712/7016/24
2/712/2410/24
05 грудня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивачем з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 12 липня 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 серпня 2022 року, позивач з відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1116 від 02 серпня 2022 року, який проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні.
Відповідач проживає окремо, має постійний стальний дохід, в добровільному порядку кошти на утримання дружини та сина не надає, в зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Зазначив, що відповідач в добровільному порядку регулярно надає матеріальну допомогу позивачу, що підтверджується доданими до відзиву копіями квитанцій про переказ грошових коштів на рахунок позивача.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2024 року у справі № 712/7009/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але, не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
На утриманні відповідача знаходиться його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за станом здоров'я потребує його матеріальної допомоги.
Враховуючи викладене, відповідач не має можливості надавати позивачу матеріальну допомогу в розмір1/4 доходу всіх видів заробітку (доходу) позивача.
Просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів його доходу (заробітку) до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій остання заперечила проти доводів позивача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Зазначила, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження стану здоров'я його матері, понесення відповідачем витрат, пов'язаних зі здійсненням догляду за нею; не надано доказів про рівень її доходів, а також не підтверджено належним доказами, що мати відповідача потребує додаткового утримання.
Відповідач з позивачем проживає з часу вагітності позивача, жодним чином участі в житті дитини та додаткових витратах на її утримання не приймає.
Відповідач є військовослужбовцем, розмір грошових коштів,які останній надавав позивача, визначений останнім самостійно на власний розсуд і не 1/4 частиною доходів останнього.
У відзиві на позовну заяв відповідач про рівень доходу не зазначив, доказів про розмір доходів не надав. Відповідач приховує від позивача та суду рівень своїх доходів , не надає відомостей про розмір отримуваного ним грошового забезпечення.
Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог є незгодою останнього з розміром заявлених позовних вимог і не підтверджені жодними належним доказами.
В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з пітсав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача - адвокат Руденко Ю.В. звернулась до суду з заявою про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача. Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів його доходу (заробітку) до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В решті заявлених позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст. 80 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.2 ст.84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.4 ст.84 Сімейного кодексу України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно ст.128 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Відповідно до ч.2 ст.84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач в своїй позовній заяві зазначає, що позивачем з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 12 липня 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 серпня 2022 року, позивач з відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1116 від 02 серпня 2022 року.
Позивач зазначає, що спільна позивача з відповідачем дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на повному її утриманні.
Вказані доводи позивача відповідачем не спростовані.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач проживає окремо, має постійний стальний дохід, в добровільному порядку кошти на утримання дружини та сина не надає, в зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заявлені позовні вимоги визнав частково, просив стягнути на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи працездатного віку, до досягнення дитиною трирічного віку.
Зазначив, що в добровільному порядку регулярно надає матеріальну допомогу позивачу, на підтвердження вказаних обставин надав суду копії платіжних квитанцій про переказ грошових коштів.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2024 року у справі № 712/7009/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але, не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, зазначив, що на утриманні відповідача знаходиться його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за станом здоров'я потребує матеріальної допомоги; доказів на підтвердження вказаних фактів і обставин суду не надав.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем не доведено належними достатніми достовірними допустимим доказами неможливість надавати матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина, до досягнення нею трирічного віку.
Доказів наявності на утриманні у відповідача інших дітей та/бо непрацездатних осіб, зобов'язань зі сплати аліментів, нерегулярного мінливого доходу тощо матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині заявлених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, в розмірі 1500 гривень.
Згідно ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
В рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено наступне:
«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
розрахунок наданих послуг;
документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»
На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу позивачем до позовної заяви надано суду наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 05 червня 2024 року;
- квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 05 червня 2022 року про оплату позивачем 1 500 гривень за договором про надання правової допомоги від 05 червня 2024 року.
Відповідачем надано відзив на повну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, пов'язаних з наданням правової допомоги, в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
В постанові від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи клопотання про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, Велика Палата Верховного Суду зазначає:
«Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI ) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, витрати для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що передбачає забезпечення реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультації та роз'яснення діяльності з правових питань, правового супроводу клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта , недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI ).
відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення повертаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленому розмірі гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні характеристики. Гонорар має бути розумним та отримати витрачений адвокатський час (стаття 30 Закону № 5076-VI ).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на яку ухвалено судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України ).
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини.
Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід визначити при визначеному розмірі витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім надання правової допомоги державі.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката починається згідно з умовами договору про надання юридичної допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає платі відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, які також є для надання правової допомоги, встановлюються згідно з умовами договору про надання правової допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з розподілу судових витрат учасник справи надає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, доданих для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатських послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом на вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питань про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з відповідними цінами позову, значення справи для сторінки, в тому числі чи міг результат її рішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справу публічного інтересу; сторони поведінки під час розгляду справи, що призвела до залучення розгляду справи, зокрема, подання стороною необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне підтвердження або заперечення стороною певних умов, які мають значення для справи, безпідставне завищення подання позовних вимог тощо; сторони щодо досудового розгляду спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на яку такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази надаються до закінчення судових спорів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом за умови, що до закінчення судових спорів у справі зроблено про цю відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів течії встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих вимог до суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інші витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку. порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою або іншим банківським документом банку, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі N 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) засоби, які у разі підтвердження обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, обґрунтованості вартості таких послуг підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України ). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатською правовою допомогою у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, які можуть бути відшкодовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи вони були фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність ( постанова Великої палати Верховного Суду від 12 2020 року у справі № 904/4507/18 ).
Представник ОСОБА_1 як доказ перенесення останніх витрат на послуги адвоката видав копію договору про надання правничої допомоги від 06 червня 2023 року № 06/06 (далі - договір), копію ордера та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 06 червня 2023 року.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці документи не підтверджують факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ОСОБА_1 та адвокатом Чумак І.М. договірні відносини щодо надання йому юридичних послуг.
Так, предметом договору є: представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління, установах, організаціях, підприємствах та їх об'єднаннях. , керівних органах об'єднаних громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України , ЦПК України , КАС України , ПК України , ГК України , ГПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством (пункт 2.2 договору).
У квитанції до прибуткового касового наказу № 1 від 06 червня 2023 року вказано про сплату 32 000 грн. з підстави платежу "договір про надання юридичної допомоги від 06.06.23 № 06/06".
У тексті договору та квитанції відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалася адвокатом саме у справі № 227/2301/21. Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору, а відповідно й сплаченого гонорара з цією справою, суду не надано. Приведення у тексті відзиву на касаційну скаргу опису робіт, наданих адвокатом, таким доказом бути не може.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недоведеність вимог належним та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. У цьому слід зазначити, що не можуть бути заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, які не пов'язані з розглядом справи 2 227/2301/21.
Ураховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування йому витрат на правничу допомогу в розмірі 32 000 грн. у зв'язку з недоведеністю їх клопотання у цій справі».
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу позивачем до позовної заяви надано суду наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 05 червня 2024 року;
- квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 05 червня 2022 року про оплату позивачем 1 500 гривень за договором про надання правової допомоги від 05 червня 2024 року.
Вказані документи не підтверджують факт надання правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між позивачем та адвокатом існують договірні відносини щодо надання останнім позивачу юридичних послуг.
Крім того, позивачем не надано доказів фактичного надання правничої допомоги (акту приймання - передачі виконаних робіт, переліку наданих адвокатом послуг із зазначенням їв вартості та витраченого часу на їх виконання).
До позовної заяви позивачем не надано доказів на підтвердження статусу адвоката у ОСОБА_5 (не надано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та його чинності на момент укладення договору з позивачем).
Жодних доказів фактичного надання правничої допомоги, переліку виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх обсягу, вартості та витраченого часу матеріали позовної заяви не містять і позивачем суду не надано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, в повному обсязі в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з вказаною позовною заявою звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
На підставі вищевикладеного, відповідно ст.ст. 79, 80, 81, 84 СК України, згідно ст. 128 КЗпП України та керуючись ст.ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354, 430 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.М. Борєйко