Іменем України
12 листопада 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/4179/20
провадження № 22-ц/4809/680/24
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Мурашка С.І.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2023 року (суддя Драний В.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
встановив:
У липні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 20.04.2007 між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 432/031-ФО1, згідно з яким банк надав останньому кредит у розмірі 14500 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 15.09.2019 внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків стало АТ «Альфа-Банк». Крім того, з метою забезпечення кредитного договору 20.04.2007 між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку банку належний їм житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,6 кв. м.
Позивач зазначив, що ОСОБА_1 належним чином не виконав умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, внаслідок чого станом на 24.06.2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 43052,10 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12780,13 дол. США; сума заборгованості за відсотками в розмірі 21 909,33 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 2 792,62 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 5 570,02 дол. США.
Посилаючи на ці обставини, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,6 кв. м., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20.04.2007 року в сумі 43 052,10 доларів США на користь позивача, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Ухвалою суду від 22.03.2023 року замінено найменування позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки, та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Також банк вказав, що не є підставою для відмови у позові не доведення розміру кредитної заборгованості, оскільки при наявності кредитної заборгованості суд не позбавлений права стягнути ту суму, яку вважає доведеною, а не повністю відмовляти в позові. Позивач вважає, що перебіг позовної давності зупинився 07.06.2014 через ведення мораторію на підставах, встановлених законом. Дія мораторію припинилась 23.09.2021, а позов пред'явлений у 2020 році, тому позовна давність не є пропущеною.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 432/031-ФО1, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 14500,00 доларів США, зі сплатою 13,00 процентів річних, з кінцевим терміном погашення 19.04.2022 року (том І а.с. 5-9, 57-59).
10.10.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 432/031-ФО1/1 про внесення змін до кредитного договору № 432/031-ФО1 від 20.04.2007 року, відповідно до якої у зв'язку із зміною умов кредитування за договором кредиту сторони домовилися про те, що з 20.10.2008 року встановлюється процентна ставка за користування кредиту на рівні 15,00% річних (том І а.с. 4).
20.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено іпотечний договір за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту № 432/031-ФО1 від 19.04.2007 року, житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцям на підставі договору обміну жилого будинку на квартиру, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тюртюбек О.О. 18.08.1998 року по реєстру № 2269, зареєстрованого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» 14.10.1998 року за № 20248/113 (том І а.с. 10-13, 60-63).
Пунктом 4.6 іпотечного договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду.
Також судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2012 року (справа № 1111-1373/12, провадження № 2/1111/55/12), стягнуто на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кіровоградського відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 432/031-ФО1 від 19.04.2007 року в сумі 126106,35 грн. (том І а. с. 139).
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який було пред'явлено на примусове виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.
21.03.2013 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 37060268, а 05.10.2017 року постановою державного виконавця, на підставі п. 9, ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу, у зв'язку з тим, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, на яке накладено арешт та заборона на його відчуження. На дане майно не може бути звернуто стягнення, наявна встановлена законом заборона (Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»). Іншого майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Боржник в трудових відносинах не перебуває, пенсію не отримує, відкритих рахунків в банківських та фінансових установах не має (том І а. с. 31-32).
Внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків з 15.10.2019 року є АТ «Сенс Банк» (до перейменування АТ «Альфа-Банк»).
Встановивши дані обставина справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що заявлена позивачем сума кредитної заборгованості не є доведеною, оскільки вимоги банку про стягнення відсотків та пені за кредитним договором № 432/031 - ФО1 після пред'явлення вимоги дострокового погашення кредитної заборгованості не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. При цьому, суд вказав, що позивачем не надано іншого розрахунку заборгованості, з урахуванням перенесеного строку кредитування, що позбавляє суд можливості самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню з відповідачів в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 24.06.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 43052,10 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12780,13 дол. США; сума заборгованості за відсотками в розмірі 21 909,33 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 2 792,62 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 5 570,02 дол. США (том І а.с. 15-19, 64-65).
126106,35 грн. заборгованості стягнуто з відповідача на користь позивача за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2012 року. На даний час вказане рішення суду не виконано.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано іншого розрахунку заборгованості без врахування безпідставно нарахованих відсотків та пені.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 381/1647/21 (провадження № 61-2539св22) зазначено, що: «кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
Враховуючи, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що банк звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявив відповідач у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 201/15310/16 вказано, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов'язком, у тому числі забезпечувальним.
Як встановлено судом, банк скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який рішенням від 21 березня 2012 року задовольнив позов у повному обсязі.
Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором банк змінив строк виконання зобов'язання з 19.04.2022 на дату звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з відповідача.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Таким чином, з дати звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, за результатами розгляду якого ухвалено 21.03.2012 рішення про задоволенні позовних вимог банку, у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із цим позовом до відповідачів лише 07 липня 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також помилковими є посилання скаржника на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки мораторій на стягнення майна відповідного до цього закону тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) предмет іпотеки, а не встановлює відстрочення виконання зобов'язання. Дія мораторію не впливає на право банку звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перешкоджає ухваленню судом рішення за таким позовом та не свідчить про наявність підстав для зупинення перебігу позовної давності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03.12.2024.
Судді:
О.А.Письменний О.Л.Дуковський С.І. Мурашко