справа №757/45002/23 Головуючий у І інстанції - Новар Р.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/17000/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: державний нотаріус Шостої Київської нотаріальної контори Митицька Світлана Анатоліївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
установив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: державний нотаріус Шостої Київської нотаріальної контори Митицька С.А. про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
14 грудня 2020 року ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від її імені, подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим була заведена спадкова справа №126/2020.
Проте, постановою державного нотаріуса Шостої Київської нотаріальної контори Мотицької С.А. від 14 грудня 2020 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, що вона не проживала разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та пропустила строк встановлений для прийняття спадщини після смерті матері.
Таким чином, вважає, що передбачений законом строк на прийняття спадщини пропустила у зв'язку з тим, що була юридично не обізнана про обставини успадкування майна.
Просила суд, визначити їй додатковий строк в один місяць для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року у задоволенні зазначеного вище позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що для того щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.
Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Зазначає, що 15 листопада 2023 року від Печерської РДА надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує, щодо задоволення позовних вимог.
У вказаному відзиві суд першої інстанції повідомлено про те, що належним відповідачем у вказаній справі має бути Київська міська рада.
Зазначає, що у відзиві Печерської РДА фактично заявлено клопотання про заміну відповідача.
А враховуючи те, якщо вона помилився відносно обов'язку відповідача, щодо поновлення порушеного права, суд першої інстанції мав би виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити їй право на заміну неналежного відповідача.
Однак у вказаному випадку судом першої інстанції будь-яких дій, щодо роз'яснення права на заміну відповідача вчинено не було.
Просила суд, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , актовий запис №1249 від 24 січня 2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 є рідною матір'ю позивача.
Відповідно до договору міни від 05 травня 1994 року, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
14 грудня 2020 року ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від імені позивача, подала заяву про видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 .
21 лютого 2020 року була заведена спадкова справа №126/2020 щодо майна її матері ОСОБА_2
14 грудня 2020 року постановою державного нотаріуса Шостої Київської нотаріальної контори Мотицької С.А. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, що позивач не проживала разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та пропустила строк встановлений для прийняття спадщини після смерті матері.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява пред'явлена до неналежного відповідача Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 (провадження №61-9953св20) Верховний Суд зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
У постанові від 21 липня 2022 року у справі №662/2401/20 (провадження №61-17108св21) Верховний Суд зазначив, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявами про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. Саме в межах розгляду позову, пред'явленого до спадкоємця, який прийняв спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, і має доводити поважність причин пропуску строку - необізнаність про існування заповіту на його користь, а також обґрунтовувати послідовність своїх дій та поведінки як спадкоємця.
Таким чином, у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_6 зазначила відповідачем Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селиш, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №371/1805, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 02 лютого 2005 року №14/5, Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.
Таким чином, спадкове нерухоме майно знаходиться та розташоване у межах території міста Києва від імені якого діє Київська міська рада, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації є необґрунтованими та безпідставними.
Виходячи з наведеного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Судом першої інстанції зазначено, що позивач не заявляла клопотань про заміну відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Отже,розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України,правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текс постанови складено 09 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба