09 грудня 2024 рокуСправа №160/23023/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ,ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
23 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1. визнати протиправним та скасувати:
- акт службового розслідування на підставі наказу наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №90 від 09.04.2024 у частині, що стосується начальника тилу заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 ;
- наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №99 від 25.04.2024 у частині, що стосується притягнення до відповідальності начальника тилу заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 ;
- наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №136 від 15.06.2024;
2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 винести розпорядчі документи, якими скасувати:
- акт службового розслідування на підставі наказу наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №90 від 09.04.2024 у частині, що стосується начальника тилу заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 ;
- наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №99 від 25.04.2024 у частині, що стосується притягнення до відповідальності начальника тилу заступника начальника логістики Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 ;
- наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №136 від 15.06.2024.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що під час судового розгляду справи №160/15032/24 у системі електронний суд 25.07.2024 зареєстровані заперечення відповідача до яких додано документи про проведене службове розслідування, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за корупційне правопорушення у вигляді догани.
На думку позивача, вказане службове розслідування є протиправним, фактично підробленим із метою обґрунтування відповідачем законності своїх дій у справі № 160/15032/24. Позивачу до 25.07.2024 не було відомо про висновки службового розслідування. Окрім того позивача не повідомляли про його початок, проведення, висновки.
Ухвалою від 28 серпня 2024 року суд відкрив провадження в справі № 160/23023/24 та ухвалив здійснювати розгляд справи суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 09 вересня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про об'єднання справ № 160/23023/24 та справ № 160/15032/24 в одне провадження відмовлено.
21.08.2024 року від Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, обґрунтовуючи тим, що під час службового розслідування встановлено, що син ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснював постачання в період з 09.03.2022 по 23.03.2022 продуктів харчування на загальну суму 739 550 грн до Військової частини НОМЕР_2 , також до підпорядкованої Військової частини НОМЕР_4 на загальну суму 1 085 672 грн, підпорядкованої Військової частини НОМЕР_5 на загальну суму 937 750 грн. Факт правопорушення був зафіксований та доведений у порядку визначеному законодавством.
На виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» та для приведення у відповідність до вимог Закону наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2024 №99 було прийнято рішення про внесення змін до п. 2 наказу та, який згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2024 №136 викладено в такій редакції: «Начальника тилу заступнику начальника логістики Військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 за порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» в частині неповідомлення командира Військової частини НОМЕР_2 про наявний потенційний конфлікт інтересів під час виконання обов'язків за посадою притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «догана». Твердження про те, що вказане службове розслідування є протиправним, фактично підробленим із метою обґрунтування відповідачем законності своїх дій у судовій справі №160/15032/24 є недоведеним та видуманим стороною захисту. У книзі реєстрації наказів та книзі реєстрації вихідних документів містяться всі записи в хронологічному порядку та не містять будь-яких ознак коригувань змісту.
Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника тилу заступника начальника логістики управління НОМЕР_6 окремої бригади у період з 04.03.2022р. по 04.06.2024р.
Наказом командир Військової частини НОМЕР_2 від 28.02.2023 №94 призначив проведення службового розслідування із встановлення причин та умов можливих правопорушень, вказаних в ухвалі суду про проведення обшуку в приміщеннях Військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командир Військової частини від 29.03.2023 р. №139 строк проведення службового розслідування призупинив.
На вимогу Східного відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України після проведення перевірки та надходження акту відповідач прийняв рішення про проведення службового розслідування відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2024р. №90.
Комісія провела службове розслідування та за результатами склала акт службового розслідування №26/12-621 від 25.04.2024.
За результатами службового розслідування командир Військової частини НОМЕР_2 видав наказ від 25.04.2024р. № 99, згідно із яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення «догана».
Наказом командир Військової частини НОМЕР_7 від 15.06.2024 р. №136 у зв'язку з необхідністю дотримання порядку внесення осіб, які здійснили корупційне правопорушення або пов'язане з корупцією правопорушення та приведення до вимог законодавства України вніс зміни до наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме видано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2024 р. № 99» та направив до Національного агентства з питань запобігання та виявлення корупції.
Наказом голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) №95 від 10.05.2024 року позивача звільнив з посади начальника тилу заступника начальника логістики управління НОМЕР_2 окремої бригади та призначив заступником командира батальйону охорони з тилу 762 бригади охорони.
Позивач, вважаючи акт службового розслідування на підставі наказу наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №90 від 09.04.2024 та Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №99 від 25.04.2024 необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їх джерела права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами 2-4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок їх застосування визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV (далі Закон №551-ХІV).
Згідно із преамбулою, вказаного закону дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних] і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 2 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно із ст.4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно із ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Стаття 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Службове розслідування проводиться у відповідності до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (надалі Порядок № 608).
Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
У пункті 3 розділу V Порядку № 608 зазначено, що в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Вирішуючи спір по суті, суд встановив, що у акті службового розслідування, долученому до матеріалів справи, який став підставою для прийняття спірного наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, встановив , що у період з 02.01.24 року по 01.03.24 року відповідно до плану роботи Східного відділу з питань запобігання та виявлення корупції на січень 2024 року відбулася перевірка Військової частини НОМЕР_2 щодо дотримання антикорупційного законодавства та усунення корупційних ризиків у діяльності. Період, що перевірявся 2022-2023 роки.
За результатами перевірки зроблено висновок, що військовослужбовці Військової частини НОМЕР_8 підполковник ОСОБА_1 , та його підлегла старший солдат ОСОБА_3 мали відношення (у тому числі через своїх близьких осіб - працювали, керували, були посадовими особами) до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ "Лекс К", ТОВ "Еко - Юг Ко", з якими Військова частина НОМЕР_2 укладала договори постачання продуктів харчування. При цьому, підполковник Бурмака 11М, при виконанні своїх функціональних обов'язків мав можливість впливати на прийняти рішень про укладання угод саме з цими підприємствами/ФОП (враховуючи, що його підлеглий полковник ОСОБА_6 уповноважений на здійснення закупівель, представник ініціативної служби Військової частини НОМЕР_2 ) упереджено контролювати своєчасність, якість отриманих продуктів харчування.
Зазначені обставини підтверджуються також і доказами, зібраними під час службового розслідування та долученими до матеріалів справи.
На підставі акту планової перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції Військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2024 командир Військової частини НОМЕР_8 прийняв рішення щодо виконання рекомендацій за результатами перевірки.
В Акті планової перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2024 встановлено, що в період постачання продуктів харчування вищевказаними підприємствами/ФОП наказами командира Частини (№ 8 від 04.03.2022, № 296 від 07.11.2022, № 312 від 23.11.2022) визначено Уповноважену особу з організації оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану за напрямком служби тилу - начальника продовольчої служби тилу підполковника ОСОБА_6 . Крім цього підполковник ОСОБА_6 виконував обов'язки представника ініціативної служби.
Статтею 31 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з функціональними обов'язками заступник начальника тилу - начальник організаційно - планової групи частини, відповідає за забезпечення продовольством та майном служб, за організацію доброякісного та своєчасного харчування особового складу.
Функціональними обов'язками начальника тилу - заступника начальника логістики частини передбачено, що він відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бригади підпорядкованими службами, зобов'язаний: організовувати роботу служб тилу й щоденно керувати нею, організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів бригади матеріальними засобами, якісне харчування особового складу.
У додатках до акту службового розслідування міститься акт про відмову від надання пояснень, що датується 15.04.2024, за яким ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, посилаючись на заборону слідчого розкривати відомості досудового розслідування, оформлений згідно із Методичних рекомендацій щодо проведення службових розслідувань.
Вказана обставина свідчить про повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування.
Доводи позивача про те, що службове розслідування є фактично підробленим із метою обґрунтування відповідачем законності своїх дій у справі № 160/15032/24 суд не приймає до уваги, як такі, що не підтверджуються на будь-якими доказами.
Щодо посилання позивача на окремі недоліки проведення службового розслідування, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду в постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, відповідно до яких порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків щодо його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, останні взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №813/1790/18.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності суттєвих порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Доказів, які б свідчили про грубе порушення процедури проведення службового розслідування, окрім припущень позивача, суду не надано.
Дослідивши обставини справи, суд вважає, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Такий висновок сформований на підставі належних та допустимих доказів, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення співмірним до вчиненого проступку.
Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом розгляду у цій справі, оскільки не є рішенням у розумінні КАС України, не належить до категорії рішень суб'єктів владних повноважень, не створює правових наслідків для позивача та не порушує його прав у публічно-правових відносинах.
Відтак суд зробив висновок про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача і, як наслідок, відмови у задоволенні позовних вимог.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не довів ґрунтовності пред'явлених вимог.
Згідно із частинами першою-другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ст 2 Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд зробив висновок про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ,ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук