печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43292/24-к
26 листопада 2024 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 62023100130001476 від 04.09.2023 року, -
Старший слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 , за погодженням прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ксаверів Малинського району Житомирської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження №62023100130001476 від 04.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та діє по даний час.
Згідно з ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГ України від 14.04.2023 № 90 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду навідника-оператора 2-го взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах).
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГ України від 25.10.2023 № 59 о/с солдата ОСОБА_4 призначено старшим кулеметником 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах).
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, 28.06.2023 у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 НГУ солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби.
Так, старший кулеметник 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 28.06.2023 здійснив самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 НГУ, за адресою: АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього по даний час.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчим ОСОБА_4 у порядку ст. 135 КПК України 17.09.2024 викликано до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру на 12:00 год 20.09.2024.
У визначений час ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не з'явився, у зв'язку з чим у порядку ст. 135. 278 КПК України повідомлення про підозру скеровано за відомими адресами проживання ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку.
Крім того, слідчим 20.09.2024 викликано ОСОБА_4 у порядку ст. 135 КПК України до органу досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій: допиту підозрюваного та вручення клопотання про застосування запобіжного заходу.
Встановлення місцезнаходження підозрюваного та вручення йому повістки доручено оперативному підрозділу у порядку ст. 41 КПК України.
Однак, ОСОБА_4 до органу досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій не з'явився, причини неявки органу досудового розслідування не повідомив, його місцезнаходження згідно матеріалів виконання доручення наразі невідоме, у зв'язку з чим, постановою слідчого від 22.09.2024 ОСОБА_4 оголошений у розшук.
25.09.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4
26.11.2024 о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали від 25.09.2024 року.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Підозрюваний щодо задоволення клопотання заперечував, просив відмовити.
Вислухавши думку прокурора в обґрунтування заявленого клопотання, пояснення підозрюваного, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження №62023100130001476 від 04.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, Слідчим ОСОБА_4 у порядку ст. 135 КПК України 17.09.2024 викликано до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру на 12:00 год 20.09.2024.
У визначений час ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не з'явився, у зв'язку з чим у порядку ст. 135. 278 КПК України повідомлення про підозру скеровано за відомими адресами проживання ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку.
Крім того, слідчим 20.09.2024 викликано ОСОБА_4 у порядку ст. 135 КПК України до органу досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій: допиту підозрюваного та вручення клопотання про застосування запобіжного заходу.
Встановлення місцезнаходження підозрюваного та вручення йому повістки доручено оперативному підрозділу у порядку ст. 41 КПК України.
Однак, ОСОБА_4 до органу досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій не з'явився, причини неявки органу досудового розслідування не повідомив, його місцезнаходження згідно матеріалів виконання доручення наразі невідоме, у зв'язку з чим, постановою слідчого від 22.09.2024 ОСОБА_4 оголошений у розшук.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням в/ч НОМЕР_2 НГУ про вчинення кримінального правопорушення;
- матеріалами службового розслідування за указаним фактом;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 29.12.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 18.09.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 18.09.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 18.09.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
25.09.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4
26.11.2024 о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали від 25.09.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як визначено у ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Таким чином, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Так, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що є тяжким злочином. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 та свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходять службу в одній військовій частині, сусіди та близькі родичі і будуть взаємодіяти між собою, а також можуть проживати поряд та спілкуватися один з одним.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у подальшому може знову вчинити військове кримінальне правопорушення, пов'язане з ухиленням від виконання обов'язків військової служби, у разі переховування ним від органу досудового розслідування та/або суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, обставини його ймовірного вчинення; дані, що характеризують особу підозрюваного; його вік та стан здоров'я, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, та виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави слідчим суддею не визначається.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання Старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 62023100130001476 від 04.09.2023 року - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ксаверів, Малинського району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням підозрюваного на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_4 ).
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати в межах строку досудового розслідування до 31.12.2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали буде оголошено о 10 год. 55 хв. 29.11.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1