Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16873/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/665/24
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
28 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №295/16873/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2024,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання - із 11 год. 30 хв. 07 листопада 2024 року.
Строк дії ухвали встановлено до 11 год. 30 хв. 07 січня 2025 року.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постанови нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем розташування пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з покладанням обов'язків. При цьому, зазначає, що ОСОБА_8 є діючим військовослужбовцем десантно-штурмових військ, пройшов необхідну підготовку та володіє прийомами поводження з холодною зброєю для завдання смерті супротивнику, ніяких перешкод чи факторів, що могли вплинути на позбавлення життя ОСОБА_10 . ОСОБА_8 , при наявності умислу у останнього, 07.11.2024 не було. Крім того, покази єдиного свідка учасника конфлікту, свідчать про відсутність у ОСОБА_8 прямого умислу та бажання настання злочинного наслідку, щодо смерті ОСОБА_10 . Звертає увагу на відсутність в матеріалах кримінального провадження документів, що свідчать про навмисне завдання ушкоджень важливих органів та нанесення удару в грудну клітину зліва, як і будь-якої медичної документації щодо характеру та місця нанесення ударів саме в грудну клітину. Відповідно до тексту підозри потерпілий ОСОБА_10 отримав «проникаюче торако-обдомінальне поранення зліва з пошкодженням діафрагми зліва з наскрізним пораненням товстої кишки, сальникової сумки, задньої стінки шлунку, внутрішньо-черевна кровотеча другого ступеню. Комбінований шок другого ступеня», тобто отримав поранення черевної порожнини, а не важливих органів, що знаходяться в грудній клітині: стінок грудної клітки, тканини легень та бронхів, великих судин та серця. Вважає, що наведене свідчить про відсутність умислу на позбавлення життя шляхом пошкодження життєве важливих органів. Посилаючись на зазначене, вважає підозру необґрунтованою. Також, наголошує, що ризики передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, носять формальний характер, що спростовуються матеріалами доданими до клопотання. Так, ОСОБА_8 є військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , пункт постійної дислокації, якої знаходиться в місті Житомирі. До місця Житомира прибув в зв'язку з різким та значним погіршенням стану здоров'я. При знаходженні в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 може виконувати обов'язки осіб внутрішнього наряду та караульної служби та знаходитись в межах військової частини, що унеможливлює виникнення ризиків передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що враховуючи складну ситуацію з величезною нестачею особового складу в підрозділах Збройних сил України, застосування до військовослужбовця запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою при відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не є такою, що відповідає засадам забезпечення кримінального процесу та потребам держави в умовах збройної агресії.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора яка заперечила щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження №295/16873/24, у провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060400003476 від 07.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
У відповідності до клопотання слідчого, органом досудового розслідування встановлено те, що солдат ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст.11, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час проходження військової служби повинен свято та непорушно додержуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків. Водночас, солдат ОСОБА_8 у порушення вимог вище вказаних нормативно-правових актів, умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, а саме замах на вбивство гр. ОСОБА_10 за наступних обставин. Так, 07.11.2024 близько 06 год. 00 хв. ОСОБА_8 перебував спільно зі своїм знайомим ОСОБА_10 за місцем свого проживання, у квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1 , де разом розпивали алкогольні напої. Під час розпивання алкогольних напоїв, між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , тобто на вбивство останнього. У вказаний день, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на противоправне заподіяння смерті, усвідомлюючи, що в результаті його дій може настати смерть ОСОБА_10 , та бажаючи цього, ОСОБА_8 , перебуваючи у вказаній вище квартирі в спальній кімнаті, підійшов до ОСОБА_10 , який сидів у цей час на ліжку, та зверху почав наносити не менше десяти ударів кулаками по обличчю та голові останнього, а також один удар невстановленим у ході досудового розслідування предметом колюче-ріжучої дії в область життєво-важливих органів, а саме грудної клітки ліворуч, та один удар цим же колото-ріжучим предметом в праве плече ОСОБА_10 .. Однак його подальші дії були припинені сторонньою особою ОСОБА_11 , який, перебуваючи в цей час у цій квартирі, відвів ОСОБА_8 до іншої кімнати та викликав швидку допомогу. У результаті неправомірних дій з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торако-обдомінального поранення зліва з пошкодженням діафрагми, товстої кишки та шлунку, колото-різаної рани правого плеча, що спричинило внутрішньочеревну кровотечу другого ступеню та призвело до комбінованого шоку третього ступеню.
07.11.2024 о 12:00 год. ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України.
08.11.2024 ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
08.11.204 старший слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
У відповідності до матеріалів судового провадження №295/16873/24, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
Апеляційні посилання захисника на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри його підзахисному, в даному випадку є безпідставними та передчасними. Об'єктивних доказів протилежного (невинуватості/непричетності особи) апеляційним судом не встановлено, як і не надано стороною захисту.
Крім того, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на учасників провадження, як і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини його вчинення, як і наслідки вчиненого.
В свою чергу, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є особливо тяжким - санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Апеляційний суд вважає доведеним і процесуальний ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на відповідних учасників провадження (зокрема, свідка, саме яким були припинені дії підозрюваного, та який до того ж е родичом підозрюваного), у тому числі й на зміст та обсяг їх показань та процесуальну поведінку, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини по провадженню.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, те, що останній має місце реєстрації та проживання, не одружений, не має сім'ї та утриманців, раніше не судимий, є військовослужбовцем, відповідно - вік, стан здоров'я, як і стадію досудового розслідування.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків - можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на відповідних учасників провадження, як і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
В свою чергу, гарантії сторони захисту (в суді апеляційної інстанції) відносно дотримування обвинуваченим належної процесуальної поведінки при зміні запобіжного заходу,, не доводять по-за розумним сумнівом дотримання останнім відповідної сталої процесуальної поведінки, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Навіть, факт складної ситуації з нестачею особового складу в підрозділах Збройних сил України, на думку апеляційного суду, не є в даному випадку тими обставинами, які нівелюють всі встановлені процесуальні ризики, як і дотримання підозрюваним відповідної процесуальної поведінки.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про обрання підозрюваному ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2024, якою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.01.2025, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :