Справа № 214/8303/24
2/214/4532/24
Іменем України
06 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - Чернової Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу № 214/8303/24 за позовною заявою Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ - БАНК», інтереси якого представляє ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
ОСОБА_1 , діючи в інтересах АТ «АКЦЕНТ - БАНК», 03.09.2024 року звернувся до суду засобами поштового зв'язку «Укрпошта» із позовною заявою, (зареєстрована судом 23.09.2024 року за вх. №23967), в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ - БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.09.2024 року у розмірі 11966,77 грн. станом на 03.09.2024 року, яка складається з: 8997,77 грн. - заборгованість за кредитом; 2969,00 грн. - заборгованість по відсоткам; стягнути судові витрати у розмірі 3028, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.09.2023 року ОСОБА_2 (далі -відповідач) приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору в цілому. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 03.09.2024 року має заборгованість - 11 966,77 грн., яка складається з наступного: 8997,77 грн. - заборгованість за кредитом; 2969,00 грн. - заборгованість по відсоткам. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк». Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. У зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 07.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.54-55).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подавав. Причини неявки суду не відомі.
Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та вважає за необхідне вирішити спір по суті, не відкладаючи розгляду справи, враховуючи категорію справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.09.2024 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, укладають між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. Також відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на банківському сайті www.а-bank.ua, що підтверджується підписом відповідача у заяві.Відповідно до умов укладеного договору, АТ «А-БАНК» надало останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8).
До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщених на офіційному веб-сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі та Тарифи по карткам «Зелена», які не містять підпису ОСОБА_2 (а.с. 28-31).
Довідкою за картами, виданою головою правління АТ «А-БАНК» ОСОБА_3 б/н та дати, підтверджується, що за укладеним кредитним договором відповідачу ОСОБА_2 , було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2030 року, № НОМЕР_5 строком дії до грудня 2031 року (а.с.20).
Довідкою за лімітами, виданою головою правління АТ «А-БАНК» ОСОБА_3 б/н та дати, підтверджується, що кредитний ліміт на вказану платіжну картку було встановлено: 03.09.2023 року в сумі 9000,00 грн. (встановлення); 03.09.2023 року в сумі 9000,00 грн. (збільшення); 03.09.2023 року в сумі 9000,00 (збільшення);
Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджений доданою до матеріалів справи випискою по картці відповідача за період з 03.09.2023 по 01.09.2024 (а.с. 13-19).
Станом на 03.09.2024 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед АТ «АКЦЕНТ-БАНК» за кредитним договором №б/н від 03.09.2023, яка становить 11 966,77 грн. (одинадцять тисяч дев'ятьсот шіст десят шістьгривень сімдесят сім копійок.), яка складається з: 8997,77 грн., - заборгованість за кредитом; 2969 грн. - заборгованість по відсоткам, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 7).
Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за кредитом (тіло) - 11966,77 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2969,00 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку та Тарифи, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Натомість, АТ «А-БАНК» не надало суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу кредитної картки, при цьому здійснено нарахування відсотків, виходячи з відсоткової ставки 40,8 % щомісячно, з наданням суду Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та Правила». Довідка за картками містить лише інформацію про видані ОСОБА_2 картки, однак за яким саме типом з кредитних продуктів, що надаються банком, не зазначено.
Так, наданий позивачем Витяг містить лише виклад умов використання кредитної картки « ОСОБА_4 » та не підписаний позичальником. Що стосується тарифів користування картки « ОСОБА_4 » то вона не містить інформації про позичальника, визначені саме для нього умови кредитування, розмір наданого йому кредитного ліміту та актуальність тарифів для ОСОБА_2 з урахуванням дати укладення кредиту та строку кредитування.
Отже, у даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за конкретною ставкою. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «А-БАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ «А-БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві відомостей про тип виданої кредитної картки, розмір процентів за користування кредитом, обсяг відповідальності за порушення своєчасного виконання зобов'язань позичальником, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами 03.09.2023 року містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 03.09.2024 року (розділ 7 паспорту) (а.с.11).
Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (розділ 7 паспорту).
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Анкета-заява 03.09.2023 року, яка підписана відповідачем ОСОБА_2 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на Паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 звертає увагу на те, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2969,00 грн. Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив, а тому суд вирішує спір в межах заявлених вимог.
Разом з тим вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ «А-БАНК» щодо стягнення заборгованості за фактично отриманими та використаними позичальником коштами, які у добровільному порядку АТ «А-БАНК» не повернуті. Так, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, його зміну, активне користування карткою (зняття готівки, переведення коштів між картками, оплата послуг, погашення кредиту тощо), в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань. Так, виписка з банківського рахунку позичальника містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року №578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Таким чином, позивач, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, зарахованого на картковий рахунок із видачею картки позичальникові, виконав свої зобов'язання за кредитним договором, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином та своєчасно не виконував свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 63 374, 74 грн., яку суд вважає доведеною. Наданий АТ «А-БАНК» розрахунок не викликає у суду сумнівів в його правильності в цій частині і не спростований жодними доказами з боку відповідача. Власного розрахунку відповідач суду не надав.
Приходячи до такого висновку, суд зауважує, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ «А-БАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, тому суд погоджується із тим, що АТ «А-БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 8997,77 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позовних вимог (75,18 %), а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2276 грн. 45 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ - БАНК», інтереси якого представляє ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ - БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.09.2023 року станом на 03.09.2024 року в розмірі 8997,77 грн. ( вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень сімдесят сім копійок), яка є заборгованістю за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2276,45 грн. (дві тисячі двісті сімдесят шість гривень сорок п'ять копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074.
Відповідач: Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.В. Чернова