справа № 372/6245/23 головуючий у суді І інстанції Висоцька Г.В.
провадження № 22-ц/824/12622/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТзОВ «Бізнес Позика» звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив суд:
стягнути з відповідача заборгованість за договором №102928-КС-16 про надання кредиту від 13 вересня 2022 року, що становить 126 147,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 вересня 2022 року між сторонами укладено договір №102928-КС-016 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов договору, товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 51000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів. Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.
15 січня 2024 року представницею відповідача подано до суду відзив, в якому щодо позовних вимог заперечила, зазначила, що надана позивачем анкета клієнта не може бути належним та достовірним доказом внесення/ зазначення своїх персональних даних саме відповідачем, та, як наслідок, належним доказом приналежності йому номера телефону та номеру банківської карти, зазначених позивачем. Позивачем в якості доказу видачу відповідачу кредиту в розмірі 51 000,00 грн. надано довідки про видачу коштів, виданих ТОВ «ФК «Елаєнс». Така довідка не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства. Сторонами у графіку чітко визначено строки повернення кредитних коштів із відповідним частковим зменшенням суми кредиту, банк фактично втратив можливість нарахування процентів на залишок заборгованості по кредиту, що виходить за строк кредитування, погоджений сторонами у графіку. Відповідно не підлягають стягненню проценти за період після 03 січня 2023 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №102928-КС-016 про надання кредиту від 13 вересня 2022 року, що становить 126 755,01 грн., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 40 026,40 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 76 599,04 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 1 129,57 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сікорська Ірина Станіславівна 27 травня 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги мотивувала тим, що наданий позивачем договір не є належним доказом укладення кредитного договору та, що відповідач цей договір підписав, погодився з його умовами, в тому числі, сумою кредиту, строком повернення, розміром процентів.
Також у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за договором №102928-КС-016. При цьому, місцевий суд не надав оцінку тій обставині, що договір не містить реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитних договорів мали бути перераховані кредитні кошти.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви не було надано розрахунок заборгованості, не зазначено детальний розрахунок, який включав би суми щомісячних платежів, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача з огляду на їх неналежність та недопустимість.
Крім того, у відповідності з умовами наданого позивачем і не підписаного відповідачем кредитного договору проценти могли нараховуватися тільки за 24 тижні. Однак позивачем не надано розрахунку та не вказано за який період нараховано проценти по договору, відповідно відповідач позбавлений можливості перевірити правильність нарахування процентів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Зокрема, судова повістка-повідомлення була надіслана до електронного кабінету представника апелянта - адвоката Сікорської І.С. та за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції доставлена 22 жовтня 2024 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №102928-КС-016 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 13 вересня 2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №102928-КС-016 про надання кредиту.
13 вересня 2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №102928-КС-016 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор иА-6518, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
13 вересня 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №102928-КС-016 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Як встановлено вище, ТОВ «Бізнес Позика» 13 вересня 2022 року було направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №102928-КС-016 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
13 вересня 2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №102928-КС-016 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора иА-6518, (направленого Позичальнику на номер телефону 380 (98) 709-98-43 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Відповідно до п. 2.3. та п. 2.7. Кредитного договору строк кредиту: 16 тижнів. Термін дії Кредитного договору: до 03 січня 2023 року.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №102928-КС-016 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №102928-КС-016 на загальну суму 28 090,00 грн.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 51 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
До позовної заяви було додано платіжні доручення у вигляді трьох довідок, сформованих ТОВ «ФК «Елаєнс», з яких вбачається, що 13 вересня 2022 року позичальнику на його картку було здійснено перерахування кредиту трьома платежами - 25 000,00 грн., 25 000,00 грн. та 1000,00 грн.
Вищевказані довідки були надані Позивачу на підтвердження успішності проведених операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс», що надає посередницькі послуги ТОВ «Бізнес Позика» з кредитування клієнтів за допомогою платіжної системи «Fondy». ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги на підставі Договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) від 14 грудня 2017 року.
Відповідно до витребуваних судом документів із АТ «Райффайзен Банк», відповідачеві належить банківська картка № НОМЕР_1 , та на рахунок за якою 13 вересня 2022 року перераховано 51 000 грн.
Номер картки для перерахування коштів за кредитним договором був вказаний Відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «анкета клієнта», відповідно до якого Позичальником був зазначений номер банківської картки № НОМЕР_1 для перерахування на нього коштів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, а ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала проценти після закінчення строку дії Кредитного договору. Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, виконавши кредитні зобов'язання не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Бізнес Позика» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства та долучені до позовної заяви.
Відповідно до п. 2.2-2.4 Правил, заявник перед заповненням Заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання Кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що на Сайті за посиланням: /bizpozyka.com/,/tpozyka.com/, /getfin.com.ua/. До укладення Договору Заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції Кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу Кредиту.
Відповідно до п. 3.1. Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією у розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною Договору. Після отримання Заявником Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. Позичальник може відмовитись від укладання Договору (Акцепту Оферти) шляхом вибору відповідних опцій в Особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається неакцептованою Заявником і втрачає силу. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання Кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання Договору. Договір про надання кредиту (Додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до Договору (Додаткової угоди), укладеного у письмовій формі. Укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір про надання кредиту, Додаткову угоду), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, Додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Примірник Договору, укладений у вигляді електронного документа, та Додаткові угоди до нього, надаються Позичальнику, зокрема, шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених Позичальником під час укладення Договору (Додаткової угоди).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-6518», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладення договору №102928-КС-016 про надання кредиту від 13 вересня 2022 року узгоджується з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не оспорює у судовому порядку факту укладення кредитного договору із посиланням на те, що його персональні дані були використані третіми особами, а отже, доведеним є факт укладення саме відповідачем цього договору, адже він містить відомості про РНОКПП, паспортні дані, місце проживання, номер телефону та електронну пошту відповідача, а також фотокопії паспорту відповідача.
Отже, апеляційним судом встановлено, що із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
За встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені є цілком обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, а також будь-які докази, що підтверджують перерахування ТОВ «Бізнес Позика» коштів ОСОБА_1 згідно із договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме ним вищезазначених коштів, є безпідставними, адже такі докази наявні у матеріалах справи.
Крім того, у реквізитах сторін зазначено номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 позичальника.
На виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2024 року, АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що банківська картка НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 .
Встановлене судом першої інстанції спростовує доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів як на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомляв свої банківські реквізити так і їх неналежність відповідачу.
Також спростовуються матеріалами справи посилання апелянта на відсутність первинних документів на підтвердження виконання ТОВ «Бізнес Позика» умов договору в частині перерахування відповідачу кредитних коштів. Адже АТ «Райффайзен Банк» надав суд виписку по рахунку ОСОБА_1 , яка у розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність» є належним доказом, який підтверджує факт зарахування 13 вересня 2022 року на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 51 000,00 грн., що цілком відповідає предмету укладеного між сторонами договору.
При цьому доказів, які б спростовували належність апелянту банківської картки НОМЕР_1 , на яку було перераховано кредитні кошти, апелянтом не надано.
Колегія суддів встановила, що договором №102928-КС-016 про надання кредиту від 13 вересня 2022 року сторонами передбачено:
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процентну ставку у розмірі 1,16000977 % за кожен день, фіксована.
Загальний розмір наданого кредиту: 51 000,00 грн.
Термін дії Договору: до 03 січня 2023 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 107 120,00 грн.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період з 13 вересня 2022 року по 03 січня 2023 року включно. Після закінчення строку кредитування жодних відсотків, штрафів, пені чи інших стягнень відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 76 599,04 грн.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не нараховував відповідачу відсотків після спливу строку кредитування.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Наданий ТОВ «Бізнес Позика» розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку, що з огляду на положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та ненадання суду доказів оспорювання кредитного договору відповідно до ст. 1051 ЦК України свідчить про дійсність договірних відносин, що виникли між сторонами, зокрема в частина нарахування відсотків.
Наданий позивачем розрахунок, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, відповідає умовам договору і цілком підтверджує правильність нарахування процентів за користування кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова