справа № 369/440/23
провадження № 22-ц/824/3203/2024
22 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором, суми штрафу та інфляційних втрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року в складі судді Дубас Т.В.,
встановив:
30.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму сплачених коштів за попереднім договором, укладеним 27 листопада 2013 року, посвідченим Фріс П. Л., приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу за реєстровим № 674, в розмірі 324 000 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 582 144,53 грн, а також суму штрафу в розмірі 324 000 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 582 144,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язались укласти договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в майбутньому, але не пізніше ніж 1 грудня 2018 року.
Відповідно до п.1.2 цього договору об'єкт купівлі-продажу:
- земельна ділянка площею 0,0766 га, кадастровий номер 3222486201:01:038:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності;
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності.
Ціна об'єкту купівлі-продажу визначається на день укладення основного договору в гривні в сумі 324 000 грн, виходячи з курсу долара на дату укладення цього договору 8,1 грн за 1 долар.
Строк передачі об'єкту купівлі-продажу - протягом 1 дня з моменту підписання основних договорів.
Відповідно до п.4.1 цього договору, у підтвердження свого зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку (основних договорів), передбаченого розділом 1 цього договору, й у забезпечення його виконання, ОСОБА_1 сплачує щомісячно суму в розмірі 5 400 грн, починаючи з 01 грудня 2013 року, шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до п. 4.2 цього договору загальна сума, яка буде сплачена до моменту підписання основних договорів, зараховується в загальну вартість об'єкту купівлі-продажу, що зазначено у п.1.2 цього договору.
У випадку порушення ОСОБА_2 умов цього договору сума, що виплачена ОСОБА_1 , підлягає поверненню ОСОБА_1 у триденний строк, з моменту пред'явлення ОСОБА_1 вимоги. Також в цей строк ОСОБА_2 зобов'язана сплатити ОСОБА_1 штраф за порушення умов цього договору в розмірі, що дорівнює сумі, яка отримана ОСОБА_2 від ОСОБА_1 згідно п.4.1. цього договору.
Внесення ОСОБА_1 коштів за попереднім договором в сумі 324 000 грн підтверджується заявою ОСОБА_2 , справжність підпису на якій засвідчено 05 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М.
В порушення умов попереднього договору ОСОБА_2 ухилилась від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу вказаного майна з ОСОБА_1 та в період його дії, 05 березня 2015 року уклала договори купівлі-продажу цього майна з дочкою позивача ОСОБА_3 , що унеможливило виконання умов попереднього договору.
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення сплачених коштів, яку остання отримала 24.04.2016 р.
Зважаючи на те, що відповідачка ухилилася від укладення з позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку незавершеного будівництвом, сплачені позивачем кошти в розмірі 324 000 грн не повернула, позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
01.11.2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що сплачені ним кошти за попереднім договором ОСОБА_2 не повернула і вказані кошти не були враховані при здійснені розрахунків за договорами купівлі-продажу земельної ділянки і домоволодіння, укладеними між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки в розмірі 456 450 грн, неустойки в розмірі 268 500 грн, 3% річних в розмірі 2 258 грн, а всього 727 208, 99 грн, без врахування сплачених ним за попереднім договором купівлі-продажу від 27 листопада 2013 року в сумі 47 760,26 доларів США.
25 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про розірвання договору про відступлення права вимоги , посвідчений 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстровим №1565, а тому він має право вимагати повернення сплаченої ним грошової суми за попереднім договором.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір, посвідчений ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу, за умовами якого сторони зобов'язались укласти договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в майбутньому, але не пізніше ніж 1 грудня 2018 року.
Об'єктом купівлі-продажу за договором є належні ОСОБА_2 на праві приватної власності земельна ділянка площею 110,0766 га, кадастровий номер 3222486201:01:038:0057, та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 . Ціна об'єкту купівлі-продажу визначається на день укладення основного договору в гривні в сумі 324 000 грн, виходячи з курсу долара на дату укладення цього договору 8,1 грн за 1 долар; строк передачі об'єкту купівлі-продажу-протягом 1 дня з моменту підписання основних договорів.
За умовами попереднього договору ОСОБА_2 має право вимагати від ОСОБА_5 укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в строки та на умовах, викладених в цьому договорі; перед укладенням основних договорів вимагати сплати повної ціни і об'єкт купівлі-продажу, яка передбачена пунктом 1.2 цього договору відповідно до умов основних договорів.
ОСОБА_6 В свою чергу має право вимагати від ОСОБА_2 укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в строки та на умовах, викладених у цьому договорі; у разі невиконання ОСОБА_2 умов договору розірвати цей договір та вимагати відшкодування збитків; самостійно, без одержання згоди ОСОБА_2 передати право за цим договором третій особі.
Умовами договору також передбачено, що на підтвердження свого зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку (основних договорів) та у забезпечення його виконання, ОСОБА_6 сплачує ОСОБА_2 щомісячно 5 400 грн, починаючи з 01грудня 2013 року шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок ОСОБА_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Загальна сума, яка буде сплачена до моменту підписання основних договорів, зараховується в загальну вартість об'єкту купівлі-продажу.
У разі відмови ОСОБА_2 від укладання основних договорів, або невиконання зобов'язань по цьому договору, що перешкоджає укладенню основних договорів, ОСОБА_2 повертає ОСОБА_6 суму, отриману ОСОБА_2 від ОСОБА_6 і сплачує штраф в розмірі отриманої суми.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на 5 березня 2015 року отримала від ОСОБА_5 324 000 грн, виходячи з курсу долара на дату укладення цього договору 8,1 грн за один долар США та ця сума є повним розрахунком по попередньому договору.
Так, 05.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. посвідчено письмову заяву ОСОБА_2 , відповідно до якої остання своїм підписом підтвердила факт отримання від ОСОБА_1 в якості повного розрахунку по попередньому договору, посвідченому посвідченого Фріс П. Л., приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області, 27 листопада 2013 року за реєстровим №674, грошових коштів в сумі 324 000 грн, виходячи з курсу долара на дату укладення цього договору 8,1 грн за один долар США, а також те, що всі умови попереднього договору виконані ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 16 т.1).
Також 5 березня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0766 га, кадастровий номер 3222486201:01:038:0057 на АДРЕСА_1 .
Продаж земельної ділянки вчинено за 713 040,20 грн. Розрахунок за земельну ділянку здійснюється наступним чином: 320 500 грн сплачується покупцем у безготівковому поряду шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а 392 540,20 грн сплачується покупцем до 20 грудня 2015 року.
Того ж дня між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, незавершеного будівництвом, за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу відчужуваного об'єкту встановлена сторонами у розмірі 277 700 грн та перерахована на розрахунковий рахунок продавця в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до підписання цього договору.
Як пояснив позивач, оплату за вказаними договорами ОСОБА_3 здійснила за рахунок власних коштів.
Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17.11.2017 №97-5-4/3213/1, кошти в загальній сумі 598 200 грн дійсно поступили на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 380805, який вказано в договорах купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, в день їх підписання, а саме 05.03.2015 року о 20 год. 08 хв. (а.с. 98 т.1).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року (справа №369/1974/16-ц) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки, що складається з заборгованості по сплаті вартості земельної ділянки в розмірі 456 450 грн, неустойки в розмірі 268 500 грн, 3 % річних в розмірі 2 258 грн, а всього 727 208,99 грн.
20 квітня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення 47 721,80 доларів США, сплачених ним на виконання умов попереднього договору, що еквівалентно 1 214 042,58 грн, та штраф в розмірі, що дорівнює сумі, яка отримана ОСОБА_2 , як це зазначено умовами попереднього договору, у зв'язку з тим, що основні договори укладено не з ним, а з іншою особою, і ця обставина перешкоджає виконанню умов попереднього договору щодо укладення основних договорів з ним. Зазначена вимога посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С.
16 травня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_3 набула право вимагати від ОСОБА_2 повернення грошової суми в загальному розмірі 324 000 грн, сплати штрафу в розмірі, що дорівнює сумі, яка отримана ОСОБА_2 в розмірі 324 000 грн та сплати інших штрафних та фінансових санкцій, передбачених діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання боржником умов попереднього договору від 27 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У січні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 2 034 191,78 грн, з огляду на відступлення їй права вимоги, належного ОСОБА_9 за попереднім договором від 27 листопада 2013 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року (справа № 369/434/17) в задоволенні вказаного позову було відмовлено. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач просила стягнути суму, сплачену за попереднім договором та штрафні санкції лише з тих підстав, що основні договори укладені з нею, а не з її батьком, який був стороною попереднього договору. Інших підстав для задоволення позову позовна заява не містить. Разом з тим, відповідно до пункту 3.4.1 договору ОСОБА_1 самостійно, без одержання згоди ОСОБА_2 має право передати права за цим договором третій особі. Установивши, що ініціатива укладення основних договорів купівлі - продажу не на своє ім'я, а на ім'я третьої особи, а саме його доньки ОСОБА_3 , яка є позивачем у даній справі, належала саме ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень умов договору з боку відповідачки.
Судом встановлено, що 25 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір про розірвання договору про відступлення права вимоги, посвідченого 16 травня 2016 року (а.с.61 т.2).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 передав права кредитора за попереднім договором ( в тому числі повернення відповідної грошової суми, сплати штрафних та фінансових санкцій) ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги від 16 травня 2016 року. Відсутність порушень умов попереднього договору з боку ОСОБА_2 встановлена судовим рішенням в справі №369/434/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім договором, трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання, яке набрало законної сили.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки судом не було взято до уваги ту обставину, що підставою вказаного позову було те, що основні договори ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 , а не з ОСОБА_1 , який був стороною попереднього договору.
При цьому підстави позову в даній справі є іншими.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача суму, сплачену ним за попереднім договором та штрафні санкції з тих підстав, що вказані кошти не були враховані при укладенні основних договорів купівлі-продажу з ОСОБА_3 , а також не були йому повернуті.
Обставини проведення розрахунку за договорами купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння від 5 березня 2015 року за рахунок грошових коштів ОСОБА_3 підтверджено як довідкою банку, так і судовим рішенням, яке набрало законної сили, про які зазначено вище.
При цьому позивачу не було повернуто грошові кошти, сплачені ним за попереднім договором від 27 листопада 2013 року в сумі 340 000 грн, чим порушено його права.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
З попереднього договору вбачається, що позивач вніс передоплату (аванс), яка не була врахована при укладенні основних договорів купівлі-продажу, в загальній сумі 340 000 грн, а тому остання підлягає поверненню особі, яка їх сплатила.
При цьому застосування штрафних санкцій за неповернення вказаної суми нормами чинного законодавства не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених ним за попереднім договором від 27 листопада 2013 року, яка була отримана відповідачем 24.04.2016 (а.с. 139, 141 т.1).
З огляду на те, що відповідач прострочила своє грошове зобов'язання з повернення суми авансу, в триденний строк з моменту отримання вимоги її не повернула, дії останньої свідчать про протиправний характер неповернення грошових коштів.
Переглянувши в апеляційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував дійсні обставин справи, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача сплаченої суми за попереднім договором з урахуванням інфляційних втрат.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 324 000 грн з урахуванням інфляційних втрат за період з 27.04.2016 по 28.12.2022 в сумі 333 985,31 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки застосування штрафних санкцій за неповернення вказаної суми нормами чинного законодавства не передбачено, позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу з урахуванням інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 11 813, 46 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (36,31%).
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплачених коштів за попереднім договором в розмірі 324 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 333 985,31 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 11 813, 46 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.12.2024.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук