Справа № 758/8953/20
Категорія
03 грудня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В. ,
при секретарі - Невмержицька Н. М.,
за участю представника особи, яка звернулася зі скаргою (стягувача), - ОСОБА_1 ,
представника боржника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Щербина Яна Миколаївна, на дії та повідомлення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Луценко Аліни Сергіївни, заінтересована особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , -
В липні 2024р. адвокат Щербина Яна Миколаївна звернулася до Подільського районного суду міста Києва в інтересах ОСОБА_3 зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Подільського Відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Луценко Аліни Сергіївниу виконавчому провадженні з виконання рішення №758/8953/20 Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022р., в якому боржником є фізична особа -підприємець ОСОБА_4 .
Скарга мотивована тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року по справі №758/8953/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2024 року, було задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_3 та вирішено визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 01.04.2020 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ; витребувати із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 .
На підставі вказаного рішення суду першої інстанції, 27.05.2024 року стягувачка ОСОБА_3 , яка наразі звернулася до суду з даною скаргою, отримала виконавчий лист №758/8953/20, в якому в розділі виконавчого листа «Резолютивна частина рішення або вироку» було зазначено: Витребувати із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 .
Заявниця зазначає, що ОСОБА_3 27.06.2024 року звернулась до Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження. Однак, 8 липня 2024р. ОСОБА_3 отримала засобами поштового зв'язку Повідомлення №75456373/13 від 05.07.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, складене державним виконавцем Подільського ВДВС Луценко А.С.
Вказує у скарзі, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець Луценко А.С. зазначила таке: Пунктом 5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Пунктом 3 ч. 1 ст.10 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: "вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні". Такі рішення виконуються в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 60 Закону (правова позиція ВС від 30.06.2021 року у справі N? 201/12569/16).
Із викладеного вбачається, що у резолютивній частині рішення суду повинно бути зазначено, яке індивідуально визначене майно необхідно витребувати у боржника та якому конкретно стягувачу необхідно його передати.
У виконавчому листі Подільського районного суду м.Києва №758/8953/20 від 27.05.2024 року резолютивна частина рішення викладена у наступній редакції: "витребувати із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 ". Отже, у вище визначеному виконавчому листі не передбачена ідентифікація споруд (конструкцій, павільйонів, кіосків), не зазначена їх кількість, а також не визначено на чию користь необхідно витребувати вказане майно, що виключає застосування заходів примусового виконання рішення".
На думку скаржниці ОСОБА_3 , оскаржуване повідомлення від 05.07.2024 року є незаконним та необґрунтованим, порушує права стягувачки, прийнято безпідставно з порушення норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.
Підставами для скасування повідомлення зазначає:
1. Державний виконавець на власний розсуд витлумачила норми Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставно вважала, що резолютивна частина рішення Подільського районного суду міста Києва не містить заходів примусового виконання рішення, адже у резолютивній частині рішення чітко викладено про обов'язок витребувати із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 споруд, які належали ОСОБА_5 .
2. Незважаючи на обов'язок державного виконавця вживати передбачені Законом «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець Луценко А.С. упереджено обмежилася складанням повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу. Тоді, як відповідно до статті 18 Закону державний виконавець могла б звернутися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, якщо виникали складності у його виконанні.
3. Державний виконавець дійшла помилкового висновку про те, що з результативної частини рішення не зрозуміло, якому конкретно стягувачу необхідно передати майно, що витребовується, адже у виконавчому листі чітко зазначено, що стягувачем є ОСОБА_3 , що виключає будь-яку неоднозначну ідентифікацію особи стягувача.
Посилаючись на те, що у державного виконавця ОСОБА_6 були відсутні будь-які підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, ОСОБА_3 звернулася до суду з даною скаргою у якій просила:
- Визнати неправомірними дії державного виконавця Подільської ВДВС у м.Києві Луценко Аліни Сергіївни при винесені повідомлення від 5 липня 2024р. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу №758/8953/20 від 27.05.2024, виданого Подільським районним судом міста Києва.
- Скасувати повідомлення від 5 липня 2024р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
- Зобов'язати державного виконавця Луценко Аліну Сергіївну прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №758/8953/20 від 27.05.2024, виданого Подільським районним судом міста Києва.
У судовому засіданні представник стягувачки - адвокат Щербина Яна Миколаївна вимоги скарги підтримала, просила її задовольнити. Звертала увагу суду на те, що позивачка ОСОБА_3 зверталася за захистом своїх прав, тому абсолютно логічно, що витребування майна повинно було здійснюватися на її користь. Державний виконавець ОСОБА_6 могла ідентифікувати майно, оскільки до заяви про відкриття виконавчого провадження долучалися копії судових рішень. В мотивувальній частині судових рішень чітко та неоднозначно наводився перелік майна, який підлягав витребуванню з володіння ОСОБА_4 на користь стягувачки ОСОБА_3 . Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є та особа, на користь кого видано виконавчий лист, тому в цій частині державний виконавець не мав підстав сумніватися в тому, що витребування майна повинно було здійснюватися на користь ОСОБА_3 .
На питання суду про те, що чи ініціювалося ОСОБА_3 питання про внесення виправлень до виконавчого листа, зважаючи на те, що у судовому рішенні, на підставі якого такий виконавчий лист було видано, виправлялася описка ухвалою від 06.06.2024, адвокат Щербина Я.М. повідомила, що заяву про виправлення помилки у виконавчому листі вона не подавала, оскільки справа №758/8953/20 перебуває у Верховному Суді.
Представник боржника - адвокат Кікена П.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що державний виконавець правомірно повернула виконавчий лист без вирішення питання про відкриття виконавчого провадження. Вказував на те, що при зверненні до суду у позовній заяві володільцем споруд (конструкцій, павільйонів, кіосків) зазначалася особа - ОСОБА_5 . Фактично, ідентифікацію майна, яке підлягає витребуванню на користь ОСОБА_3 , було здійснено посиланням на померлого володільця ОСОБА_5 . На підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року було видано виконавчий лист, у якому майно, яке підлягає витребуванню із володіння фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , було ідентифіковано тим, що саме це майно належало фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5 . Іншої ідентифікації майна, окрім як прізвищем, ім'ям та по-батькові попереднього володільця, здійснено не було.
Вже після перегляду в апеляційному порядку судового рішення та видачі у травні 2024 року виконавчого листа із зазначенням особи « ОСОБА_5 », ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 6 червня 2024р. було виправлено описку в судовому рішенні Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, якою особу « ОСОБА_5 » було замінено на особу « ОСОБА_5 ».
Звертав увагу суду на те, що майно, яке згідно судового рішення повинно бути витребуване з володіння ОСОБА_4 , являє собою кіоски, павільйони, малі архітектурні форми, які є окремими магазинами в рядах на ринку по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Витребування такого майна без зазначення конкретних номерів павільйонів та магазинів неможливе. Тим більше, неможливе їх витребування з ідентифікацією майна особою « ОСОБА_5 », тоді як мається на увазі « ОСОБА_5 », та ще й особи, яка померла.
Також звертав увагу суду на те, що виконання цього рішення в будь-якому випадку є неможливим, оскільки абсолютно усе майно перебуває під арештом.
У судовому засіданні 3 грудня 2024р. державний виконавець участі не брала. Втім у судовому засіданні 7 жовтня 2024р. державний виконавець Луценко А.С. просила відмовити у задоволенні скарги адвоката Щербини Я.М. в інтересах ОСОБА_3 Посилалась на те, що їй на виконання надійшов виконавчий документ, який не відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому була відсутня ідентифікація майна, яке необхідно витребувати від боржника. Вказувала на те, що оскільки кіоски є малими архітектурними формами та не підлягали державній реєстрації, то державний виконавець була позбавлена можливості здійснювати будь-які запити до Державних реєстрів, з метою отримання інформаційних довідок, за допомогою яких можна було б встановити, яке саме майно належало вже померлій особі.
Державний виконавець звертала увагу суду на те, що після вирішення питання про виправлення описки у судовому рішенні, його резолютивна частина вже не відповідала змісту зазначеної у виконавчому листі резолютивної частини рішення, яке підлягало виконанню. Виконавчим документом є саме виконавчий лист, виданий судом. Державний виконавець не мала права проводити свою аналітику судових рішень, постановлених у справі, та робити власні висновки про те, що малі архітектурні форми, набуті ОСОБА_4 у ОСОБА_5 , потрібно було розуміти як малі архітектурні форми, набуті у ОСОБА_5 .
Суд, заслухавши пояснення представника боржника та стягувача, а також державного виконавця, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №758/8953/20 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна. Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 , за час якого за спільні кошти подружжя були придбані споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Після смерті її чоловіка ОСОБА_5 їй стало відомо про наявність Договору купівлі-продажу рухомого майна від 01.04.2020 року, який нібито укладено між її покійним чоловіком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , згоду на укладення якого вона не надавала. Відповідно до умов даного договору, ФОП ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 майно - тимчасові споруди № 2159 , 2165 , 2166 , 2169 , 2171 , 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 2320, 2323, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396, 2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482, 2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 5470, 6478, 6479, 6480, 6463, 6486, 7684, 7686, 7691, 7706, 7717 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 .
14 вересня 2022р. рішенням Подільського районного суду міста Києва позов ОСОБА_3 було задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 1 квітня 2020р., який було укладено між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 ; витребувано із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 споруди (конструкції, павільйони кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 .
12 березня 2024р. постановою Київського апеляційного суду рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022р. було залишено без змін.
27 травня 2024р. Подільський районний суд міста Києва на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, видав виконавчий лист №758/8953/20. У виконавчому листі стягувачем зазначено ОСОБА_3 , боржником зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (а.с.25).
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, окрім абзаців про стягнення судового збору, містило лише один абзац з вимогою зобов'язального характеру, за якою суд повинен був видати виконавчий лист, а саме:
«Витребувати із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 ».
Оскільки померлим чоловіком ОСОБА_3 був ОСОБА_5 , а в результативній частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року було зазначено ОСОБА_5 , було ініційоване питання про виправлення описки в результативні частині рішення.
6 червня 2024 р. ухвалою Подільського районного суду міста Києва було виправлено описку в рішенні Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022р. та зазначено, що правильно вважати ФОП ОСОБА_5 .
Таким чином, описка у судовому рішенні від 14 вересня 2022р. вже була виправлена після того, як Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №758/8953/20.
27 червня 2024 р. стягувачка ОСОБА_3 пред'явила виконавчий лист №758/8953/20 від 27.05.2024 до виконання в Подільський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
У судовому засіданні 3 грудня 2024р. судом було досліджено копію заяви від 27.05.2024 (яку представник стягувачки адвокат Щербина Я.М. до справи не долучила) про відкриття виконавчого провадження. Зі змісту такої заяви вбачалося, що до заяви, окрім оригіналу виконавчого листа, долучалися копії судових рішень по справі, в тому числі ухвали від 06.06.2024 про виправлення описки. Даний факт не заперечувався усіма учасниками провадження, відтак, суд вважав встановленими дані обставини.
5 липня 2024р. державний виконавець Подільського ВДВС Луценко А.С. склала Повідомлення №75456373/13 від 05.07.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Підставами для повернення виконавчого документа стягувачу стали:
* не зазначення індивідуально визначеного майна, яке необхідно витребувати у боржника, у графі виконавчого документу «(результативна частина рішення або вироку)»;
*не зазначення у даній графі конкретного стягувача, на користь якого необхідно передати майно, що підлягає витребуванню.
Вважаючи, що таке Повідомлення порушує право стягувача виконати судове рішення, яке набрало законної сили, стягувачка ОСОБА_3 звернулася з даною скаргою до суду.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Вирішуючи питання про те, чи правомірно державний виконавець повернула виконавчий документ без прийняття до виконання з підстави відсутності ідентифікації споруд, які необхідно витребувати, суд виходить з того, що у виконавчому документі повинна бути зазначена резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Заходами примусового виконання рішень є вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні (п.3 ч. 1 ст.10 Закону).
Вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, здійснюється у порядку, встановленому у ст. 60 Закону, відповідно до якої: Під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за конкретних особливостей майна, яке підлягає витребуванню за судовим рішенням (МАФів), резолютивна частина рішення про витребування МАФів повинна містити перелік конкретних предметів (кіосків, павільйонів, об'єктів), ідентифікованих індивідуальними ознаками (номерами), за допомогою яких можна чітко та недвозначно ідентифікувати таке майно серед інших об'єктів за зазначеною у судовому рішенні адресою, їх вилучити у боржника, передати їх стягувачу, про що скласти акт передачі.
На користь цієї позиції свідчить та обставина, що мотивувальна частина рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 р. містить у собі перелік номерів об'єктів МАФів, які були предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу, та які підлягали витребуванню на користь дружини ОСОБА_5 , який помер. Втім, такий перелік майна, який був відомий суду, не було зазначено в резолютивній частині рішення.
Посилання представника стягувачки на ту обставину, що в мотивувальній частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022р. та в постанові Київського апеляційного суду від 12.03.2024 міститься конкретний перелік майна, яке державний виконавець могла б врахувати під час примусового виконання рішення, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких - примусовому виконанню підлягає зазначена у виконавчому документі резолютивна частина рішення.
Державний виконавець позбавлений законного права на власний розсуд тлумачити, яке сама конкретне майно мав на увазі суд у мотивувальній частині рішення, однак не зазначив його в результативній частині рішення.
Ідентифікація майна, яке можна означити індивідуальними ознаками та номером, для цілей примусового виконання не може здійснюватися посиланням на прізвище, ім'я та по-батькові попереднього власника, тим більше, що такий помер.
Суд, перш за все, звертає увагу учасників на те, що питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вирішує саме на підставі виконавчого листа. Державний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не має права самостійно уточнювати резолютивну частину рішення, яке підлягає виконанню, чи робити власні висновки щодо змісту рішення, яке слід виконувати, шляхом власного аналізу судових рішень.
Щодо такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання як незазначення конкретного стягувача, на користь якого необхідно передати майно, що підлягає витребуванню, суд зазначає таке.
Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. Відтак стаття 60 Закону передбачає необхідність зазначення у резолютивній частині рішення як боржника, так і стягувача, між якими виконавець повинен забезпечити вилучення у одного та передачу іншому конкретного майна.
Зазначення у графі «резолютивна частина рішення» виконавчого листа про витребування із володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 майна, однак без зазначення на чию користь, суперечить вимогам статті 60 Закону.
На користь неможливості відкриття виконавчого провадження за виданим виконавчим листом свідчить також та обставина, що стягувачем після отримання ухвали від 06.06.2024 про виправлення описки в рішенні суду, не ініційоване питання про виправлення помилки у виконавчому документі.
Надавши державному виконавцю разом із виконавчим листом копію рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 р. та ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 6 червня 2024 року про виправлення описки, стягувач фактично сама надала державному виконавцю документи, які свідчили про наявність розбіжностей у судовому рішенні з урахуванням ухвали про виправлення описки, та у змісті виконавчого листа, де відображався зміст результативної частини рішення без виправленої описки.
За конкретних обставин справи, які виникли у зв'язку з неточностями в результативній частині рішення Подільського районного суду від 14 вересня 2022 року та розбіжностями з відомостями у виконавчому листі від 27 травня 2024 року, підстав вважати, що державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, діяла неправомірно, суд не вбачає.
Відтак, доводи скарги ОСОБА_3 не знайшли свого доведення у судовому засіданні, та її скарга не підлягає задоволенню.
Посилання скаржниці на те, що державний виконавець повинна була відкрити виконавче провадження та звернутися до суду з поданням про його роз'яснення, не змінює таких висновків суду, адже звернення за роз'ясненням рішення є правом, а не обов'язком державного виконавця.
Правом звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, а також із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі (оскільки його частина не відповідає результативній частині судового рішення, з урахуванням ухвали про виправлення описки) наділені сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 18, 37 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 210, 258-261, 268, 383-389, 450-451 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії та повідомлення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Луценко Аліни Сергіївни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.07.2024, заінтересована особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
СуддяТ. В. Войтенко