Справа № 554/7971/23 Номер провадження 22-ц/814/2282/24Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
26 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», в інтересах якого діє представник - адвокат Сотник Ірина Леонідівна, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2024 року у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), в інтересах якого діє представник - адвокат Сотник І.Л., звернулося до суду із позовом до відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , у якому просило стягнути у солідарному порядку заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та послуги гарячої води із урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 58204,09 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не виконували свої зобов'язання належним чином за надані послуги постачання теплової енергії та послуги постачання гарячої води в квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідачі зобов'язання щодо оплати вищевказаних послуг виконували неналежним чином, за ними утворилася заборгованість за період часу з 01 жовтня 2015 року по 30 червня 2023 року, яка складається з: суми заборгованості за надані послуги в розмірі 47285,02 грн, інфляційних втрат - 7994,76 грн та 3% річних - 2924,31 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2024 року позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість у загальному розмірі 30098,28 грн, яка складається з: суми основного боргу у розмірі 22577,88 грн, що виник за період часу з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2023 року, інфляційних втрат в сумі 5755,82 грн за період часу з 01 серпня 2020 року по 31 січня 2022 року та 3% річних в сумі 1764,58 грн за період часу з 29 серпня 2020 року по 20 лютого 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» судові витрати в розмірі 1387,94 грн, по 462,65 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі свої зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконували, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01 жовтня 2015 року по 30 червня 2023 року в сумі 47285,02 грн.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовна давність за вищевказаними позовними вимогами за період з 01 жовтня 2015 року по 31 липня 2020 рік сплила, тому підлягає стягненню тільки заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2023 року, що дорівнює 22577,88 грн. Відповідно, як вказав суд, інфляційні втрати та 3% річних також підлягають перерахуванню, починаючи з 01 серпня 2020 року, що дорівнює 5755,82 грн та 1764,58 грн, відповідно.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Із рішенням суду першої інстанції не погодилося ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», в інтересах якого діє представник - адвокат Сотник І.Л., яке оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі особа, яка її подала, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задовольнити в повному обсязі, а саме стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за комунальні послуги, що утворилася за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01 жовтня 2015 року по 01 липня 2023 року в розмірі 47285,02 грн, інфляційних втрат в сумі 7994,76 грн, 3 % річних в сумі 2924,31 грн, а також стягнути судові витрати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк позовної давності, оскільки із розрахунку заборгованості слідує, що відповідачі проводили часткові оплати комунальних послуг, які перевищують розмір поточних платежів, що свідчить про визнання відповідачами вказаної заборгованості.
Також наводяться аргументи про те, що згідно пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що суд не визначив порядок стягнення заборгованості із відповідачів, що унеможливлює його виконання. В той час, як відповідно до статті 266 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного із них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
При цьому, судом вжито всіх передбачених нормами ЦПК України заходів для направлення відповідачам процесуальних ухвал по справі та копій апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 58204,09 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та не оспорювалося сторонами, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання та гарячої води в квартиру відповідачів АДРЕСА_1 .
Відповідачі свої зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконували, що підтверджується, зокрема, розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, згідно якого заборгованість утворилась за період з 01 жовтня 2015 року по 30 червня 2023 року в сумі 47285,02 грн.
Позивачем надані розрахунки про стягнення втрат за індексом інфляції в сумі 7994,76 грн за період часу з 01 грудня 2015 року по 31 січня 2022 року та 3% річних - 2924,31 грн за період часу з 21 листопада 2015 року по 20 лютого 2022 року.
Тобто загальна сума заборгованості, із урахуванням індексу інфляції та 3% річних, становить 58204,09 грн.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 .
Крім того, відповідачка ОСОБА_6 (яка змінила прізвище на ОСОБА_7 ), направила до місцевого суду заяви, в яких просила закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 у зв'язку зі смертю останнього, а також просила суд застосувати до спірних правовідносин строк загальної позовної давності.
Щодо меж перегляду рішення місцевого суду
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши становище заявника (позивача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості переглядати рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржена чи відносно осіб, які не подали апеляційну скаргу.
Позиція апеляційного суду
Щодо підстав стягнення заборгованості
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, котрий втратив чинність 01 травня 2019 року, але був чинний на час існування частини триваючих правовідносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 32 вищевказаного Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-ІV, у чинній редакції, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-ІV, у чинній редакції, плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Згідно частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з споживачем (споживачами) не позбавляє його обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 (провадження № 61-5039св23).
