Справа № 196/1601/24
№ провадження 2/196/499/2024
09.12.2024 смт Царичанка
Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Костюков Д.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ ФОП ОСОБА_2 №10-к від 31.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді продавця консультанта ФОП ОСОБА_2 з 01.11.2024; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 листопада 2024 року до дати постановлення рішення із розрахунку середньоденного заробітку 374,42 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за жовтень 2024 року та компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки за 24 календарні дні (два роки за період роботи з 02.11.2022 року по 31.10.2024 року); стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01 листопада 2024 року до дати постановлення рішення із розрахунку середньоденного заробітку 374,42 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Так, відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позовпідлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У порушення зазначених вимог позивачкою не зазначена ціна позову та не наведений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як зазначено вище, позивачка, звертаючись з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, крім вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України.
У позовній заяві позивачка посилається на положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого вона звільнена від сплати судового збору.
Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а також з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19, й у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки він входить до структури заробітної плати.
Таким чином, зважаючи на положення ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачка звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору не поширюється.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19.
Таким чином позивачкою за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплаті судовий збір.
Такі ж висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 08 квітня 2022 року у справі № 757/11686/20-ц, провадження № 61-2857ск22 та від 25 квітня 2022 року у справі №142/616/18, провадження № 61-3059ск22.
Щодо зазначення у позовній заяві про звільнення позивачки від сплати судового збору суд зауважує, що підлягає сплаті судовий збір не за позовні вимоги щодо поновлення на роботі, стягнення несплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а за позовну вимогу щодо стягнення відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в порядку ст.117 КЗпП України, яке не входить до структури заробітної плати.
Згідно ставок судового збору, встановлених ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 1 211,20 грн. або надати документи, що підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За вказаних обставин позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачці необхідно надати строк для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -? залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков