Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/826/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
02.12.2024 року м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2024 року в кримінальному провадженні № 12022120000000772 від 27 вересня 2022 року, якою обвинуваченим:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Петропавлівськ-Камчатский рф, громадянину рф, посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 17.06.2009 року, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-03 вересня 2008 року Ясинуватским міським судом Донецької області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.311 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.;
-01 лютого 2011 року Куйбишевським районним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_10 звільнений від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
-19 листопада2018 року Індустріальним районний судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.;
-22 липня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1360 грн.;
-08 липня 2021 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_10 звільнений від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з неповною вищою освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
-12 червня 2018 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт;
-18 березня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 20 днів;
-25 листопада 2021 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_9 звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою,
На розгляді в Кіровському районному суді м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12022120000000772 від 27 вересня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.255 КК України та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України.
Під час судового засідання у вказаному кримінальному провадженні процесуальний прокурор ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри останніх у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких злочинів та ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю застосування інших запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2024 року обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , продовжено строк тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 09 січня 2025 року.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю застосування обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , інших менш суворих запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою, оскільки за висновком суду, обвинувачені перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке їм загрожує у разі доведеності їх винуватості у вчиненні інкримінованих їм тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які в судовому засідання ще не допитувалися, вчинити кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі він буде переховуватись від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
Окрім того, зазначає про незаконність подальшого його утримання під вартою, оскільки ризики заявлені в клопотанні прокурором не доведенні, а пред'явлена підозра не обґрунтована.
Також судом при продовженні запобіжного заходу не взято до уваги те, що він має постійне місце проживання, де мешкає разом з матір'ю пенсіонеркою, яка потребує стороннього догляду, у зв'язку з чим вважає, що до нього можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
При таких обставинах, вважає, що висновки судді є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому на його думку відсутні законні підстави для подальшого тримання його під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі вона буде переховуватись від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
Окрім того, на думку обвинуваченої суд не в повній мірі врахував те, що вона має постійне місце проживання, має малолітнього сина, тобто має міцні соціальні зв'язки.
Також, зазначає про незаконність подальшого її утримання під вартою, оскільки ризики заявлені в клопотанні прокурором не доведенні, а пред'явлена підозра не обґрунтована.
При таких обставинах, вважає, що висновки судді є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому на його думку відсутні законні підстави для подальшого тримання її під вартою.
В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити застосований до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування вимог зазначає, що в матеріалах провадження відсутні законні підстави та об'єктивні дані, які б свідчили про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, а також не підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами.
З посиланням на ряд рішень Європейського суду з прав людини («Харченко проти України», «Фельдман проти України», «Єлоєв проти України», «Бекчієв проти Молдови») адвокат стверджує про відсутність законних підстав для продовження такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Крім того, зазначає, що суд не врахував, що обвинувачена ОСОБА_9 має на утриманні малолітню дитину, а також те, що в матеріалах провадження наявна нотаріально посвідчена згода її бабусі ОСОБА_17 , яка не заперечує щоб ОСОБА_9 відбувала цілодобовий домашній арешт за місцем її проживання.
При таких обставинах, вважає, що висновки судді є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, а також недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
В іншій частині ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2024 року ніким з учасників кримінального провадження не оскаржується.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали свої апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 задоволенню не підлягають за таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України,
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 та ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 255 КК України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2024 року обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, у зв'язку з продовженням існуванням ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також не можливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
У зв'язку з вищевикладеним, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , колегія суддів приходить до висновку, що районний суд обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою на 60 днів, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Також, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та здоров'я населення, а ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки та здоров'я населення, у зв'язку з чим суддя районного суду під час розгляду клопотання прокурора дійшов до правильного висновку, про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше неодноразово судимий, однак на шлях виправлення не став, не працює, немає сталого джерела доходу, тобто не має міцних соціальних зв'язків, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкція одного з яких передбачає покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» та «Мацнеттер проти Австрії» існує можливість ухилення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 щодо незаконності подальшого утримання останніх під вартою спростовуються вищевикладеним та матеріалами судового провадження.
Зокрема, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , є підстави вважати наявним ризик незаконного впливу на свідків, з метою зміни останніми своїх показань, або відмови від таких, оскільки на даний час вони судом ще не допитані.
Колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та визнає за реальну небезпеку можливість їх ухилення від правосуддя та виконання судового рішення у разі зміни, обраного щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, враховує можливість обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під тяжкістю покарання зникнути з місця проживання, ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, можливість вчинити нове кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Окрім того, у цьому кримінальному провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора і продовжив строк тримання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року в кримінальному провадженні № 12022120000000772 від 27 вересня 2022 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4