Справа №:755/21206/24
Провадження №: 2-з/755/350/24
"06" грудня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та відшкодування збитків.
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, у якій просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ФОП ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме - способом забезпечення безперешкодного входження ОСОБА_1 до орендованої квартири для подальшого користування нею, що передбачено статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження», припинити дії, що перешкоджають ОСОБА_1 користуватися помешканням згідно договору оренди, забезпечивши йому доступ до помешкання із забезпеченням його відповідності умовам житлової експлуатації, відновити опалення, водопостачання і електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , а також встановити заборону користуватися орендованою квартирою іншим особам, що не визначені договором оренди квартири від 17 лютого
2024 року. Також просив звільнити від сплати судового збору.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 грудня 2024 року, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Заяву мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди квартири від 17 лютого 2024 року. Станом на кінець жовтня 2024 року позивач продовжував користуватися об'єктом оренди, між сторонами договору були відсутні заяви щодо припинення або розірвання його дії, та у зв'язку із чим вказаний договір є діючим з урахуванням статті 764 ЦК України. Будь-якого іншого помешкання або альтернативного місця для проживання позивач не має. Протягом жовтня-листопада 2024 року ОСОБА_1 перебував у статусі безробітного, доходів не отримував, про що повідомив орендодавця. У зв'язку із невнесенням чергової оплати за поточний місяць орендодавець заявила вимогу про звільнення займаного приміщення. У листопаді 2024 року відповідачем у приміщенні квартири відключено систему опалення, електропостачання, у зв'язку з чим не здійснювалося водонагрівання, відсутня можливість приготування їжі. 15 листопада 2024 року позивач не зміг потрапити в приміщення квартири, речі позивача без його участі були винесені з квартири. На сьогоднішній день фактичний доступ до орендованого помешкання відсутній. Таким чином, відповідач в односторонньому порядку відмовляється визнавати дію договору оренди, вчиняючи дії що суперечать положенням закону щодо оренди житлового приміщення, внаслідок чого позивачеві завдано шкоди.
Суддя, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, доходить таких висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вимоги та змісту та форми заяви про забезпечення позову встановлені статтею 151 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Також, відповідно до частини шостої статті 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено у 2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить
3 028 гривень.
Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову, сума судового збору, що підлягає сплаті заявником складає 605,60 грн.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. На обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що позбавлений можливості сплатити судовий збір, посилається на довідку про суми отриманих заявником доходів у 2024 році.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, згідно приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому сторона повинна довести існування, передбачених законом підстав.
В постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року по справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).
Суд зазначає, що скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності: продуктів харчування, медичних ліків, одягу тощо.
Незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, довідки про склад сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.
Тому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Як зазначалось вище, на обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору заявник посилається на відсутність доходів.
Водночас, враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що заявник є особою працездатного віку, до заяви не надано довідки про склад сім'ї, довідки про відсутність доходів у членів сім'ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, інформації про наявність статусу безробітного станом на дату звернення до суду із позовом та заявою про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає своєчасній сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Дослідивши надані матеріали суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Таким чином, судом встановлено, що до заяви про забезпечення позову, всупереч вимогам частини шостої статті 151 ЦПК України, заявником не долучено документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Частиною дев'ятою статті 153 ЦПК України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на зазначене, враховуючи, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, а саме: заявником не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, заяву про забезпечення позову слід повернути заявникові.
Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що він не позбавлений права на звернення до суду з відповідними заявами (клопотаннями) з урахуванням викладеного в даній ухвалі.
Куруючись статтями 150, 151, 153, 258-261, 279, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та відшкодування збитків, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова