Справа №752/3595/23
Провадження №6/752/787/24
29 листопада 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення по справі №752/3595/23.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.04.2024 по справі №752/3595/23 стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 182800 грн., проценти в розмірі 54963,94 грн., 3% річних в сумі 7898,58 грн., що загалом становить 245662 52 грн., та судові витрати в сумі 2456, 63 грн.
На даний момент він перебуває у скрутному матеріальному становищі, адже не має високооплачуваної роботи або іншого джерела доходу, який би дозволяв одноразово сплатити усю суму боргу. Виплата одноразової суми в рамках виконання судового рішення створить для нього значне фінансове навантаження, що може призвести до погіршення умов життя його та його родини. В умовах поточної економічної ситуації у воюючій країні, зважаючи на його вік та обмеження за станом здоров?я, швидко знайти більш високооплачувану роботу, яка б дозволяла одноразового виконати зобов'язання у повному обсязі не видається можливим.
З 2015 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , з якою разом виховують малолітню дитину, яка була позбавлена батьківського піклування. Збереження певного рівня коштів є необхідним для забезпечення належних умов проживання, лікування та виховання дитини, котра позбавлена батьківського піклування.
Надання розстрочення виконання судового рішення дозволить йому поступово і в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед стягувачем, що забезпечить баланс інтересів обох сторін.
Просив розстрочити виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.04.2024 по справі №752/3595/23 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 245662, 52 грн на 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту набрання рішенням законної сили рівними платежем по 20471,83 грн. на місяць у строк до 04.11.2025.
Заявник підтримав доводи, викладені у заяві, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
11.03.2015 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, актовий запис №77153000426.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_8 .
24.03.2020 розпорядження Голосїівської районної в місті Києві державної адміністрації №167 призначено ОСОБА_4 опікуном над малолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.04.2024 у справі №752/3595/23 позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 182800 грн., проценти в розмірі 54963,94 грн., 3% річних в сумі 7898,58 грн., що загалом становить 245662 52 грн., та судові витрати в сумі 2456, 63 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2024 зазначене рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.04.2024 залишено без змін.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13.11.2024 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2024 року ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 33986,71 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Отже, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.
З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Цивільним процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 89 ЦПК України, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд має право розстрочити виконання судового рішення.
Суд повинен враховувати матеріальний стан сторін, їх фінансовий стан, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Для надання розстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Правовий аналіз ст. 267, 435 ЦПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє стягувача можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Заявник вказує, що має фінансову спроможність сплачувати заборгованість згідно рішення суду від 16.04.2024 на загальну суму 245662,52, щомісячно рівними платежами по 20471,83 грн. протягом 12 місяців.
З викладеного вбачається, що відповідач не має на меті звільнення від обов'язку зі сплати боргових зобов'язань, а навпаки здійснює пошук шляхів їх виконання та вживає всі залежні від нього заходи щодо належного виконання рішення суду.
Суд бере до уваги той факт, що за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2024 року ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 33986,71 грн., що значно менше ніж сума, яка стягнута з нього на користь позивача.
З метою забезпечення балансу інтересів як позивача, так і відповідача, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, його матеріальний стан, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку обставини, вказані відповідачем та, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, та вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення на шість місяців рівними платежами, що має наслідком часткове задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 353-355, 435 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.04.2024, яке набрало законної сили 04.11.2024, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості протягом шести місяців рівними платежами за наступним графіком:
до 30.12.2024 - 41353,19 грн.,
до 30.01.2025 - 41353,19 грн.,
до 28.02.2025 - 41353,19 грн.,
до 30.03.2025 - 41353,19 грн.,
до 30.04.2025 - 41353,19 грн.,
до 30.05.2025 - 41353,19 грн.
Відмовити в задоволенні решти вимог заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складений 09.12.2024.
Суддя Ж. І. Кордюкова