Справа № 991/13596/24
Провадження № 1-кс/991/13681/24
про відмову у задоволенні скарги
6 грудня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
(1) Зміст поданої скарги
04.12.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга.
З її змісту вбачається, що 22.11.2024 ОСОБА_4 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві (далі - ДБР у місті Києві) з заявою про злочин. Відомості за його заявою не внесено Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
У скарзі просить зобов'язати орган досудового розслідування внести відомості до ЄРДР згідно ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) про вчинені кримінальні правопорушення.
(2) Позиції учасників провадження
Заявник ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, причини неприбуття не повідомив.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 306 КПК, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для її розгляду.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
Чинний КПК закріплює наступну процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Крім цього, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто наголосити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
У випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР.
Разом з тим, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК.
Реалізуючи функцію судового контролю, слідчим суддею було досліджено подані скаржником матеріали.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до ДБР у місті Києві з заявою про злочини від 22.11.2024.
У заяві йдеться про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 368-369-2, ст. 111-2 ст. 442 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У ній він вказав про вчинення таких злочинів службовими та посадовими особами - приватним та державним нотаріусами, головою міської ради, помічником депутата, дільничним лікарем, батьком судді, біологічним батьком меншої доньки, суддями районного та апеляційного судів, які привласнили та розтратили майно заявника, шляхом зловживання службовим становищем.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить висновку, що у заяві не міститься конкретних фактичних відомостей та обставин відомих заявнику, що вказували або могли б свідчити про вчинення тих злочинів, про які йдеться у ній.
У своїй заяві заявник вказує лише власну правову кваліфікацію дій та осіб, які на думку заявника, їх вчинили. Однак, з заяви неможливо встановити, які ж саме дії ними вчинено. А тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Також, з матеріалів скарги вбачається, що у вересні 2024 року скаржник уже звертався до Вищого антикорупційного суду зі скаргою про невнесення відомостей до ЄРДР уповноваженими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.
Тоді заявник указував про вчинення кримінальних правопорушень, однак надавав правову кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 376, ст. 189 КК України.
За результатами розгляду його скарги, слідчим суддею було встановлено непідсудність такої скарги Вищому антикорупційному суду. А тому, його скаргу було повернуто.
Заявник звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.10.2024 вказане судове рішення було залишено без змін, а його скарга без задоволення.
Наразі ж, заявник звернувся вже до ДБР у місті Києві та вказує про злочини за ч. 5 ст. 191, ст. 368-369-2, ст. 111-2 ст. 442 КК України.
У даному випадку, слідчий суддя зважає, у тому числі, на не допущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними заявами про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь.
Інші вимоги зазначені у скарзі також не підлягають задоволенню, адже це не відноситься до повноважень слідчого судді під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, передбачені главою 26 КПК.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1