Справа № 214/10114/24
6/214/387/24
09 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участі секретаря судового засідання - Чаплига О. О.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_1 , в якій просили замінити сторону стягувача у виконавчих листах по справі №177/1137/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс». В обгрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням від 12.07.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено та Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16972,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. По справі було видано виконавчий лист. У результаті укладення договорів факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Технофінанс» набула права грошової вимоги до ОСОБА_1 , з огляду на що заявник звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому листі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2024, яке набрало законної сили 13.08.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16972,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист.
01.11.2024 року між ТОВ «ФК Фінбуст» та ТОВ «Кредитпромінвест» було укладено договір факторингу №2024-11-1ФБ, відповідно до якого ТОВ «Кредитпромінвест» відступило, а ТОВ «ФК Фінбуст», набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, позичальником за яким є ОСОБА_1
01.11.2024 року між ТОВ «ФК Фінбуст» та ТОВ «Кредитпромінвест» було укладено договір факторингу №01-11-24ФБ, відповідно до якого ТОВ «ФК Фінбуст» відступило, а ТОВ «ФК Ткехнофінанс», набуло право вимоги за договорами кредиту, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
Право грошової вимоги у заявника по даній справі підтверджено також відповідними актами прийому-передачі прав вимог, долученими до кожного з договорів факторингу, копії яких маються в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Питання процесуального правонаступництва врегульоване ч. 1 ст. 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, в яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного строку), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення прав вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, які є фізичною чи юридичною особою і мають вчинити певні дії. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс13 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 № 6-1355/10.
Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
Верховний Суд у постановах від 31.08.2018 року у справі № 2а-3494/11 та від 27.08.2020 року у справі № 804/536/18 зазначив, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений (виконавчий лист) до примусового виконання.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі 2314/6287/12.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
У таких висновках необхідно керуватись принципом обов'язковості виконання судового рішення та тим, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.
Сам факт процесуального правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, можливо замінити сторону стягувача чи боржника у виконавчому листі, при цьому відсутність виконавчого листа не може бути перешкодою у процесуальному правонаступництві, оскільки без процесуального правонаступництва правонаступник у матеріальних правовідносинах позбавлений можливості отримати виконавчий лист га виконання судового рішення та здійснити захист своїх порушених прав шляхом виконання рішення суду.
Аналогічна позиція викладене у Постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 417/7776/12.
Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» про заміну сторони стягувача у виконавчому документі у справі №177/1137/23 є такою, що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 13, 259, 260, 261, 263, 353, 442, 446 ЦПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», боржник: ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.
Замінити у виконавчому листі по справі №177/1137/23 провадження №2/214/1319/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості сторону стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 7, ЄДРПОУ: 43305861) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, оф.207/2, код ЄДРПОУ 43868852).
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя С.І. Сіденко