Судом першої інстанції встановлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води в квартиру відповідачів АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Тобто, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності у відповідачів зобов'язання по оплаті послуг із постачання теплової енергії та надання послуг із постачання гарячої води, а із урахуванням індексу інфляції та 3% річних, загальна сума заборгованості становить 58204,09 грн.
Щодо строку позовної давності
Щодо обрахування строку позовної давності
За змістом статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Слід звернути увагу, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Застосовуючи позовну давність, суд першої інстанції виходив із того, що позовна давність за вищевказаними вимогами позову за період з 01 жовтня 2015 року по 31 липня 2020 рік сплила, тому підлягає стягненню тільки заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2023 року та, із урахуванням вказаного строку, втрати за індексом інфляції та 3% річних.
Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Так, постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін та доповнень) постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У зв'язку з відміною постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 257 ЦК України, завершились у 00 год 01 хв 01 липня 2023 року.
Разом з тим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (у вказаній редакції пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був чинний на час звернення позивача до суду).
Крім того, відповідно до Указу Президента України №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року № 3275-ХІ на час звернення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із даним позовом в Україні діяв воєнний стан.
Як уже зазначалося, позивач звернувся до суду із позовом у серпні 2023 року.
Отже, із урахуванням статей 256, 257, пунктів 12, 19 (в редакції чинній на час звернення із позовом) розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України із відповідачів, із урахуванням вимог апеляційної скарги, має бути стягнуто на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у солідарному порядку: заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води в межах строку позовної давності за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2023 року у розмірі 39891,10 грн; 3% річних за період з 21 березня 2017 року по 20 лютого 2022 року у розмірі 2813,97 грн; інфляційні втрати за період з березня 2017 року по січень 2022 року у розмірі 7569,69 грн.
Всього підлягає стягненню із відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та надання послуг із постачання гарячої води, 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 50274,76 грн (39891,10+2813,97+7569,69).
Щодо переривання строку позовної давності
Згідно частини першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Разом з тим, слід звернути увагу, що у разі виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Колегія суддів, аналізуючи матеріали справи, приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі проводили часткові оплати комунальних послуг, які перевищують розмір поточних платежів, не свідчить про визнання відповідачами заборгованості, оскільки позивачем не доведено, на погашення яких саме нарахувань сплачені грошові кошти.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» слід стягнути солідарно заборгованість за комунальні послуги з постачання теплової енергії та надання послуг із постачання гарячої води у загальному розмірі 50274,76 грн, замість 30098,28 грн, які були стягнуті судом першої інстанції і яка складається з: суми основного боргу у розмірі 39891,10 грн, замість 22577,88 грн, які стягнув суд першої інстанції; інфляційних втрат в сумі 7569,69 грн, замість 5755,82 грн, які стягнув суд першої інстанції; 3% річних в сумі 2813,97 грн, замість 1764,58 грн, які стягнув суд першої інстанції.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, то підлягають зміні судові витрати по сплаті судового збору, які стягнуті на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за подачу позовної заяви до суду першої інстанції, пропорційно задоволених позовних вимог, а саме із відповідачів підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви по 772,81 грн із кожного, замість 462,65 грн, які стягнуті судом першої інстанції, виходячи із розрахунку: позивач прохав стягнути суму заборгованості у загальному розмірі 58204,09 грн, підлягає стягненню - 50274,76 грн, що становить 86,38 % (відсоток задоволених позовних вимог), відповідно, стягненню підлягає судовий збір у сумі 2318,44 грн, по 772,81 грн із кожного відповідача (2318,44/3 = 772,81), замість 1387,94 грн (по 462,65 грн), які були стягнуті судом першої інстанції.
Крім того, із відповідачів слід стягнути витрати, понесені позивачем за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволення вимог апеляційної скарги - по 1159,22 грн із кожного, виходячи із розрахунку: позовні вимоги задоволено на 86,38 %, відповідно, стягненню підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3477,66 грн, по 1159,22 грн із кожного відповідача (3477,66/3=1159,22).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2024 року у частині стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та розподілу судових витрат - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» солідарно заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та надання послуг із постачання гарячої води у загальному розмірі 50274,76 грн (замість 30098,28 грн), яка складається з: суми основного боргу у розмірі 39891,10 грн (замість 22577,88 грн), інфляційних втрат в сумі 7569,69 грн (замість 5755,82 грн) та 3% річних в сумі 2813,97 грн (замість 1764,58 грн).
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2318,44 грн, по 772,81 грн з кожного (замість 1387,94 грн, по 462,65 грн з кожного).
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3477,66 грн, по 1159,22 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко