9.13 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25 грудня 2008 року строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки. Згідно перевірки даних АСВП на повторне виконання вказаний виконавчий документ не пред'являвся (а.с.16).
Як зазначає в позовні заяві позивачка, ОСОБА_4 , є її повнолітнім сином.
Отже, судом встановлено, що предметом спору у даній справі є будинок АДРЕСА_1 , який перебуває під арештом на підставі постанови державного виконавця Бердичівського МРУЮ про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 02.02.2009 року в рамках виконавчого провадження ВП № 10755966 (ЄДРВП).
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У частині четвертій указаної статті наведені підстави, за яких виконавцем знімається арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження'підлягає примусовому виконанню. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з примусового виконання виконавчого листа № 1-367 від 08.01.2009 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_4 20000 грн шкоди на користь ОСОБА_2 накладено арешт на майно ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .
Матеріали виконавчого провадження ВП №10755966 знищено за закінченням терміну зберігання.
Згідно перевірки даних АСВП на повторне виконання вказаний виконавчий документ не пред'являвся.
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції України та Конвенції.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд дійшов висновку, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,211,258,263-265,354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бердичівський відділ держаної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту задовольнити.
Зняти арешт з будинку АДРЕСА_1 , який накладено постановою АА № 113896 02.02.2009 року ст. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні №10755966, реєстраційний номер обтяження 8420453.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2024 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко