Справа № 752/20135/24
Провадження № 1-кс/752/8327/24
02 грудня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополь ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12024010000000085 від 13.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12024010000000085 від 13.03.2024 року, у якому прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку, який мав місце 17.10.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: чорнові записи на різних аркушах паперу у кількості 382 арк., які мають відношення до перевізника «Сервіс надійних автомобільних перевезень.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024010000000085 від 13.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України КК України, процесуальне керівництво здійснюється прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, щодо кількох осіб та здійснив керівництво такими діями за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , не пізніше березня 2023 року, здійснюючи діяльність у сфері надання транспортних послуг та перевезення пасажирів, без чинної ліцензії на право перевезення пасажирів, у порушення вимог у порушення ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», розпорядження Кабінету Міністрів України № 424-р від 30.04.2014 «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», розпорядження Кабінету Міністрів України № 106-р від 18.02.2015 «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» та Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 188-р від 26.02.2022 «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_5 та іншими, невстановленими в ході досудового розслідування особами, організували перевезення громадян України поза межами контрольних пунктів в'їзду-виїзду між Україною та Російською Федерацією, на яких здійснюється прикордонний контроль.
З цією метою ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням точну дату та час, але не пізніше березня 2023 року залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_5 як диспетчера не зареєстрованої у встановленому законом порядку компанії «Сервіс надійних автомобільних перевезень» та інших, невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням, осіб.
Після цього, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, використовували канали в месенджерах «Telegram» та соціальній мережі «Facebook», на яких розміщували оголошення про здійснення пасажирських перевезень із м. Києва до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, який із 2014 року є тимчасово окупованою територією України та у зворотному напрямку та адміністрували вказані канали.
В ході досудового розслідування встановлено, що починаючи з березня
2023 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, транспортними засобами, які використовує ОСОБА_4 організовано регулярний рух по маршруту Київ-АР Крим, із відправкою автобусів від ст. АДРЕСА_2 .
При цьому, ОСОБА_4 , розробив та організував декілька маршрутів руху автобусів транзитним сполученням через Республіку Польща, Республіку Білорусь та Російську Федерацію, звідки через незаконно споруджений державою-агресором РФ так званий «кримський міст» здійснював переправлення осіб до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим поза межами пунктів пропуску державного кордону України.
Водночас, перевезення пасажирів, що виїхали з підконтрольної Уряду України території до тимчасово окупованої території АР Крим через територію російської федерації здійснювалось автобусами, що належать ОСОБА_4 та іншим, залученим до протиправної діяльності, особам, під його керівництвом.
Оплата за надання послуг із переправлення громадян України на ТОТ АР Крим здійснювалась пасажирами під час посадки до автобусів у м. Києві, на станції метро «Теремки» та у м. Сімферополі у готівковій формі водію автобуса або у вигляді безготівкових зарахувань на банківські карти, що належать ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншим, невстановленим на теперішній час досудовим розслідуванням, особам.
Таким самим маршрутом і у аналогічний спосіб організовано незаконне перевезення пасажирів у зворотному напрямку з відправленням автобусів, що використовуються ОСОБА_4 , з м. Сімферополь, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, через так званий «кримській міст», Російську Федерацію, Республіку Польща з кінцевим місцем призначення у м. Києві.
Таким чином, на транспортному засобі «RENAULT TRAFIC», д.н. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , організовано незаконне переправлення через державний кордон з відправленням з м. Києва до тимчасово окупованої території АР Крим та у зворотному напрямку в період з березня 2023 року і по теперішній час наступних осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Крім того, не пізніше 08.06.2024 року, ОСОБА_16 замовила поїздку в компанії перевізника «СНАП», директором якого є ОСОБА_4 сполученням Київ - Сімферополь, оголошення якого знайшла в соціальній мережі «Фейсбук». Таким чином вона доїхала до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим з міста Києва маршрутом руху автобусу через Республіку Польща та Латвійську Республіку, далі Литву та Естонію, територію російської федерації та незаконно збудований кримський міст. Вартість поїздки склала 950 доларів США Надалі 16.08.2024 таким самим маршрутом у зворотному напрямку, за допомогою послуг перевізника «СНАП», вона доїхала з м. Сімферополь до м. Києва, вартість поїздки склала 95 000 російських рублів, які сплатила готівкою водію при посадці до автобусу.
Оплата за надання послуг із переправлення у вищеописаний спосіб громадян України на тимчасово окуповані території, поза межами офіційних пунктів пропуску, здійснювалась повною оплатою при посадці до автобусів у АДРЕСА_3 , якщо переправлення осіб здійснювалось із тимчасово окупованих територій до підконтрольної Уряду України території. За отримання готівкових коштів та координацію водіїв на маршруті НОМЕР_2 відповідав ОСОБА_4 .
Водночас, ОСОБА_5 , яка виконувала роль диспетчера не зареєстрованої у встановленому законом порядку компанії ОСОБА_4 «Сервіс надійних автомобільних перевезень», здійснювала логістичне супроводження автобусних рейсів, а також особисто підшукувала пасажирів з метою здійснення їх подальшого переправлення на тимчасово окуповані території України за у зворотному напрямку, приймала оплату за надані нею та ОСОБА_4 транспортні послуги на свою банківську картку здійснювала консультації та займалась обліком громадян України, що бажають потрапити до ТОТ АР Крим.
17.10.2024 слідчим слідчого управління ГУНП в АР Крим та м. Севастополі проведено обшук офісу за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено: чорнові записи на різних аркушах паперу у кількості 382 арк.
Прокурор зазначає, що вказане майно відповідає критеріям визначеним п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України.
Постановою слідчого вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, у зв'язку з тим, що воно має значення для досудового розслідування, може містити відомості про вчинення кримінального правопорушення.
З метою запобігання пошкодження, відчуження майна третім особам, забезпечення проведення відповідного експертного дослідження та попередження настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, виникла необхідність у накладення арешту на вилучене майно.
На підставі зазначеного прокурор просив про задоволення клопотання.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.
Від прокурора надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, у якому прокурор клопотання про арешт майна підтримав, зазначив, що метою арешту майна є збереження речових доказів, просив клопотання задовольнити.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024010000000085 від 13.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України КК України, процесуальне керівництво здійснюється прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
17.10.2024, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2024 у справі № 752/20135/24, проведено обшук офісу за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено: чорнові записи на різних аркушах паперу у кількості 382 арк.
Постановою слідчого від 17.10.2024 вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується копією постанови.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовищезазначене вилучене під час обшуку майно містить чи може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором у клопотанні мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Прокурором у клопотанні доведено, що вилучене 17.10.2024 під час обшуку майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на вилучене 17.10.2024 під час проведення обшуку офісу за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на: чорнові записи на різних аркушах паперу у кількості 382 арк., які мають відношення до перевізника «Сервіс надійних автомобільних перевезень».
Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1